Сосновий ліс, тепла вода Світязю, співи біля вогнища, очікуваний підвечірок після дискотеки, спортивні змагання, найкращі наставники, вірні друзі та навіть перше кохання – все це про оздоровчий табір “Супутник”

У цьому матеріалі ми вирушаємо у подорож у минуле – часи, коли в “Супутнику” лунав дитячий галас. Зануримося у літню атмосферу табору очима його вихованців та тих, хто там працював. Ми зібрали спогади людей, для яких «Супутник» був важливою частиною літа; я журналістка “Волинської газети” Олександра Малишева, та наша редакторка Ольга Данилюк – одні з таких. А також дізналися у представників місцевої влади, Шацької ОТГ, про нинішній стан табору та його подальше майбутнє.

Про “Супутник”

Табір, що розташований на березі озера Світязь,  розпочав свою роботу ще у 60-х роках минулого століття. Колись “Супутник” забезпечував оздоровлення 240 дітей за зміну, яких було чотири за літо. Сюди приїжджали як волиняни, так і діти з усієї України. 

Для мене, путівка до “Супутника” – означала, що літо буде вдалим. Окрім озера під боком, та свіжого повітря соснового лісу табір славився наповненою програмою на кожен день. Вожаті та вихователі відповідально ставилися до своєї роботи, іноді недосипали ночей аби підготуватися до наступного свята. Тут діти покращували навички командної роботи, адже загони, поділені за віковими групами, змагалися між собою, як у талант-шоу, так і у спортивних змаганнях.

Спогади: яким пам’ятають табір 

Вперше я потрапила до “Супутника” у 2011 році, тоді я закінчила другий клас і страшенно боялася провести два тижні без батьків. Я потрапила до десятого загону, де приймали наймолодших відвідувачів. Досі пам’ятаю свою вожату, та друзів, яких знайшла того літа. Коли зміна закінчилася – змусила батьків пообіцяти, що кожне наступне літо буду проводити у “Супутнику”,  так і сталося: я мала дев’ять незабутніх змін.

Моїм найулюбленішим та водночас найсумнішим спогадом є закінчення змін, коли із сльозами на очах потрібно збирати підписи усіх своїх товаришів на звороті фотографії. Мене й досі гріють спогади з табору, а перечитування жартівливих та іноді дуже сентиментальних слів – змушують перенестися у ті безтурботні часи. 

Сашко Чишій (м. Володимир), 2006-2019; спочатку був відпочивальником, а згодом культорганізатором 

Коли думаєш про “Супутник”, то “в памʼяті відразу починається слайд-шоу зі швидкістю 10 слайдів в секунду. Неможливо виділити щось окреме, особливо, коли ти прожив в цьому таборі всю юність. «Супутник» — велетенський комплекс подій і емоцій, які сформувались в окреме життя. Там все відрізнялось від звичайного світу, і через те, що мені пощастило бути на декількох змінах кожного літа, концентрація подій створила відчуття ще одного життя”.

Також Сашко додає: “… попри мою невимовну любов до Світязя, він не був єдиною причиною відчувати цей табір, бо іноді через погодні умови були зміни, коли ми жодного разу не купалися в озері. Однак це зовсім не псувало магії цього місця”.

Ганнуся Андріюк (м. Львів): 2014-2017, відпочивальниця

“Перше, що спадає на думку це гімн “Супутника”, який я ніколи не забуду і який зі мною вже до кінця життя. Із «Супутником» у мене пов’язані лише найтепліші спогади, попри не найкращі умови життя. Там ти мав змогу проявити свою унікальність, бути активним, робити перші спроби дорослішання”.

Василь Демидюк (м.Камінь-Каширський): 2018, вожатий

“Це був мій перший педагогічний досвід вихователя-вожатого, влітку 2018 року, під час  проходження практики в таборі «Супутник» на улюбленому Світязі.

Енергійний, непереможний, по-своєму дорослий 5-загін моїх Фантазерів (бо так ми назвалися) – подарував мені досвід, який підштовхнув і надихнув для подальшої роботи в педагогіці.

Світязь, «Супутник», виховані бешкетники, з якими в мене вийшло домовитися, і разом із ними провести незабутню зміну – не просто відпрацювати її, а й отримати задоволення як на курорті – це і є цінність бути вожатим у цьому літньому таборі.
Минуло 7 років, а я досі підписаний на цих бешкетників, бачу як вони стають успішними людьми, особистостями, патріотами.”

Софія Борисюк (м. Львів): 2017-2019, відпочивальниця

“Найперше, що приходить на думку, коли згадую “Супутник” – це люди. Кожного року після зміни відразу казала батькам, що хочу їхати наступного року, бо атмосфера настільки затягувала, що хотілося повертатися. Я була у чотирьох таборах за дитинство і найбільше сподобався саме «Супутник»: за атмосферу, веселощі, смачну їжу і море емоцій, які ми привозили із собою та згадували ще не один рік”.

Ольга Данилюк (м. Луцьк): 2010, 2017-2019, відпочивальниця

“Мій улюблений спогад — це, напевно, як у 2018 році наш легендарний 5 загін постійно виграв усі конкурси, до яких ми ретельно готувалися. Найпрекрасніше відчуття було сидіти в їдальні за столом з друзями і обговорювати, що «от, які ми круті», «а тут можна було б краще виступити». А потім ми усі розходилися по кімнатах, аби переодягнутися перед так званою «дискотекою». Після неї ми ще довго всі не могли заснути і говорили до пізньої ночі, щоб вранці заледве прокинутися на зарядку під «Добрий ранок, Україно»” – ділиться головна редакторка “Волинської газети” Оля.

“Для мене була особливою кожна зміна, на якій я була. Бо головним «надбанням» для мене були люди з різних куточків Волині — хтось з Володимира, хтось з Локач, а хтось із рідного Луцька. І я досі підтримую зв’язок із частиною людей, яких я зустріла в «Супутнику»”.

Володимир Троцюк (м. Володимир): 2004-2014, відпочивальник

“Хороших спогадів багато. Чомусь, перше, що спадає на думку – це 2004 р. Моя перша зміна в таборі. Досі пам’ятаю, і бачу все від третього лиця: тоді був сильний дощ, батьки залишають мене у таборі і маленький хлопчик тепер один. Це був мій перший досвід самостійного життя, де я вже мусив дивитися за собою і вперше по-справжньому відповідати за себе”.

Причини закриття та подальше майбутнє 

Зміна 2019 року виявилася останньою не лише для мене, у зв’язку з віком, а й для решти охочих дітей відвідати “Супутник”. Спершу табір довелося поставити на паузу через пандемію, згодом була спроба відновити роботу влітку 2021 року, однак, із зрозумілих причин, наступного літа табір уже не відкрив свої ворота для дітей. З того часу “Супутник” не приймав відпочивальників.

Заступниця селищного голови Шацька – Людмила Єрофєєва розповіла, що через географічне розташування – неподалік кордону із Білоруссю,  керівництво “Супутника” так і не отримало дозвіл на здійснення своєї діяльності. 

Також однією з причин є відсутність укриттів. Пані Людмила пояснює: “Профспілка була б не проти відновити роботу, бо табір дійсно має хорошу історію. Однак обов’язковою умовою є укриття, а найближче – у Світязькій школі”.

Звичайно, “Супутник” – не єдиний табір у громаді, що не відновив своєї роботи, серед інших “Чайка” (с. Світязь)  та “Світязь” (с. Пульмо).  Тож подальше майбутнє – залишається невідомим.

“Поки мова про те, що вони будуть відновлювати роботу чи передаватися у власність громади, не йде”.

Авторка тексту: Олександра Малишева

Фото: “Волинська газета” | Олександра Малишева; suputnyk / Instagram