міхаіл захаржевський офіцером воював у лавах Армії Української Народної Республіки, але в 1924 році був завербований чекістами. Іуда з позивними «Свой», «Таран», «Донєц» і «Тарас» у рамках справи «Карпати» намагався знищити структури ОУН та УПА зсередини, для чого в серпні 1945 р. прибув на Волинь. І тут був викритий та ліквідований як ворог України. Як Службі безпеки ОУН вдалося провести цю безпрецедентну спецоперацію?
На початку 1945 р. чекіст сєргєй карін-данілєнко запропонував створити так званий «Провід ОУН на східних українських землях». Головним його завданням було просування до складу керівництва ОУН радянської агентури. На чолі цієї легендованої групи поставили досвідчених агентів: міхаіла захаржевського та єкатєріну міньковскую («Євгенію»). До них долучили завербовану учасницю київського осередку ОУН Людмилу Фою – «Оксану» та також завербовану зв’язкову з м. Луцька Антоніну Калуженко – «Зою». Агентурна група отримала сфабриковані в НКВД підпільні документи, серед них «лист українських націоналістів» із погрозами на адресу письменника Максима Рильського…
Ставку було зроблено на міхаіла захаржевського, закоренілого зрадника Українського народу, який народився в м. Сквира. В період Української національної революції 1917-1921 рр. він був патріотом і навіть служив офіцером в Армії УНР. Але потім пішов на співпрацю з чекістами. Багато лиха накоїв цей іуда і до початку Другої світової війни, а в 1944 р. навіть очолив фіктивний «Крайовий провід ОУН(б)», до якого входило 5 округів: Болоцерківський, Контопський, Дніпропетровський, Кіровоградський і Миколаївський. Понад 200 українських патріотів було виявлено та знищено!
Серед страчених окупантами патріотів були, наприклад, повстанці «Оскілко» і «Тиміш», які планували серію терактів у столиці проти партрадянської номенклатури. А також братів Григорія та Якова Скиб…
За завданням міхаіла захаржеського 6 травня 1945 р. «Оксана» та «Зоя» прибули до м. Луцька та спробували вийти з оунівцями на зв’язок. В результаті їх обох схопила районна бойовка СБ ОУН на чолі з «Михасем». А потім допит Людмили Фої проводив особисто Микола Козак, крайовий референт Служби безпеки на Південно-Західних землях, який мав погану славу лютого есбіста: з десяти запідозрених у зраді знищував дев’ятьох…
Але цього разу інтуїція уродженця с. Рахиня нині Долинської громади на Прикарпатті з псевдо «Смок» не підвела!
«Оксана» відразу у всьому зізналася: розповіла про своє вербування в НКВД, про те, ким є насправді вона та інші члени групи, про поставлені перед ними завдання. Згодом з’ясувалося, що вона також вступила в обопільно погоджений статевий зв’язок із Миколою Козаком… Після свідчень Людмили Фої другу затриману радянську шпигунку та диверсантку, антоніну калуженко, бандерівці стратили. Що сталося з її тілом, уже ніхто не скаже…
Зрештою, Микола Козак перевербував «Оксану» і використав у власній оперативній грі проти чекістів. За його завданням 23 липня 1945 р. Людмила Фоя повернулася до м. Києва. Розповівши небилиці про великі перспективи співпраці, вона переконала міхаіла захаржевського приїхати на Волинь. Енкаведисти в особі цілого заступника «наркома НКВД УССР», уродженця м. Одеса віктора дроздова цей план погодили….
5 серпня зрадник був затриманий недалеко від м. Луцька бандерівською СБ. Після ретельного допиту та документування всіх злочинів його ліквідували. Де зараз ці папери, невідомо. У відкритих джерелах також немає фотографії закоренілого шпигуна, який боровся проти України довгих 20 років… Зрозуміло, що відсутня інформація, де саме закопали його труп…
А котрдиверсійна робота проти чекістів тривала. На початку вересня «Оксана» знову успішно відвезла підготовлені оунівськими контррозвідниками документи до м. Києва і через 11 днів повернулася разом із «Євгенією». Наступного дня, на пункті зв’язку в лісі на північ від міста, їх забрала боївка СБ. Зрозуміло, що і єкатєріну міньковскую було ліквідовано.
Так бандерівська Служба безпеки на Волині врятувала життя славетному письменникові Максимові Рильському, людині непростої долі, яка, втім, не стала на шлях шпигунства проти українських патріотів.
Чому чекістам було зовсім не шкода Максима Тадейовича і вони прагнули з нього зробити жертву «українських буржуазних націоналістів»? Бо поет після Громадянської війни вступив до об’єднання неокласиків, які не оспівували радянської дійсності. У 1931 р. він був заарештований, але через 5 місяців вийшов на волю. Тоді ж Остап Вишня його переконав не перечити реальності. І з 1932 р. творчість Максима Рильського зазнає змін: уже в збірці «Знак терезів» митець проголошує активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він урятувався від сталінського терору й був зарахований до числа офіційних радянських поетів.
Втім, його постійно підозрювали в нелояльності, а в 1945 р. визначили сакральною жертвою…
Доля інших учасників цієї кривавої гри виявилася трагічною. Людмилу Фою енкаведисти шукали довго, щоб помститися. Її вдалося вбити лише 19 липня 1950 р., коли оперативно-пошукова група енкаведистів біля с. Межиріччя на Рівненщині прочісувала Неверківський ліс та виявила трьох повстанців. Майор друзєнко і командир роти лейтенант кузьмін вступили в бій. Внаслідок перестрілки повстанці вбили солдата бахтіярова і поранили солдата сініцина. Вони втратили одного бійця, а також Людмилу Фою. Третьому вдалося зникнути…
Під час обшуку чекісти забрали зброю та набої, а також вилучили її літературні твори: як мінімум 15 оповідань.
Посмертно командування УПА нагородило Людмилу Фою Срібним хрестом «За бойові заслуги» 2 класу.
Місце її поховання невідоме.
«За порятунок організації на СЗУЗ» Миколу Козака 8 жовтня 1945 р. Українська головна визвольна рада теж нагородила Золотим хрестом «За заслуги» 1 класу.
А ворог тим часом організував масштабне полювання на…
Як завжди, окупантам допоміг місцевий іуда. 4 лютого 1949 р. агент «Петров» повідомив, що до с. Пітушків Острожецького району Рівненської обл. часто навідуються оунівці. Для перевірки цієї інформації начальником відділу обласного УМГБ майором журавльовим туди було направлено оперативну групу на чолі зі старшим оперуповноваженим зємсковим та старшим сержантом савіцкім. Вночі 7 лютого вони непомітно підійшли до вказаного «Петровим» на околиці села будинку та організували засідку. Почувши два несподівані постріли, вони розпочали штурм. Внаслідок перестрілки двоє оунівців загинули. А Микола Козак встиг відійти, знищив таємні документи, а потім вистрілив собі в скроню.
Зрозуміло, що місце поховання «Смока» невідоме. Як і доля його віршів, які він написав як Степан Орач…
Чи колись дізнаються мешканці с. Пітушків, хто в них у повоєнні роки працював на енкаведистів, також невідомо. В Україні інформація про агентів радянських спецслужб досі чомусь засекречена.
Так завершилася грандіозна спецоперація радянських та бандерівських спецслужб на Волині. Незважаючи на трагічну розв’язку для головних дієвих осіб, українські повстанці виявилися переможцями.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото з «Вікіпедії» та архіву: група українських патріотів, Микола Козак зліва у верхньому ряду; Максим Рильський у 1928 р.; розстрільна команда енкаведистів; Микола Козак (зліва) з невідомим побратмом; кадровий енкаведист віктор дроздов; Людмила Фоя; посмертне фото «Смока».