Легше повалити режим віктора януковича, ніж легалізувати бурштиновий промисел. За спробу взяти під контроль видобуток і продаж «сонячного каменю» в 2014 році айнзацгрупа МВС розстріляла координатора «Правого сектора» в Західній Україні Олександра Музичка на псевдо «Білий». А кілька днів тому правоохоронці затримали на «кришуванні» бурштинокопачів… заступника начальника СБУ у Рівненській області. «Сонячний камінь» досі в «тіні»?
24 березня 2014 року о 23:40 Олександр Музичко був убитий біля рівненського кафе «Три карасі», що поблизу Сарненського і Житенського кілець в Рівному в так званому районі «Бармаки». На тілі жертви згодом виявили три вогнепальні поранення: одне у ногу та два в серце, а сам він, коли тіло виявили, був закутий у наручники.
Йому було 52 роки.
Користувач Ігор Царик із приводу цієї події оприлюднив у соцмережах спогади, розповівши, ким був Олександр Музичко:
«Він народився 19 вересня 1962 року у місті Кізелі Пермської області російської рфср в українсько-білоруській родині репресованих Івана Дмитровича і Олени Павлівни Музичко. До Пермського краю були вислані його батьки за участь у національно-визвольній боротьбі. Предки Олександра Музичка воювали в Армії УНР. Брат діда Олександра Музичка воював в УПА. Три дядьки Олександра Музичка воювали в УПА і загинули від репресій.
Пізніше родина Музичків повернулася до Рівного
Після строкової служби в Афганістані Олександр Музичко створив першу націоналістичну організацію у Рівному СНУМ (Спілка незалежної української молоді), також партію УНА (Українська національна асамблея) а після путчу ГКЧП – загони УНСО (Українська народна самооборона).
Під час Першої чеченської війни 1994 року Олександр Музичко отримав псевдо «Білий», командував загоном «Вікінг» УНА-УНСО, який начебто воював у складі підрозділу польового командира Шаміля Басаєва, а також був в особистій охороні Президента Ічкерії Джохара Дудаєва.
Олександр Музичко став одним з трьох українських націоналістів (крім Степана Бандери та Олега Беркута), на чию честь були названі вулиці столиці Чечні місті Грозному. Також Сашко отримав орден «Герой Нації» особисто від тодішнього президента бунтівної Чеченської республіки генерала Джохара Дудаєва.
Після загибелі Джохара Дудаєва (його кремль убив керованою авіаційною ракетою) «Білий» повернувся до України. Рашисти за ним полювали…
З 2013 року Олександр Музичко був координатором «Правого сектору» у західних областях, був активним учасником рівненського Євромайдану.
27 лютого 2014 року «Білий» став відомий на всю країну, коли прийшов до прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія зі зброєю, словесно принизив його та вдарив. Також Олександр Музичко обіцяв повісити постмаданівського Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова «як собаку». Також він прийшов на засідання президії Рівненської облради з автоматом».
Зрозуміло, що силові структури такого свавілля сприйняти не змогли. І хоча й на Волині підлеглий Олександра Музичка – Павло Данильчук – із соратниками часто з’являвся в публічних місцях і службових кабінетах із вогнепальною зброєю, до відкритого протистояння з «компетентними органами» тут справа не дійшла. Та й згодом Павло Данильчук узагалі зник із політичних радарів, і де він зараз – невідомо.
А от за «Білим» розпочалася погоня. 9 березня 2014 міліція оголосила Олександрові Музичку підозру в створенні організованого злочинного угруповання та протидію правоохоронцям. За 10 днів до загибелі «Білий» у відеозверненні звертався до правоохоронних органів із попередженням, що його можуть «прибрати»:
«Керівництво генпрокуратури і МВС України прийняли рішення про моє фізичне знищення, або захоплення і видачу мене росії, для того, щоб потім все звернути на спецслужби рф. Для проведення цієї операції вже створений спецзагін».
Ігор Царик резонно констатує: «З цим вбивством досі більше питань, чим відповідей.
Чому «орли» Арсена Авакова (унікальним чином працював одразу при трьох Президентах України!) не поїхали на Схід, де вороги України підняли голову, а поїхали трьома мікроавтобусами на Рівненщину щоб затримати «Білого» (чи вбити)?
«Як писали свідки, Олександр Музичко з двома друзями був затриманий, побитий і на нього оділи кайданки. По заявам МВС, він утікав, і вони стріляли по ногах , а потім сам в наручниках застрілився. Навіть те що спочатку говорили про три вогнепальні поранення, а експертиза нарахувала шість, теж народжують підозри. Про те, що на нього вдягали наручники, підтвердив і один з представників найближчого оточення «Білого» – Ярослав Гранітний, який прибув на місце події майже одразу: «Сашу потім ми знайшли отам біля стовпа з наручниками на руках, одежа розідрана, тобто, перевіряли, чи немає на ньому жилета, і вистрілили у серце», – зазначає Ігор Царик.
Він же ж оприлюднив варіант відповіді на запитання «а який мотив?»:
«Особиста помста міністра Арсена Авакова, те, що він (Олександр Музичко) хотів взяти під контроль видобуток бурштину, а кошти спрямувати на воєнну боротьбу з окупантами (а бурштин хтось «кришував»), чи, може, слід фсб?».
І ось минули роки. Режим віктора януковича давно впав, рашисти повністю окупували Ічкерію (у російському визначенні Чечню), триває повномасштабна російсько-українська війна… А що ж бурштиновий промисел?
Виявляється, процвітає в тіньових схемах.
Недавнє підтвердження: двох заступників начальників Київського та Рівненського обласних управлінь СБУ затримали за підозрою у вимаганні й отриманні хабаря від керівника компанії з бурштинового бізнесу. Йдеться про загальну суму в розмірі 620 тисяч доларів США!
«Допомагав із хабарем – цивільний посередник. Один із затриманих, заступник начальника УСБУ у Рівненській області Ігор Бріка», – деталізували колеги з порталу «Сила правди».
Обох підозрюваних уже взяли під варту.
То що змінилося після смерті Олександра Музичка?
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Олександра КУРСИКА (Агенція УНІАН), Ігоря ЦАРИКА, Сергія ШРАМЧУКА та порталу «Сила правди»: тіло «Білого» на місці загибелі; Олександр Музичко за життя; лідер волинського «Правого сектора» Пвло Данильчук (справа) та затриманий євромайданівцями голова облдержадміністарції регіонал Олександр Башкаленко, Луцьк, Тетатральний майдан, лютий 2014 року; колаж із зображенням на передньому плані полковника Ігоря Бріка.