Молодший сержант аеромобільного батальйону 95 ОДШБР Десантно-штурмових військ України, військової частини А0281 Олександр Пугач загинув 8 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Лиман Краматорського району Донецької області.
Сім’я полеглого в бою проти російських окупантів Захисника України Пугача Олександра Володимировича просить підписати петицію про присвоєння йому звання Героя України (посмертно). Петицію 28 листопада створила дружина загиблого воїна Ірина Пугач, – інформує Волинська газета.
Пугач Олександр Володимирович, 19.11.1987 року народження, родом із с. Соснівка Камінь-Каширського району Волинської області, не зміг залишитись осторонь і в жовтні 2022 року став на захист своєї родини, нашого народу та Батьківщини.
З самого початку війни Олександр сказав, що піде захищати свою родину, свій народ і Батьківщину. Так він і зробив, не дочекавшись поки народиться син.
У період із грудня 2022 року по жовтень 2025 року Олександр брав безпосередню участь у бойових діях із захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Його бойовий досвід охоплює різні «гарячі» напрямки, включаючи Марʼїнку, Торецьк, Терни Донецької області, Курський напрямок, Сумський напрямок.
Він зарекомендував себе людиною розсудливою, стійкою та дисциплінованою, сумлінно ніс службу, відповідально ставився до покладених на нього обов’язків, був надійним побратимом. Свій шлях починав простим солдатом, а закінчив на посаді головного сержанта.
Нагороджений:
орденом «За мужність» III ступеня
почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотим хрестом»
відзнакою Президента України «За Оборону України»
почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих»
відзнакою Міністерства оборони України «Хрест Доблесті»
нагрудним знаком «Почесна відзнака командира аеромобільного батальйона»
медаллю «Хрест 60 омбр»
відзнакою Міністерства оборони України «За поранення»
нагрудним знаком «Золоті крила десантно-штурмових військ»
На превеликий жаль, унаслідок стрілецького бою молодший сержант зазнав значні тілесні ушкодження, несумісні з життям.
Олександр був неймовірною людиною − прекрасним батьком і чоловіком, турботливим сином, надійним братом, другом і побратимом. Він мав сильний дух, завжди приходив усім на допомогу і був взірцем для багатьох. Попри те, що виріс без батька, він став справжнім чоловіком і прикладом для синів. Олександр був цілеспрямованим. Він мріяв, щоб його сини, родина і наша нація жили під мирним небом.
Непохитно вірив у своїх побратимів, у себе і в нашу перемогу. До останнього подиху з честю та гідністю виконував свій обов’язок перед Батьківщиною, проявляючи при цьому незламну мужність та самовідданість.
«Олександр залишив маленьку копію і часточку себе – наших синів Богдана і Тараса.
Ця нагорода – це не про медаль. Це свідчення пам’яті, вдячності та визнання на державному рівні, яке залишиться для його маленьких синів. Нехай вони знають ким був їх тато – справжнім Героєм», – написала дружина воїна.
Підтримати петицію можна за посиланням.
Наш кор.