Чи почула волинська влада історика і нацгвардійця Вахтанга Кіпіані?

Луцьк Кіпіані Історична правда Волинська трагедія поляки

У Волинському обласному краєзнавчому музеї відбулася велелюдна зустріч головного редактора «Історичної правди» і офіцера бригади «Хартія» Національної гвардії України Вахтанга Кіпіані. Разом із кількома іншими військовослужбовцями він спілкувався з волинянами на тему лобіювання присвоєння одному з міських скверів імені полеглого побратима, а також прочитав лекцію «Волинь 1943: між історичною правдаю та польською політикою».

Розуміючи, що мобілізований Вахтанг Кіпіані перебуває на військовій службі і не може повністю публічно висловлювати свою точку зору на актуальні проблеми міжнародного життя, слід зазначити, що гість зі столиці, все-таки, озвучив чимало важливої інформації. Втім, можливо, ще більше він у Луцьку не сказав…

Отже, у Польщі посилюються політичні маніпуляції щодо подій трагічного минулого періоду, в основному, Другої світової війни і кількох повоєнних років, пов’язаних із польсько-українським конфліктом, внаслідок якого загинуло з обох боків десятки тисяч людей. Утім, всіх імен не названо й досі, а точних цифр не підраховано. Але символічно, що в Україні це називають «Волинською трагедією», і в Польщі – «Волинською різаниною»…

Якщо центральна влада нашої держави фактично нічого не знаю про причини, перебіг і наслідки цієї неоголошеної війни, то в Польщі цією темою почали займатися ще в радянські часи і на серйозному рівні. Для порівняння: керівник Польського інституту національної пам’яті виграв президентські вибори, тоді як посада керівника Українського інституту національної пам’яті тривалий час взагалі вакантна?!

Вахтанг Кіпіані вважає, що є певні сторичні війни, які тривають набагато довше, ніж війни «класичні». Він не вважає поляків ворогами щодо кривавих подій минулого, але спонукає замислитися: а коли ж, усе-таки, почалося протистояння між обома народами по обидва боки річки Західний Буг? У 1943 році, коли стався спалах ескалації? В 1939 році, коли гітлерівці та більшовики окупували західноукраїнські землі? Чи в 1918 році, коли поляки та українці реально воювали одні з одними на українських землях для створення державності?

Відповіді від офіційних українських державних мужів на ці ключові запитання немає.

Тому Варшава взяла на озброєння не стільки історичні факти, як відверте фальшування минулого. Наприклад, відоме фото замордованих дітей, яких хтось прибив до дерева цвяхами та обмотав колючим дротом, використовується як доказ злочинів бандерівців на Волині в 1943 році. Тоді як насправді це матеріал із кримінальної справи жінки ромського походження, яка дуже далеко від Волині в 1923 році вбила своїх власних дітей через психічну хворобу!

Буває, що навіть ексгумації використовуються для штучних звинувачень українців у злочинах, які вони не вчиняли.

«Кинуть у розкопану могилу ґудзик із польським орлом, і ось він, доказ, що там поховано польські жертви…», – каже редактор «Історичної правди», пояснюючи, чому під час недавньої ексгумації в тернопільському селі Пужники не було жодного представника Української держави та до чого може призвести подібна безконтрольність.

«Нас не треба робити заручниками польських внутрішніх історичних фантазій та фантомних ілюзій на тему дійсної трагедії!», – зазначив Вахтанг Кіпіані.

На жаль, спекуляції та маніпуляції використовуються в польському освітньому просторі та в інформаційних атаках.

«Інформаційні війни ми програли, бо насправді українці і не воювали. Ми просто не з’явилися на ці війни», – вважає Вахтанг Кіпіані.

Каже, що дуже важливо, щоб в українських школах проводилася належна патріотична та освітня робота з поколінням, яке за якийсь час буде обирати владу. І нагадав, що за правого кандидата-українофоба на недавніх виборах в РП насамперед проголосували молоді польські громадяни, які вже виховалися на темі «Волинської різанини»…

І все це має дати головний результат: у світі повинні зрозуміти, що тут, у Західній Україні, вже ніколи не буде Польської окупаційної держави, яка існувала в 1921-1939 роках.

На зустрічі був присутнім першим  заступник голови облради Юрій Поліщук, у минулому вчитель та директор школи. Кому, як не йому, ініціювати запровадження у волинському шкільництві спеціального освітнього проєкту на тему «Волинської трагедії»? Починати з чогось потрібно. І де, якщо не на Волині?

Роман УСТИМЧУК.

На фото автора: Вахтанг Кіпіані в Луцьку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *