Де
в столиці України мешкав кращий педагог і гуманіст, ніж розрекламований
російсько-радянською пропагандою Антон Макаренко?
При
народженні він був Генриком Гольдшмідтом, етнічним євреєм. Оскільки в царській
росії лютував тотальний антисемітизм, змінив ім’я та прізвище на Януш Корчак,
щоб не вирізнятися поміж поляків (адже народився 22 липня 1878 р. у Варшаві). А
в останній період життя, під час гітлерівської окупації мешкаючи в нинішній
столиці Польщі, він, рятуючи людей різних національностей, став і благочестивим
українцем, хоча раніше називав себе сином тільки двох народів.
Педагог-новатор,
автор праць із теорії й практики виховання. Зачинатель діяльності на захист
прав дитини і повної рівноправності дітей. Як директор сиротинця, Януш
Корчак створив, зокрема, дитячий товариський суд, де діти самі розглядали
справи, які самі подавали, а також могли позиватися до цього суду на своїх
вихователів.
«Чудова людина, яка мала відвагу довіряти
дітям і молоді, якими займалася, настільки, щоб передати в їхні руки питання
дисципліни й довірити окремим дітям найскладніші завдання, пов’язані з дуже
великою відповідальністю», – сказав про нього відомий швейцарський
психолог Жан Піаже.
А
ще Януш Корчак створив перший часопис, який друкував матеріали, які надсилали
діти й був призначений насамперед для юних читачів: Mały
przegląd («Малий пшегльонд», «Малий огляд»). Був одним із піонерів
досліджень у галузі розвитку й психології дитини, а також виховної діагностики.
Коли
нацисти посилили репресії проти євреїв, як офіцер польської армії Януш Корчак
після початку Другої світової війни записався добровольцем на військову службу,
але його не прийняли з огляду на вік.
«Під
час німецької окупації він носив польську військову форму. Не приймав також
накинутого нацистами дискримінаційного мічення євреїв «зіркою Давида», що
вважав за збезчещення символу. Останні місяці свого життя провів у Варшавському
гетто. Неверлі (згодом біограф Корчака) намагався знайти для нього фальшиві
«арійські» документи, але лікар відмовився залишити гетто. Під час перебування
у ньому Януш Корчак знову продовжив регулярно вести щоденник, який розпочав ще
у вересні 1939 році. Перед цим понад два роки він нічого не записував, бо всю
його енергію поглинала опіка над вихованцями із Дому Сиріт та інша діяльність,
ширше пов’язана із становищем дітей у гетто. Уперше щоденник було опубліковано
у Варшаві у 1958 році. Останній запис датовано 4 серпня 1942 року.
Уранці
6 серпня 1942 року територію Малого гетто оточили підрозділи СС, поліцаї. Під
час так званої «Великої акції» (головного етапу знищення німцями мешканців
Варшавського гетто) Януш Корчак вкотре відмовився під пропозиції порятунку,
тому що не хотів залишати дітей і працівників. У день депортації з гетто Януш Корчак
повів своїх вихованців на Умшляґпляц, звідки вирушали ешелони у табори смерті.
У цьому поході брало участь близько 200 дітей і кілька десятків вихователів,
зокрема Стефанія Вільчинська», – пише «Вікіпедія».
Цей
останній похід став легендою, одним із воєнних міфів і частим мотивом спогадів,
які, однак, не завжди одностайні у подробицях:
«Я
не хочу бути ані іконоборцем, ані скидати когось із п’єдесталу: але мушу
сказати, як я тоді це все бачив. Атмосфера просякнута була якимось загальним
безсиллям, автоматизмом, апатією. Не було видно, щоби всі заворушилися, що ось Януш Корчак іде, ніхто не віддавав честі (як це дехто описує), напевно ніхто не
втрутився із людей Юденрату: ніхто до Януша Корчака не підійшов. Не було жестів, не
було співу, не було гордо піднятих голів, я не пам’ятаю, чи хтось ніс прапор
Дому Сиріт, кажуть, що так. Була страхітлива, втомлена тиша… Хтось із дітей
тримав Януша Корчака за полу, може, за руку, всі йшли як у трансі. Я провів їх
аж до воріт Умшляґу…».
Януша
Корчака нацисти вбили 7 серпня 1942 р. у концтаборі «Треблінка»…
«Дитина
розмірковує і бачить зв’язок між речами так само, як дорослий – у неї
немає тільки багажу дорослого досвіду», – учив Януш Корчак.
А
в м. Києві він жив у період Першої світової війни.
Роман
УСТИМЧУК.
На
фото автора: меморіальна дошка на одному з будинків по вул. Володимирській, де
у м. Києві жив Януш Корчак.