Історія найголовнішої спортивної споруди обласного центру Волині розпочалася у вересні 1933 року і продовжує наповнюватися раніше забутими сторінками. Одна з них стосується появи в Луцьку депутата рейхстагу в чині генерал-майора!
24 вересня 1933 року в Луцьку відбулася грандіозна подія: урочисте відкриття стадіону, названого на честь маршала Юзефа Пілсудські. Керівник Другої Речі Посполитої під час Першої світової війни в складі легіонерів австро-угорської армії воював проти російської армії на Волині, в лісах біля маневицької Костюхнівки, тут йому під час розгрому місцеві українці врятували життя, тож до нашого краю в нього було особливо шанобливе ставлення. Враховуючи, що й тодішній воєвода Генрик Юзефські користувався в Юзефа Пілсудські великою повагою, то ідея створити найбільший на той час у Західній Україні стадіон із біговими доріжками і підземним тунелем для виходу футболістів на поле, була підтримана і повністю профінансована Варшавою з державної казни. А на відкриття приїхало чимало поважних гостей, у тому числі навіть олімпійські чемпіони. Потім тут тривали футбольні баталії за участі найбільш потужних місцевих клубів – WKS (Войсковий Клуб Спортовий), PKS (Поліційний Клуб Спортовий) чи єврейської дружини «Гасмонея».
Зрозуміло, що після гітлерівсько-сталінського пакту про спільне знищення Польщі з вересня 1939 р. і вся Волинь, і її обласний центр, і все той же ж стадіон зазнали катастрофічних змін.
З чого розпочали «визволителі зі Сходу»? Зрозуміло, з масових репресій і радянізації топонімів. Тому спортивну арену назвали «Стадіон «Динамо», і аж до 18 червня 1941 р. тут проводили футбольні матчі. Основними суперниками були луцькі «Спартак» і «Динамо». Навідувалися й команди з Ковеля, Володимира, Львова і навіть Берестя.
Уже 25 червня наш край окупували німецькі війська, область увійшла до т. зв. «генеральної округи Волині і Поділля» «райхскомісаріату Україна» з центром у сусідньому м. Рівному.
Зрозуміло, що тут розмістилася велика кількість тилових структур нацистського режиму, і високопоставленим бонзам потрібні були розваги та змістовне дозвілля. Тому працювали театр і кінотеатр, відновилося життя і на стадіоні. Він носив уже іншу назву, але яку саме, історія наразі мовчить.
Але футбольні матчі проводилися регулярно!
Спільнота в Фейсбуці оприлюднила унікальне фото трибун спортивної арени. Найімовірніше, це період літа-осені 1941 року:
«А ось фото з німецького періоду. На ньому німецький генерал-майор Haselmayr та офіцери на спортивному святі на стадіоні в Луцьку.
Користувачі одразу засумнівалися, чи міг узагалі такий високопоставлений генерал у той період побувати в м. Луцьку на стадіоні?
Найімовірніше, що генерал-майор Фрідріх Газельмайр (11 квітня 1879 – 18 червня 1965) із позивним «Фріц» не тільки міг, а й справді дивився на нашому стадіоні якийсь футбольний матч!
Насамперед, тому, що спортивні змагання тут проводилися регулярно. По-друге, цей німецький професійний військовий офіцер у той період часу дійсно перебував на Волині.
З початком Другої світової війни до 30 серпня 1940 року він був призначений до управління, відповідального за військовополонених в окупованій Франції. Потім він був польовим комендантом у м. Лілль, а в грудні 1941 року його перевели на Східний фронт, де він служив старшим польовим комендантом у регіоні безпеки Волинь – Поділля. Мало того: на луцькому стадіоні цілком міг побувати не просто генерал, а ще й обраний депутат гітлерівського рейхстагу, який там представляв нацистську партію.
І тільки 1 грудня 1942 року його перевели до резерву фюрера, в січні наступного року його було підвищено до генерал-лейтенанта, а 31 січня 1943 року він залишив дійсну військову службу та зайнявся історією.
Утім, союзники його виявили. Тож після закінчення війни в Європі Фрідріх Хазельмайр перебував у полоні з липня 1945 року по 28 червня 1947 року. Він пройшов процедуру денацифікації в лютому 1949 року. Після завершення всіх апеляцій у липні 1951 року його було класифіковано як правопорушника II категорії (злочинець). Однак, 11 березня 1952 року, після заступництва баварського міністра політичного визволення, рішення суду було анульоване. Після цього Фрідріх Хазельмайр жив у Лохгамі, районі Грефельфінга на околиці Мюнхена, де він відновив писати історію аж до своєї смерті в 1965 році, включаючи багатотомну працю з дипломатичної історії Німецької імперії.
Після війни луцький стадіон не тільки перейменували на «Авангард», але й перебудували. Результат виявився невдалим. Навіть раритетні колони перед входом були зруйновані…
Утім, на запеклість футбольних матчів за участі луцьких футболістів це ніяк не вплинуло. Тільки війна поставила три крапки на сучасності «гри мільйонів». Будемо сподіватися, що невдовзі великий футбол знову повернеться на головну спортивну арену нашого краю. І на трибунах перебуватимуть не високопоставлені окупанти, а ветерани російсько-української війни.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото спільноти «Збережемо древній Лучеськ», ІА «Волинські новини» та з архіву: Фрідріх Хазельмайр серед глядачів на стадіоні; епізод довоєнного футбольного матчу на «Динамо»; вхід до спортивної споружи, який зруйновано під час реконструкції.