14 грудня 1925 року за часів Другої Речі Посполитої було створено Луцьку дієцезію Римо-Католицької Церкви, яку очолив єпископ Адольф Петро Шельонжек. А вже 24 лютого наступного року відбувся урочистий інгрес.
Від початку свого архіпастирського служіння Його Преосвященство розгорнув активну роботу на Волині. Наприклад, у 1927 провів Єпископальний синод, уперше за 200 років. У 1928 році заснував у сусідньому місті Дубно Духовну семінарію, яка в 1931 році набула статусу Папської східної семінарії РКЦ.
Станом на 1939 рік було зареєстровано 70 нових парафій, а кількість ксьондзів зросла з 140 до 240 душпастирів.
Окрім усього, він заснував Згромадження сестер святої Терези від дитяти Ісуса, яке, в основному, займалося духовною опікою молоді.
Саме в листуванні з матір’ю Агнесою від Ісуса з монастиря кармелітанок в Ліз’є, яке побачило світ у книзі «Слуга Божий єпископ Адольф Петро Шельонжек. Захоплений Малою Святою» ще в 1928 році оприлюднив занепокоєнням стану справ і на континенті, і, зокрема, на Волині:
«Повсюди, а особливо на Волині, спостерігається зосередження значної фізичної сили і серйозних, потужно організованих інтелектуальних зусиль проти нас. І якщо б ми мали протиставити виключно аналогічні сили, то були б змушені передбачити, що будемо переможені… Люди глибоко мислячі, ще перед світовою війною, зрозуміли, що для порятунку суспільства від катастрофічного занепаду культури не досить висунути на лінію фронту фізичні сили, не вистачить навіть найкраще організованої, сили розумової праці. Потрібна ще й сила моральна, основана на віковічних Божих законах, на яких повинна базуватися програма наших народів, загальний лад і спокій. У цій моральній силі невичерпне джерело добрих вчинків. Без християнських принципів рятунку немає. Хто вірить, що людина є самодостатньою, той не усвідомлює повноти явищ сучасного життя».
Коли на Волинь прийшли «другі совєти», наприкінці 1944 року єпископові було наказано виїхати в Польщу. Він відповився, мотивуючи, що для цього потрібен дозвіл Папи Римського. Тоді в ніч із 4 на 5 січня 1945 року його було заарештовано та ув’язнено. ПЕребував у тюрмах спочатку в Луцьку, потім у Києві. Під час судового процесу окупанти вимагали для нього смертної кари…
Хто зна, як би склалася подальша доля Його Преосвященства, якби не активна робота Апостольського Престолу, єпископів із Польщі та дипломатів із США. І це дало результат: 14 травня 1946 року єпископа було звільнено. Але його депортували з Волині в ПНР, де й замешкав.
Важливо, що книга про його листування зараз знаходиться у вільному доступі в приміщенні Луцького кафедрального собору Святих Петра і Павла РКЦ.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото автора: сучасний вигляд луцького костьолу; обкладинка книги листування єпископа Адольфа Петра Шельонжека.