Президент України Володимир Зеленський із дружиною, а також високопосадовці та духовенство, вшанували пам’ять жертв московських Голодоморів, якими знищували українців у 1932-1933 і 1946-1947 роках. І з цього приводу варто надати голос тим, хто жив і виживав у той доленосний період.
Отже, по всій державі відбулися жалобні заходи, щоб згадати про тих співвітчизників, яких червоний окупант знищив у нелюдський спосіб, відбираючи останню крихту хліба.
І якщо Голодомор 1932-1933 років оминув Волинь, яка перебувала в окупації Другої Речі Посполитої і не зазнавала тортур реквізицій продовольства і смерті від недоїдання, то вже в 1946-1947 роках про другий етап свавілля кремля тут було відомо. Адже тисячі співвітчизників із охоплених голодом областей урср із торбинами в руках і на дахах товарних вагонів діставалися сюди, щоб розжитися хоча б якимись харчами. Дехто залишався, більшість поверталася назад, намагаючи врятувати від смерті своїх рідних та близьких.
Головною подією в комплексі заходів стало відвідування Президентом Володимиром Зеленським, його дружиною Оленою Зеленською, а також представниками Уряду, парламенту, Офісу президента, духовенством та іншими столичними представниками меморіального комплексу, де встановлений пам’ятник на честь жертв Голодоморів. Потім духовенство на чолі з Предстоятелем ПЦУ митрополитом Епіфанієм провело Богослужіння.
Сході жалобні урочистості відбулися і в нашій області.
А що розповідає німий свідок тих трагічних подій – листівка УПА, яка розповідала людям, які жахіття вторить московський окупант в центрі, на Півночі, Півдні та Сході України?
Цей маленький пожовтілий аркуш із волинських архівів стверджує: про злочини рашистів люди говорили і тоді. І намагалися боротися, щоб не допустити свавілля і тут…
Сергій ШРАМЧУК.
На фото пресслужби Президента України і з архіву: Володимир і Олена Зеленські покладають квіти; серед учасників жалобних заходів і керівник Офісу президента Андрій Єрмак; повстанська листівка з правдою про Голодомор.