Хоч і не вдалося волинським краєзнавцям та історикам придбати на відкритому аукціоні оригінали унікальних світлин про формування у Княжому Володимирі перших відділів майбутньої Першої стрілецько-козацької дивізії Армії УНР, сам факт появи цих історичних свідчень епохи нагадує: в березні 1918 року саме на Волині було започатковано основу відродження українського війська!
Отже, на початку березня 1918 року Володимир вирував від великої кількості військовослужбовців, які щойно прибули потягами з Австрії.
Після укладення Берестейського миру Австро-Угорщина з ініціативи Союзу визволення України дала дозвіл на формування та вишкіл перших військових з’єднань, які мали стати основою майбутнього війська Української Народної Республіки. Збір та підготовка особового складу з числа колишній військовополонених російської царської армії відбувалися в таборах міст Фрайштадт (козаки) і Йозефштадт (старшина).
По прибуттю на Волинь розгортанням з’єднання попервах керувала австрійська військова місія на чолі з капітаном Генштабу Кватерніком (його ад’ютант, сотник УСС Іван Коссак). Сформована дивізія дістала назву «Перша стрілецько-козацька дивізія». Вона складалася з 4 піших полків (разом у полку 13 сотень), 1 гарматного дивізіону, 1 кінної й 1 інженерної сотні та з допоміжних підрозділів. Розрахунок особового складу станом на 1 липня 1918 року складався 140 старшин (офіцерів) і 6000 козаків (солдатів).
Командиром було призначено підполковника Івана Перлика, начальником штабу сотника Миколи Пилипенка.
Уніформу, амуніцію та зброю забезпечили австро-угорські союзники. Через своєрідний колір обмундирування дивізія отримала неофіційну назву «сірожупанники».
Наприкінці серпня того ж року дивізія вирушила за межі Волині та була повністю підпорядкована Уряду УНР. Але станом на 1 вересня 1918 року вона фактично втратила боєздатність: за наказом гетьмана Павла Скропадського особовий склад скоротили до 3500 військовослужбовців. Навіщо це було зроблено, зараз знайти логіку фактично неможливо.
У такому «обрізаному» складі дивізія була відправлена на північну Чернігівщину в район Конотоп-Кролевець для охорони східних кордонів від нападів більшовицьких банд, взяла участь в антигетьманському повстанні (що цілком зрозуміло), а потім внаслідок важких боїв із червоними загарбниками та польською армією станом на листопад 1920 року фактично припинила своє існування.
Утім, з’єднання назавжди увійшло в історію Української держави як Перша стрілецько-козацька дивізія Армії УНР, і в цьому її найбільша цінність.
Зрозуміло, що Волинь, а, насамперед, Княжий Володимир, надто зацікавленні в збереженні найцінніших документів та свідчень про її волинський етап розвитку. Тому й викликав інтерес відкритий аукціон на одній із Інтернет-платформ, де продавали низку світлин періоду весни 1918 року. Перед вишикуваним особовим складом стоїть група старшин, посередині командир дивізії генерал-хорунжий Віктор Сокира-Яхонтов, біля нього (зліва) попередній командир дивізії – підполковник Іван Перлик.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото з відкритих джерел, «Вікіпедії» і Романа УСТИМЧУКА: капличка на території військового містечка; командування Першої стрілецько-козацької дивізії приймає урочистий марш особового складу; підполковник Іван Перлик; шеренга солдатів і підстаршин; сірожупанники карбують крок у Володимирі; підполковник Іван Перлик; гетьман Павло Скоропадський приймає парад особового складу з’єднання в Києві; командування дивізії першого складу; казарма у Володимирі, де колись розміщувалися сірожупанники.
