Війна в повітрі ведеться задля успіху на полі бою на землі. І так сталося, що саме льотчики складають еліту кожної армії. Але кілька історичних фактів засвідчують, що навіть у Другу світову гітлерівці демонстрували більше людяності, ніж путінські шуліки в наш час… Чому? Бо рашисти гірші навіть від «фашистів»!
В Інтернет-спільнота «Ми – українці» недавно розповіла про дивовижну історію про порятунок американського військового льотчика Чарльза Брауна. 20 грудня 1943 року його бомбардувальник B-17 Flying Fortress із символічною назвою Ye Olde Pub був майже знищений під час бомбардування німецького Бремена. Фюзеляж прошитий кулями, ніс літака розтрощений, один двигун вийшов із ладу. Частина екіпажу загинула, інші були тяжко поранені…
Німцям було за що ненавидіти і цей екіпаж, і всі інші бомбардувальники, які під час того нальоту знищили в місті дуже багато цивільного населення, не кажучи вже про об’єкти інфраструктури. І ось з’явився німецький винищувач. За штурвалом сидів Франц Штіґлер – досвідчений ас Люфтваффе з десятками перемог. Йому залишалося небагато, щоб отримати Лицарський хрест. Достатньо було натиснути на гашетку – і американський бомбардувальник став би ще однією відміткою на корпусі:
«Він підлетів ближче. Настільки близько, що зміг зазирнути всередину.
І побачив не «ворога». Побачив юнаків. Поранених. Наляканих. Беззахисних. Кулемети мовчали. Літак був уламком, що дивом тримався в повітрі.
Франц Штіґлер згадав настанову ветерана Першої світової, який навчав його: не стріляти в беззбройного. Не добивати того, хто не може чинити опір. Це — безчестя.
Він не відкрив вогонь, хоча мав на це повне право. Натомість підлетів до B-17 і, крило до крила, прикриваючи пошкоджений літак від зеніток і інших винищувачів, супроводжував його аж до узбережжя Північного моря.
Потім розвернувся й полетів назад. Чарльз Браун зумів дотягнути до Англії. Екіпаж вижив завдяки людині, яка мала їх убити. Після приземлення розвідка наказала мовчати: не можна «олюднювати» ворога.
Але Чарльз Браун не забув.
Десятиліттями він шукав того пілота. Писав листи, звертався до ветеранських організацій, намагався знайти ім’я, якого не знав. Багато хто вважав, що це вигадка. Німецький винищувач, який супроводжує ворога до безпеки? Неможливо.
У 1990 році він нарешті вийшов на слід у Канаді. Франц Штіґлер після війни емігрував туди.
Коли Чарльз Браун зателефонував, на іншому кінці запанувала тиша.
«То був ти – той B-17 із мертвим стрільцем у хвості», – сказав Франц Штіґлер.
Він нічого не забув.
Невдовзі вони зустрілися. Двоє літніх чоловіків, колишні вороги, обійнялися як брати. Під час війни Франц Штіґлер нікому не розповідав про той випадок – це було надто небезпечно. Чарльз Браун завжди представляв його як «людину, що врятувала мені життя». –відповідав однаково: «Вони були просто хлопцями».
Вони стали близькими друзями. Разом подорожували, виступали перед школярами, говорили про те, що навіть на війні існує межа, яку не можна переходити.
Чарльз Браун помер у 2008 році. Франц Штіґлер пішов із життя кількома місяцями пізніше.
А ось схожа історія, яку розповів у своїй книзі «Війна в повітрі» єдиний на той час живий на Волині Герой радянського союзу, полковник у відставці Іван Антипін. Тільки інший льотчик врятував йому життя не в небі, а на землі…
Це було пізньої осені 1943 року на Харківщині. Екіпаж штурмовика Іл-2 зі складу 141 гвардійського авіаполку, за штурвалом якого був Іван Антипін, атакував ешелони противника на станції Знам’янка. Німецька зенітка підбила літак, який чудом вдалося посадити на окуповані території… Льотчики дісталися в найближче село, люди приютили військовослужбовців, ризикуючи власним життям. Що далі? І тут сталося непередбачуване!
«Для нас почалося зовсім інше життя. Не в рідному полку… Довгі ночі сподівання та очікування наших військ чи перейти лінію фронту. У ворожому тилу я зустрівся з з льотчиком збитого літака Су-2, якого німецькі винищувачі примусили сісти на їхній аеродром. Потім він служив у поліції», – пригадував Іван Олексійович.
Саме цей «прихвостень» допоміг не тільки Іванові Антипіну і його стрільцеві-радисту, але й екіпажеві збитого літака По-2, перейти лінію фронту, супроводжуючи колишніх бойових побратимів до передової на тимчасово окупованій території»…
Їм вдалося повернутися, хоча потім почалися допити контррозвідників «Смерш», які ніяк не могли повірити ні в благополучне приземлення підбитого Іл-2, ні в допомогу місцевого населення, а особливо, що поліцай із числа колишніх радянських пілотів допоміг їм врятуватися.
Іван Антипін не назвав імені та прізвища тієї мужньої людини, і вже ніхто цього не зробить: Іван Олексійович відійшов у Вічність майже в той період, що й британський та німецький льотчики…
Та вчинок цього безіменного офіцера за характером мужності нічим не поступається діям німецького льотчика
Хіба з тією лиш різницю, що після «звільнення» Харківщини його, вочевидь, як «ворога народу» заарештували і розстріляли. І ніхто не враховував, що допотопний Су-2 був неспроможний протистояти німецькій авіації, і що він допоміг врятувати життя як мінімум 4 радянських льотчиків…
Натомість бачимо зовсім іншу, суто злочинну поведінку російських повітряних убивць. Прикладів, як вони свідомо та цинічно знищували мирні цілі, дуже багато. Але навіть коли їх збивали, окупанти на українській землі продовжували вбивати. Наприклад, рашист алєксандр красноярцев на початку березня 2022 року бомбив житлові квартали Чернігова. Нашим захисникам вдалося підбити ворожий Су-35, пілот вцілів.
Але навіть після ліквідації повітряної цілі, російський літак продовжував сіяти смерть: його уламки впали на житловий будинок депутатки Чернігівської обласної ради Юлії Гребнєвої, повністю знищивши будівлю…
Приземлившись, рашистський майор із табельного пістолета розстріляв цивільного чоловіка, який перебував поруч. І тільки згодом, під дулами автоматів українських солдатів, здався…
Його засудили, а потім обміняли на п’ять українських пілотів. Бо це також акт милосердя. Бо життя наших небесних соколів удома – важливіше. Бо наші льотчики захищають рідну землю у небі і знищують тих, хто прийшов знищити українську державу.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото порталу «Вісті», з архіву, «Вікіпедії», спільноти «Ми – українці» та «Суспільне. Чернігів»: уламки російського Су-35, які в березні 2022 року знищили житловий будинок у Чернігові; бомбардувальник B-17 Flying Fortress у польоті; Чарльз Браун, Франц Штіглер і фактично знищений літак союзників; основний винищувач «Люфтваффе» Мессершмідт-109; зображення Івана Антипіна з книги спогадів «Війна в повітрі»; штурмовик Іл-2 після вимушеної посадки став німецьким трофеєм; радянський літак Су-2 в музеї; рашистський убивця алєксандр красноярцев у полоні.