У вас же теж хоч раз Різдво минало так, що можна було б знімати серіал для Netflix? Хотілося вдарити кулаками по столу, кинути жменю куті у свого дядька чи просто більше ніколи не бачити цих людей і заприсягтися, що наступне Різдво проведете деінде? Тоді просто знайте, що ви не одні. Можна неабияк любити кожного за столом, та все ще не погоджуватися з ними
Хтось традиційно святкує з родиною, бо має змогу святкувати вдома, а хтось загадує бажання, аби швидше мати таку змогу, хтось вперше приєднується до святкування з сім’єю партнера, хтось приводить партнера до себе (як от я цього року), хтось буде лише із коханою людиною, а хтось взагалі не святкує.
Враховуючи складні часи, у яких ми вже перманентно живемо, стає ще складніше контролювати себе…, або ж ви навпаки на все закриваєте очі. І, мабуть, таки немає правильного виходу із подібних ситуацій, як би глянцеві журнали не намагалися нам нав’язати, що панацея таки існує. Тож у цій колонці я не даватиму вам порад (бо хто я така?), а покажу, що ви не одні через це проходите.
Політика та інші страшні теми
Варто погодитися, що в нашій культурі прийнятно говорити про політику навіть із цілковитими незнайомцями. Достатньо сісти в купе, привітатися із вашим сусідом, дати три хвилини, щоб лід між вами розтанув і почати обговорювати “28 пунктів”. Однак за родинним столом такі теми краще не зачіпати. Бо ваш дідусь раптово вирішує заповнити тишу, тепер, таким класичним: “Здадуть Україну…” – фразою, від якої стискається шлунок. І тобі лишається лише сподіватися, що ніхто не підхопить цю тему і, що Різдво ще можна врятувати.
Церкві теж, мабуть, краще не з’являтися у розмовах, попри те, що Різдво – релігійне свято. Бо точно у когось знайдеться далека (чи не дуже) родичка, яка зателефонує на Святвечір до вашої мами і запитає де ви святкуватимете “сьомого”, добре знаючи, що ви давно перейшли на Григоріанський календар, просто щоб нагадати, що січнева дата – “правильна”, і взагалі “так завжди було і це справа принципу!”
Надокучливі питання та коментарі
Цього і без Різдва вистачає, хіба ні?
Я, наприклад, постійно чую питання-лідера-серед-усіх: “А коли заміж?” У глянцевому журналі вам би порадили відстояти власні кордони і пояснити чому це запитання – нетактовне. Однак я вас розчарую: ЦЕ НЕ ПРАЦЮЄ. Скільки б разів я не пояснювала: врівноважено, агресивно, байдуже, натхненно – моя бабуся почекає, аби минуло достатньо часу, щоб поставити це питання знову. І кожного разу дивується, чому мене це засмучує чи злить. Знову вас розчарую: це питання ви будете чути, не зважаючи на ваш поточний статус стосунків, однак є декілька варіацій. “Ви вже два роки разом… Коли весілля?” або ж “Коли знайдеш хлопця та вийдеш заміж?”
А ще родичів надзвичайно турбує ваша зайнятість. Чомусь нагадування про те, що час припинити бити байдики і почати працювати, чи то нагадати, що ваша робота, на їхню думку, недостатньо хороша – одна з улюблених тем для розмов.
Або ж ще коментують ваш зовнішній вигляд. Чи то ви занадто схудли, чи навпаки. Одним словом, вгодити їм складно, бо не може ж бути усе добре. У цьому випадку теж можна спробувати пояснити, що це недоречно, однак не гарантую, що ваші слова будуть почутими.
За столом є хтось, хто тебе недолюблює… або ти когось
Я одразу згадую фільм з Сарою Джессікою Паркер “Привіт сім’ї”, де старший син приводить на Різдво свою обраницю, яку велика родина миттєво вирішує не прийняти, навіть не давши їй шансу. У нашому контексті це чомусь теж доволі поширена практика. Тому бажаю усім сил, чия свекруха чи теща теж вирішила, що ви їй не підходите (я одна з вас!).
Однак, не варто ходити по інших родинах аби знайти когось, кого й ви недолюблюєте. Он наприклад, брат мами, який любить випити, а потім починає з’ясовувати стосунки? Чи двоюрідна сестра, якій все завжди несмачно? Чи сусід, який чомусь тепер кожне Різдво святкує із вами?
Лише вам вирішувати як вийти з подібних ситуацій. Можливо, цього року справді не варто обговорювати гендерну політику чи зачіску Трампа. Можливо, не варто доводити, чому лише ви можете приймати рішення у своєму житті. Можливо, ви зможете змиритися з тим, що вас не любить свекруха, хоч на час свят…
Однак я точно не буду однією з вас!
Може, такі родинні зібрання й були створені для того, аби зробити нас сильнішими?
Ілюстрація: Ольга Данилюк