Як розповідає староста села Анатолій Мельничук, полунична справа закрутилася десь на початку 2000-х років, коли через безробіття люди масово виїжджали на заробітки за кордон. Їхали до польських панів. Там і побачили, як вирощують полуниці. Один чоловік привіз кілька саджанців, другий. Починали з кількох рядочків, а нині обробляють кілька гектарів. Перший сорт, яким всі захопилися, називався «Мармелада», а нині розводять «Клері», Альба», «Румба», пише “Вісник”.
– У нашому селі приблизно 250 дворів і у 200 займаються вирощуванням полуниці, – зазначає Анатолій Анатолійович. – Хтось посадив кілька соток, хтось – чотири гектари. Є й такі площі, які заростають бур’яном. На жаль, війна внесла свої корективи. Чоловіки воюють, а жінкам важко самим всюди дати раду. Хто має хороший врожай, запрошує людей з інших сіл на роботу. Раніше навіть із Рівненщини приїжджали. А зараз бояться блокпостів, щоб повістки не вручили. В основному збирають ягоди жінки та молодь. Чоловіків мало. Нема кому ящики носити. За кілограм ягід платять 6-7 гривень. Хто має рух та досвід збирання, може до обіду заробити понад тисячу гривень. А по обіді на врожай уже чекають буси. Заготівельники забирають оптом. Платять по 40 гривень за кілограм.