Першим у батальйоні, хто знаходить безпечні маршрути пересування техніки на якомусь новому напрямку, є солдат Василь із позивним “Шкіпер”. Його знають, цінують, в нього вірять. І водій сторицею виправдовує повагу побратимів. То як колись звичайній цивільній людині з міста Рахів Закарпатської області вдалося стати одним із лідерів військового колективу, де служить і чимало волинян?
До Великої війни та мобілізації наш герой у мирному житті був на всі руки майстром: працював адміністратор аквапарку, електрогазозварником, ковалем ручного куття… Але повномасштабна агресія російських окупантів усе змінила.
Зізнається, що в нього було два варіанти: або виїхати за кордон, або долучитися до Сил оборони. Каже, що за кордон із рідного Закарпаття він завжди встигне поїхати, а Україну зі зброєю в руках потрібно захищати тут і зараз. Тому і став солдатом.
“Мені дуже поталанило, що я потрапив саме в 42 ОМБР, котра на той момент створювалася. Знав, куди йшов, усвідомлював, на що “підписався”… Спочатку був водієм вантажівки. А як потрапив на перше бойове завдання, то мені згодом запропонували служити бойовим шофером. Погодився. Тут багато адреналіну. Особливо після перших “приходів”, коли по тобі прагнуть влучити, але в них ніяк не виходить. З одного боку, це напружує. А з другого – розумієш, що ти швидка рухома ціль, і тебе не так просто і вразити!”, – говорить молодий військовослужбовець.
22-річний воїн одного з підрозділів 42 Окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України стверджує, що від 2023 року і дотепер війна дуже змінилася. Тоді було набагато менше дронів, а зараз вони стали основним знаряддям убивства в руках окупантів. Але наші хлопці призвичаїлися і до таких екстремальних умов. Дощ, туман, ніч – найкращі союзники для ЗСУ. І “на фарах” уже пересуватися неможливо.
“Шкіпер” із власного бойового досвіду знає: навіть якщо на тебе летить FPV-дрон¸ не варіант вистрибувати з машини і втікати. Чому? Бо ти везеш побратимів, які можуть не зорієнтуватися і стати для ворога ціллю… Тому найкраще скористатися можливістю ухилитися від удару.
Бойова робота – складна справа. Бувають різні ситуації. Наприклад, на Покровському напрямку, коли воїни бригади заходили на Очеретине, то виникла екстремальна ситуація. Тож водієві разом із іншими побратимами довелося взяти участь навіть в успішних штурмових діях!
“Я їхав попереду з боєкомплектом і показував дорогу бронемашині, що рухалася слідом. В якийсь момент ми на пікапі підлетіли до будинку, де засіли п***ари. Вони як побачили нашу групу, то просто почали вистрибувати через вікна і втікати!”, – розповів безстрашний водій комунікаційникам бригади.
“Шкіпер” зізнається, що вже звик до армії настільки, що вдома не може висидіти навіть до закінчення відпустки. За час війни навчився краще розуміти інших, ефективніше спілкуватися з людьми.
Звичайно, як і всі українські воїни, він мріє повернутися з Перемогою додому, де його чекають батьки та брат.
Прості люди, непроста робота.
Відео розмови з бійцем доступне за цим посиланням: https://www.facebook.com/reel/1519738625891822
Детальніша інформація щодо умов проходження військової служби в складі 42 Окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя за тел.: +38-068-001-42-42.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
Фото відділення комунікацій 42 ОМБр та з особистого архіву “Шкіпера”.