Музикант, який бурив газові свердловини по всій Україні, став оператором переносного зенітно-ракетного комплексу. Нищить акупантів із березня 2022 року і закликає долучатися до ЗСУ всіх чоловіків мобілізаційного віку.
40-річний молодший сержант Іван – головний сержант зенітно-ракетного підрозділу 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Воїн родом із Прикарпаття, має вищу освіту. До повномасштабного російського вторгнення працював у сфері нафти й газу: їздив по всій Україні й займався бурінням свердловин. Але вже 1 березня 2022 року Іван добровільно пішов в ТЦК та СП, хоча не мав навіть досвіду строкової служби.
І потрапив у 128 ОГШбр. А ще через кілька тижнів підрозділ закарпатської бригади вже був у зоні бойових дій…
Найнахабніше росіяни поводилися на початку війни, їхня авіація літала дуже близько, прямо над головами наших піхотинців. І її потрібно було знищувати! Тому коли наприкінці березня до українських позицій наблизилися дві російські “вертушки” Ка-52, бйці з підзрозділу молодшого сержанта випустили ракету з “Ігли-1”, яка чітко летіла в ціль. Але за кілька десятків метрів вона різко звернула вбік і вибухнула: напевно, у ворожого гелікоптера спрацював активний протиракетний захист. Друга ціль швидко пірнула за лісопосадку, і пвний час рашистська авіація взагалі не з’являлася на даній ділянці фронту. Звичайно, знищити вородий літак чи вертоліт – це пріоритет, однак якщо вдається відігнати ворожих льотчиків, це теж великий плюс.
– Я швидко освоїв ПЗРК (переносний зенітно-ракетний комплекс) і почав виходити на бойові чергування, – розповідає боєць. – Працював із різними комплексами – радянськими “Іглою” та “Іглою-1”, польськими “Перунами”, американськими “Стінгерами”. На мою думку, найкращий по технологічності “Перун”, але, в принципі, всі ПЗРК хороші, головне, щоб під час пуску зійшла ракета. На Херсонщині було так, що прямо біля нас “зависли” дві російські “вертушки”, ми зробили по них пуски, але ракети, на жаль, не зійшли. Мабуть, були пошкоджені. Шкода… Так було втрачено хорошу можливість знищити противника.
Для того, щоб уразити російські повітряні цілі, Іван із побратимами неодноразово влаштовували засідки за “нулем”, фактично на одній лінії з ворожими позиціями. Бувало так, що ставали за метрів за 300 збоку, навіть чули голоси росіян…
Головне під час виконання подібних завдань, вистежити ворожу ціль у повітрі, знищити її, а потім неушкодженими повернутися у розташування свого підрозділу. Зазвичай це вдається. Хоча ризик завжди присутній, особлива ж небезпека від російських дронів-бомберів. Накопичується й втома.
– Влітку я їздив додому у відпустку, бачив багатьох цивільних чоловіків, які не хочуть іти воювати, – говорить молодший сержант. – У них є два варіанти: або втікати від мобілізації, або усвідомлено йти в ЗСУ. Тому що війна триває, люди закінчуються, нам постійно потрібне поповнення. Та й тих, хто воює з самого початку, варто замінити, вони вже дуже стомлені. Тому цивільним чоловікам у тилу краще самим піти в армію, ніж чекати, поки їх заберуть.
У цивільному житті Іван у вільний час захоплювався музикою – писав власні інструментальні композиції для електрогітари, має свій YouTube-канал.
– Тут, на фронті, немає нормальної можливості займатися музикою. Але коли після війни повернуся додому, обов’язково відновлю своє хобі.
Вдома на Прикарпатті Івана чекає сім’я – дружина й двоє дітей. Насамперед, заради них, а також в ім’я Перемоги над окупантами, і воює на фронт командир підрозділу ПЗРК.
Для охочих детальніше дізнатися про умови військової служби у цьому військовому з’єднанні та поповнити лави сталевих воїнів у 128 ОГШБр подають контактний номер телефону: +380 68 645 6224.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”.
Фото Відділення комунікацій 128 Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади та порталу “Мілітарний”.