Хто з мобілізованих проходив повний курс базової загальновійськової підготовки на військовому полігоні, той уже знає, про що йдеться. А хто поповнить лави Захисників і Захисниць України найближчим часом, тому корисно дізнатися, як відбувається БЗВП, хто його проводить і яких результатів досягають.
“Волинська газета” у взаємодії з відділом зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” напрацювала серію публікацій на цю важливу тему.
Історія третя. Курсант навчального підрозділу на одному з військових полігонів Сухопутних військ Збройних Сил України Олександр Романов прийшов в місцевий РТЦК та СП самостійно і з власної волі. Як би це не сенсаційно звучало в наш час, але майбутній боєць переконаний: Україну зі зброєю в руках повинен кожен придатний до військової служби громадянин.
Зустрілися з цим військовослужбовцем під час вивчення побутових умов визначеної навчальної роти одного з навчальних батальйонів. В усіх житлових приміщеннях чисто, тепло і сухо, але в цьому наметі – якось особливо затишно. І доки хлопці були на заняттях, нагодився черговий, командир відділення. І ним виявився саме Олександр Романов.
Каже, що навіть позивного ще не отримав: сам не захотів щось придумувати, а інші побратими не запропонували. Але розуміє: там, на фронті, з цим проблем не виникне. Тому зараз цим абсолютно не переймається.
В ЗСУ він із початку грудня 2024 року. До цього працював на одному з радіотехнічних підприємств м. Верхньодніпровська Дніпропетровської області.
33-річний курсант – російськомовний, що для Сходу України не дивина. Чи побачив він на Західній Україні якихось «злих бандерівців», які рота не дають розкрити, якщо не говориш якісною українською, з гумором каже: немає тут таких. Хоча навчання проходять мобілізовані курсанти з усіх куточків держави!
Чому прибув в ТЦК та СП із власної ініціативи?
“Всі мої друзі давно в армії. Воюють. Декого вже й немає серед живих, дехто значиться зниклим безвісти, дехто демобілізувався після важких поранень… І в якийсь момент я подумав: а чому я особисто не в строю? І пішов у військкомат…”.
Чому багато хто уникає мобілізації, намагається здійснити СЗЧ?
Курсант Олександр Романов вважає так:
“У кожної людини свої мотиви. Хтось боїться померти. Хтось просто не хоче в жодну армію. А хтось ще не дозрів морально!”.
Він говорить, що не тільки ТЦК та СП повинні працювати краще, а й місцева влада, щоб в ЗСУ мобілізовували не силоміць, а щоб люди туди йшли з власної волі. Треба посилювати мотивацію, треба краще боротися з негативним інформаційним впливом, особливо у соцмережах.
Але ці питання, звичайно, не в компетенції командира відділення навчального підрозділу. Курсант, як і його нові побратими, на повну силу готується поповнити лави одного з бойових з’єднань української армії, щоб принести користь ЗСУ в районі виконання бойових завдань.
Вдома на нього чекає і найрідніша людина – син, якому 24 березня виповниться 4 роки. За дитиною доглядає колишня дружина. Мало того: вона на постійному контакті з мобілізованим Олександром Романовим, допомагає йому повсякчас і, найголовніше, займається вихованням спільної дитини.
Наш кор.
(за матеріалами Відділу зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”).
Фото відділу зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”.