Як правду витягнути з землі і повернути імена всім жертвам?

Ексгумація жертви Волинська різанина Польща Україна

Інститут національної пам’яті Польщі заявляє, що без системних дозволів на подальші ексгумації жертв Волинської трагедії та гідного їхнього поховання «неможливі діалог і примирення». Вимога нового керівництва дітища чинного Президента РП Кароля Навроцькі однобоко стосується лише української сторони!

Як відомо, під визначенням «Волинська трагедія» розуміється польсько-український збройний конфлікт періоду Другої світової війни на теренах нинішніх західноукраїнських областей і східнопольських воєводств, спровокований гітлерівськими окупантами та сталінськими агентами. Внаслідок кривавих сутичок, здебільшого, серед мирного населення було десятки тисяч жертв як серед православних і грекокатолицьких українців, так і поляків – римо-католиків.

Понад 20 років тому, у липні 2003 р., у волинському смт Павлівка тодішні глави сусідніх держав Леонід Кучма і Александр Квасьнєвські урочисто відкрити пам’ятник примиренню на честь усіх жертв цієї трагедії. Але польська сторона досі використовує фактор одностороннього звинувачення українців в усіх бідах, замовчуючи аналогічні дії поляків.

У свіжій заяві польського ІНП, передає «Європейська правда», коментують пропозицію директора Українського інституту національної пам’яті щодо  «сміливого діалогу», кульмінацією якого має стати запланований на травень польсько-український конгрес істориків та видача дозволів на ексгумації, щоб, як він сам каже, справа Волині «з часом втратила своє значення».

За словами варшавського інституту, діалог необхідний, спільні наукові дослідження – також. Але!

«Примирення починається не з конференц-залів, а з правди, гідного поховання жертв і реальних адміністративних рішень», – йдеться у заяві, в якій стверджується про відсутність інформації про наступні дозволи на ексгумації.

Тому західні партнери вважають, що «без згоди на пошукові та ідентифікаційні роботи розмови про «розрядку напруженості» звучать як побажання»:

«Отже, якщо ми хочемо говорити про справжній прорив, потрібні конкретні дії: системні дозволи на ексгумації, ідентифікація жертв і гідне поховання. На цьому фундаменті можна будувати діалог і примирення».

Зрозуміло, ця риторика стосується лише української сторони.

Щодо конгресу істориків, то польський ІНП вважає, що він може бути важливим елементом цього процесу:
«Але без правди, витягнутої з землі, і без імен, повернутих жертвам, він залишиться лише символом».

Як відомо, питання ексгумацій роками було яблуком розбрату у відносинах між Україною та Польщею. Останніми роками цей процес зрушив із мертвої точки.

Роман УСТИМЧУК.

На фото Володимира ДАНИЛЮКА і Богдана ГОНЧАРУКА: пам’ятник українським жертвам польського терору в селі Сагринь нині Грубешівського повіту Люблінського воєводства РП; президенти у 2003 році в Павлівці заявили про примирення і взаємне прощення…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *