Тільки 22 червня 1941 р. гітлерівський вермахт розпочав вторгнення на Волинь, а вже за кілька днів штаби ркка не могла відшукати, куди поділися генерали та офіцери штабу 5 Армії… Якщо нацисти здійснювали «Дранг нах Ост», то «перші совєти» панічно втікали з гаслом «Драп нах Ост»!
А що ж командувач 5 Армією генерал-майор танкових військ міхаіл потапов, на честь якого колись навіть вулиці в м. Луцьку називали?
Станом на 21 червня 1941 р. його штаб розташовувався в м. Луцьку, в будинку, де зараз обласний Краєзнавчий музей.
Потім опинився в одному з сіл біля м. Рожище, а далі, хоча бої з німцями ще тривали на території Волині, почав утікати подалі на Схід.
А тим часом окремі червоноармійські частини ще намагалися якось давати відсіч нацистам:
Як свідчить оперативне донесення штабу Південно-Західного фронту, надіслане в Москву, станом на 22.00 28 червня 1941 р. «становище 5 Армії залишається не встановленим».
193 стрілецька дивізія продовжувала оборонятися біля м. Рожище та Ківерці.
124, 135 стрілецькі дивізії, залишки 131 і 215 механізованих дивізій після розгрому на підступах до м. Луцька «відійшли в ліси північніше м. Ківерці».
Зовсім невідома доля частин 15 стрілецького корпусу, який вів бої на Ковельському напрямку.
І лише 19 механізований корпус з окремими підрозділами 228 стрілецької дивізії намагався стримати наступ окупантів до м. Рівного, але безуспішно.
З того ж документу випливає, що командування Південно-Західним фронтом у доленосні червневі дні 1941 року упродовж двох діб узагалі не знає, де перебуває міхаіл потапов і його штаб!
«Штаб 5 Армії за всю добу 27 червня надіслав у штаб ПЗФ лише одну радіограму, і то лише з дозволом на відхід командного пункту із смт Клевань і населений пункт Погорілівка».
То про яке ефективне управління військами можна було взагалі говорити?
Тож 28 червня передові загони вермахту увійшли в сусіднє місто Рівне…
Сам міхаіл потапов згодом потрапив у полон до німців у Київському котлі. Утримувався в гідних умовах. 26 травня 1945 року двома літаками його та ще 28 генералів відправили в Москву. Після спецперевірки вирішили не розстрілювати. Займався викладацькою роботою, помер у 1965 р.
Відтак, поки рядові червоноармійці намагалися хоч якось чинити спротив німецьким військам, генерали масово втікали на Схід разом зі своїми штабами…
Роман УСТИМЧУК.
На фото з архіву, порталу «Історія міста Рівного» та книги «вєлікая атєчєствєнная вайна савєтскава саюза»: вермахт на вулицях сусіднього обласного центру; карта наступу гітлерівців в 1941 р.; міхайл потапов; частково зруйнований міст через річку Горинь на підступах до Рівного; казино для німецьких офіцерів.