Чи траплялось вам чути, як десятирічний хлопчик раптом відмовляється від улюбленого фіолетового кольору, бо “це для дівчат”? Або ж — як дівчинці кажуть, що футбол не для неї, нехай краще обирає танці”? Так виявляються гендерні стереотипи — невидимі, але впливові у повсякденному житті.
Гендерні стереотипи переслідують усіх людей — жінок, чоловіків та небінарних осіб. Втім, здебільшого жертвами упереджень є саме представниці жіночої статі. І попри поступові зміни на користь прав жінок, гендерні стереотипи досі значною мірою впливають на їхнє життя.
Чому боротися із гендерними стереотипами важливо та, як про це говорять голоси нової генерації письменниць та активісток, розповідає Ольга Данилюк у новій рубриці “Волинської газети” — “Простими словами”.
Чому і для кого гендерні стереотипи є проблемою?
Гендерні стереотипи з першого погляду можуть здатися тривіальними труднощами, що зводяться до блакитного чи рожевого кольору. Але це не так — корінь проблеми є значно глибшим.
Наприклад, патріархальні стереотипи, що зображують чоловіків як годувальників, а жінок — як домогосподарок і дружин, можуть формувати суспільне ставлення до освіти та участі у ринку праці, надаючи перевагу освіті та професійному розвитку чоловіків і водночас обмежуючи можливості жінок. Про це йдеться у «Базовому дослідження ґендерних норм та стереотипів у країнах Східного партнерства» від ООН.
Гендерні норми та стереотипи формують суттєві перепони на шляху до досягнення гендерної рівності та пов’язаних із нею переваг. Вони впливають на те, як суспільство сприймає жінок і чоловіків, формуючи уявлення, які можуть обмежувати можливості особистості реалізувати свій повний потенціал.
Дослідження, яке провели методом опитувань серед школярів та вчителів у середніх школах в Англії від квітня 2024 року показало, що діти й педагоги висловлювали занепокоєння, що потреби хлопців у сфері психічного здоров’я можуть залишитися непоміченими в школі, що робить їх «групою ризику».
Дослідники також застерігають про негативні наслідки для дівчат, адже прояви емоційного дистресу — наприклад, сльози чи самопошкодження — можуть сприйматись як «жіночі» і знецінюватись, тобто не сприйматись достатньо серйозно.
Наприклад, патріархальні стереотипи, що зображують чоловіків як годувальників, а жінок — як домогосподарок і дружин, можуть формувати суспільне ставлення до освіти та участі у ринку праці. Відтак, надаючи перевагу освіті та професійному розвитку чоловіків і водночас обмежуючи можливості жінок.
Ці стереотипи також можуть прямо загрожувати безпеці та добробуту людей — гендерні стереотипи, зумовлені патріархальними соціальними нормами, визнані однією з основних причин гендерно зумовленого насильства.
Як це змінюється: книга Анни Повх «Це дівчача справа»
Нещодавно 22-річна письменниця Анна Повх із Рівненщини випустила книгу про гендерні стереотипи і фемінізм “Це дівчача справа”, де розповіла 36 реальних історій дівчат та жінок.
На написання авторку наштовхнула її робота у сфері фемінізму, гендерної рівності, спостереження за суспільством та його очікуваннями від жінок і дівчат.
“Занурившись в це питання, я зрозуміла, що стереотипів є величезна кількість стосовно всіх аспектів життя, що кожен з них має власне підґрунтя. Багато з них дуже тісно пов’язані між собою. І ми починаємо засвоювати їх ще з дитинства, з найпростіших ситуацій”, — розповідає Аня.
У шести розділах Анна написала історії про тіло і зовнішність, про емоції й характер, про професійну реалізацію, про стосунки й соціальні ролі, про фемінізм і гендерну рівність.
У шостому розділі зібрала історії про стереотипи, які не вписалися в інші категорії, але теж важливі. Наприклад, стереотип, що жінки гірше водять або що рожевий — це для дівчат.
“Я б хотіла наштовхнути на переосмислення власних стереотипів, бо вони є насправді в кожної людини. Але наше мислення гнучке і ми можемо змінювати свої упередження, дізнаючись нову інформацію”.
“Моя книжка про обмеження й очікування, які суспільство свідомо й несвідомо накладає на дівчат та жінок. Як виглядати, поводитися, які сфери інтересів і роботи обирати, щоб відповідати образу «справжньої, хорошої» дівчини? Написавши «Це дівчача справа» я б хотіла донести читачам, що всі ці обмеження — насправді штучні, що можна обирати власний шлях, незалежно від статі. Що можна просто бути собою, йти за власними бажаннями, любити своє тіло і свою зовнішність, захищати власні кордони, будувати партнерські стосунки”, — ділиться з нами Аня.
Довідково
Гендерні стереотипи — це стійкі, стереотипні уявлення суспільства щодо того, якими мають, або, навпаки, не мають бути представники того або іншого гендеру — жінки та чоловіки.
Небінарні люди — це ті, чия ідентичність виходить за межі гендерної бінарності, тобто усталених суспільством меж жіночого чи чоловічого гендерів.
Дистрес — стан, при якому людина не в змозі повністю адаптуватися до стресових ситуацій та спричинених ними наслідків і проявляє дезадаптивну поведінку.
Фото: “Волинська газета”; Анна Повх.