Навіщо на території рекреаційного пункті між селами Пальче і Дерно Луцького району хтось встановив пам’ятний знак на честь «героїчних червоних партизанів» з’єднання Сидора Ковпака, зрозуміло: тоталітарна окупаційна комуністична ідеологія в рамках побєдобєсія намагалася в Україні наслідити якомога більшою кількістю маніпуляцій про події минулого. Але для чого ця конструкція досі бовваніє поміж бесідок на узбіччі пожвавленої міжнародної траси Рівне – Луцьк?
Отже, за рішення цк вкп(б) та так званого «українського штабу партизанського руху» 12 червня 1943 року крупний загін радянських головорізів вирушив у напрямку Тернопільщини, Львівщини та Прикарпаття. Ним командував колишній секретар райкому партії в Путивлі Сидір Ковпак, якому москва скороспішно присвоїла звання генерал-майора.
Перед з’єднанням ставилося завдання вийти рейдом на територію Івано-Франківської і Чернівецької області для здійснення там диверсій на нафтопромислах і комунікаціях противника, організації нових структур червоної партизанки і навіть «вивчення можливостей» підняття руху опору на територіях Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини і Румунії.
В похід на Західну Україну рушило 4 батальйони, в їхньому складі було понад 1900 бійців, які мали на озброєнні, окрім гвинтівок, автоматів і пістолетів, також гармати, міномети й станкові кулемети. Дорога була далекою, адже починали аж від глухого білоруського села Мілашевичі…
Що партизанка зазнала краху в Карпатських горах, свідчить очевидний факт: німці розбили це угрупування вщент, комісар Семен Руднєв був убитий (можливо, агентами нквд як неблагонадійний), а між 23 і 27 вересня 1943 р. в районі м. Городниця зустрілися лише не більше 600 бійців, звідки вони відповзли в свою лісову барлогу…
Чому волиняни так болісно згадують про це вторгнення червоної партизанки?
Бо так званий рейд відбувся не лише для боротьби з німцями, але й для знищення українського підпілля, насамперед, структур ОУН і УПА.
Так, завдяки мудрості Семена Руднєва під час переправи через річку Горинь на Рівненщині вдалося домовитися з керівниками місцевого повстанського угруповання про тимчасовий нейтралітет, але потім посланці москви дали волю рукам, вбиваючи українців сотнями!
А з лісів Рівненщини на територію Млинівщини ковпаківці переходили через залізницю, яку охороняли мадярські окупанти.
І відбулося це саме на відтинку між селами Пальче і Дерно нині Луцького району, коли колона Сидора Ковпака без бою зуміла перетнути і залізницю, і шосе, а далі рушила на Дубенщину.
Втомившись, ця озвіріла ватага розмістилася по українських селах, де, за спогадами старожилів, грабувала, гвалтувала і розстрілювала, поширювала венеричні та інфекційні захворювання…
Тому спогади про цю червону орду в волинян та мешканців південної Рівненщині – болючі…
І ось в рекреаційному пункті лісівників біля місця, де 29 червня 1943 р. ковпаківці (німці їхнього зверхника називали Кольпаком), просувалися в напрямку Карпат, хтось від імені «Ради ветеранів Ківерцівського району» встановив чорний обеліск на честь цієї «пам’ятної події»! Мовляв, не тільки окупанти за наказом москви продиралися на українську землю, а ще й знищили 5 ешелонів противника! Ну, самі подумайте: як одночасно назустріч один одному могли рухатися стільки залізничних локомотивів?!
Але подібні маркери для тоталітарного російського окупаційного режиму вкрай важливі! Адже з допомогою увічнення ось таких «подій» у свідомість українців штучно вбивається переконання, ніби озброєні банди червоних окупантів під час Другої світової війни несли якесь «визволення», а учасники цих угруповань – ледь не «герої»»!
Зрозуміло, що як мінімум після 24 лютого 2022 р. ця та інші подібні «малі архітектурні форми» мають бути ліквідовані.
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора, «Історичної правди» та з архіву: рекреаційний куточок біля автодороги Рівне-Луцьк; командир з’єднання червоної партизанки генерал-майор Сидір Ковпак, комісар Семен Руднєв і начальник штабу Григорій Базима планують маршрут рейду; карта просування; звернення командувача СС і поліції дистрикту «Галіція» до населення із закликом допомагати знищувати з’єднання Ковпака, липень 1943 року; тут ніби 29 червня 1943 р. окупанти перетнули залізницю і шосе; обеліск «Ради ветеранів Ківерцівського району» на честь ковпаківців; чудові волинські краєвиди, спаплюжені тоталітарним маркером.