Воїни 58-ї окремої мотопіхотної бригади Олександр (псевдо «Шустрий») та Віталій (псевдо «Малюк») у ближньому бою ліквідували штурмову
бронегрупу росіян, знищивши два танки і БМП, а також купу піхоти.
Про це розповіли 58 окремій мотопіхотній
бригаді імені гетьмана Івана Виговського.
«Ми використали по танках всі постріли до гранатомета Carl
Gustaf. Я присів перезарядити автомат, підіймаюся, а зовсім поруч біля мене –
російська БМП. Взялися за радянський РПГ-7. Підпалили броню. Вилазе і тікає
десант, а один бородатий мужик з башти прикриває своїх з ручного кулемета.
Здається, я йому в груди влучив, бо він був без бронежилета й відразу сповз в
палахкотючу машину», – у «Шустрого», 28-річного Олександра
з маленького житомирського села Юрове й досі горять азартом очі, коли він
згадує деталі недавнього бою.
Те, що «Шустрий» зробив з
напарником «Малюком», чорнявим Віталієм
з Полтавщини, інакше як дивом назвати важко. В ближньому бою вони буквально
помножили на нуль штурмову бронегрупу росіян, знищивши два танки і БМП, а також
купу піхоти.
«Ми захищаємо це маленьке
село з березня, – розповідає «Шустрий». – У квітні почалися ворожі штурми. Чітко по графіку: о 5 ранку
та о 6 вечора. Набили їх багато. Десь під 60 одиниць техніки спалено. Потім
вони затаїлися на пару тижнів. Просто обстрілювали та бомбили. Але ми знали, що
росіяни готуються та накопичують нову броню. І ось почалося прямо в обід.
Танки, БМП, БТРи з піхотою. Накат за накатом. Наймасовіше, що було до цього.
Багато наші знищили ще на під’їзді, бо потужно працювала артилерія, реактивні
системи «Град», дрони. Першу хвилю розгромили, я кави випити не встиг, як
поперли наступні штурмовики. Біля нас їхали два танки та БМП. Я вирішив
спочатку розібратися з танками. Багато довелося стріляти, бо росіяни поставили
захисні решітки. Влучаєш в неї, а танк починає крутитися на місці й не можу
зробити постріл туди, де було ураження. Але техніку зупинили. Далі палили БМП
вже з РПГ-7. Ледве встигли сховатися, бо вона була з повним боєкомплектом і
вибухи були потужні. По ворожій піхоті витратили магазини, трошки постріляли з
РПГ осколковими пострілами, а потім закидали росіян гранатами».
«Я забіг до приміщення, а там справжній бурят сидить, – згадує «Малюк». –
Він смикає руків’я затвора, а автомат іржавий і не працює. Ми його і взяли в
полон. Зв’язали та передали піхотинцям. Він здається під кайфом був, плюс в
кишені найшли щось типу пластиліну – то бурят до цигарок додавав. Чесно, знали,
що московити алкаші, але до наркомана був трошки не готовий».
«Зараз хлопці відпочивають та відновлюються після контузій. Вони
трошки попрацюють з новобранцями, передаючи їм бойовий досвід, після чого
поїдуть в омріяну та заслужену відпустку», – зазначають у
бригаді.
Василь Кузьменко.