Президент України в рамках візиту на Рівненщину та Волинь відвідував Клеваньський замок. І доручив очільникам виконавчої влади обох областей надати пропозиції щодо відродження середньовічної пам’ятки. Але минули роки, і нічого в колишньому маєтку Луцького старости Федора Чорторийського так і не змінилося… Війна у всьому винна?
Відомості про первісну фортецю на узвишші біля річки Стубли датовані далеким 1475 роком. Саме ж село в письмових джерелах вперше згадано ще через 3 роки як власність князя Михайла Чарторийського. У 1495 році його син князь Федір Чарторийський, луцький староста, добудував замок, оточив його міцними кам’яними стінами і глибоким ровом, який заповнювався річковою водою…
Багато її з тих пір протекло попід колись грізними, а зараз жалюгідними мурами фортеці.
У наш час випадково збереглися: дві напівзруйновані вежі, віадук (побудований з цегли) над ровом, будівлі колишнього духовного училища ра 2 та 3 поверхи спрощеної провінційної архітектури. Дахи в них зруйновані. Будівлі стоять пусткою, руйнуються, ніяк не використовуються. А ще вціліли окремі фрагменти мурів фортеці…
Тож коли в 2008 р. Президент України Віктор Ющенко, повертаючись із Волині до столиці, несподівано вирішив заїхати в Клеваньський замок, то зміна маршруту стала повною несподіванкою не лише для державної охорони, але й великої кількості чиновників, які супроводжували Віктора Андрійовича. Той із сумом оглянув руїни колишньої величі і доручив посадовцям внести пропозиції, як же ж відродити древньої фортеці.
А далі…
Все як завжди: імітація замість реалізації.
Тепер є на що списати: війна ж…
Остап КАЛИНА.
На фото автора: колись грізна Клеваньська фортеця в наш час.