Чим далі триває війна на території Донецької і Луганської областей, тим переконливішими стають аргументи, що тут із кремля «русскій мір» готував грунт колаборації серед місцевого населення давно і навіть із допомогою церковних прийомів.
Село Удачне Покровського району Донецької області. Березень 2023 року. Населений пункт – підконтрольний Українській державі. Не так давно воїни ЗСУ вигнали звідтіля російських окупантів, які в перші тижні Великої війни спробували окупувати цю територію. Повсюди видніються сліди боїв і зруйновані будинки.
На обрії видніється вугільна шахта. 3 роки тому вона ще працювала. На повну потужність гуркоче залізниця. У поштовому відділенні продають патріотичні марки «Укрпошти», а в сільраді громаду очолюють ті, хто воював проти рашистів та їхних місцевих прихвостнів.
На центральні площі села – меморіальний комплекс на честь полеглих у Другій світовій війні. Стандартна скульптура. Біля неї на граніті викарбувані списки полеглих червоноармійців.
Але замість колись традиційної серпасто-молоткастої з червоними зірками символіки – хрест у стилі російської православної церкви. Під ним на табличці напис російською: «Упокой, Господі, души усопших воінов, за вєру і атєчєство жизнь свою палаживших».
І роз’яснення, що цей «паклонний крєст» було встановлено саме 9 травня 2010 року на честь чергової річниці «закінчення» «вєлікай атєчєствєннай вайни».
Хто і для чого встановлював ці малі архітектурні форми, зрозуміло. Хіба невеличке уточнення: під час Другої світової Україна була окупована кремлівським атеїстичним режимом на чолі з іосіфом сталіним, і «атєчєства» тоді називалося «сссср»… Втім, саме за його «васстанавлєніє» і пішов на нашу державу кремлівський карлик.
Оскільки місцева влада рішення про демонтаж конструкції з «паклнним крєстом» в селі Удачному не ухвалювала, то навіть «несамовиті бандерівці» з числа мобілізованих у Західній Україні військовослужбовців на «паклонний крєст» руку не піднімали. Так він і стояв, аж поки рашисти вдруге не почали штурмувати Удачне… Цілком можливо, вже й зруйнований внаслідок обстрілів…
І все б нічого, якби не шокуюча інформація волинського м асштабу. Одна з громадянок, яка має відношення до органів влади Луцького району, недавно в групі односельчан поширила російськомовне «паздравлєніє». В людей ще душевні рани не загоїлися після зриву переходу громади двох сіл у лоно Православної Церкви України, до чого мала пряме відноення авторка цього «пасланія» і її родина, і аж тут тобі й на: «на кананічєскам» і «общєдаступном» спілкується з українцями на їхній землі.
Невже скоро запропонує спорудити, як в Удачному «паклонний крєст» на честь «усопших воінов, за вєру і атєчєство жизнь свою палаживших»? Навіть не зважжаючи на те, що славетний монумент Першохрестителю Рівноапостольному князю Володимира на київських кручах Дніпра місьть стояти в маскувальних сітках, оскільки може буть якої миті стати об’єктом обстрілу російських безбожників?
Натомість маємо приклади й патріотичної символіки. Наприклад, курган біля залізничного переїзду в с. Дерно Олицької громади Луцького району, над яким завжди гордо пломеніють червоно-чорний і синьо-жовтий прапори.
Володимир ДАНИЛЮК.
Фото автора і з відкритих джерел.