«Люди – для лісу, ліс – для життя»
Такий головний меседж Товариства лісівників України. Його втілює у життя і Волинська обласна організація ТЛУ, до якої зараз входять і товаристівці Рівненщини.
Серед головних завдань Товариства – реалізація національної лісової політики, діалог з владою та громадами, формування екологічної свідомості, популяризація знань про ліси, підтримка цікавих лісівничих ініціатив, просвітницька і профорієнтаційна робота серед молоді, одним із напрямків якої є діяльність шкільних лісництв… А ще проведення наукових та освітніх форумів, створення книг і фільмів, формування позитивного іміджу та шанобливого ставлення суспільства до праці лісівника, сприяння кадровому забезпеченню та підвищенню професійного рівня працівників лісового господарства… Архіважливо, як мовить голова ТЛУ Юрій Марчук, донести до кожної людини думку, що без лісу життя на планеті не буде.
Про Його величність Ліс та весняні справи лісівників говоримо з головою Волинської обласної організації Товариства лісівників України Олександром Рибчинським (на головному фото: Олександр Рибчинський у колі освітянок – керівниці Лісівничого молодіжного центру Валентини Юхимчук (ліворуч) та заслуженого працівника освіти України, директорки Волинського обласного еколого-натуралістичного центру Валентини Остапчук).
– Олександре Павловичу, у хліборобів є крилатий вислів: “Один день рік годує!” У лісівників же казали: “У весняний день творець лісових культур для ста років трудиться”. Чи актуальний цей вислів для лісоводів сьогодні – у час війни і реформ?
– Війни рано чи пізно закінчуються. Прийде час підсумків і для реформ, які проводяться. Ліс же залишається на віки. Українці живуть вірою в Бога і кращі часи, які щоднини виборюють наші воїни на лінії зіткнення з ворогом, захищаючи нашу країну, даючи нам можливість працювати задля майбутнього. Аграрії дбають про хліб на столі, лісівники – про “зелені легені планети”, “щедру на дари лісову комору”, “лісову аптеку”, “країну для незчисленних великих, маленьких, зовсім крихітних і навіть непомітних для людського ока істот – звірів, птахів, плазунів, жуків, метеликів, комах, мурашок і т.д.
– А з чого він починається?
– Ліс починається з насінинки… – мовить лісовод. – Точніше із заготівлі насіння різних деревних порід. Тоді із них потрібно виростити сіянець, знайти для нього місце під сонцем і посадити в благодатний день, коли земля ще тримає вологу і з радість поділиться живильною силою. Щоб дерево виросло, потрібно багато-багато років. Наприклад, дуб черешчатий перш, ніж набути піку своєї природної сили або ж “пори стиглості, має “прожити” 110 або й двісті років, сосні потрібно для цього 80-90 літ, вільсі – 60-65. Якщо лісівники гарно попрацюють один день – їхня праця радуватиме людей ціле століття або й більше. Як правило, сьогоднішнє покоління лісівників створює лісові культури для майбутніх поколінь – своїх дітей, онуків і правнуків, тому в лісоводів і побутує вислів: “Один весняний день сто літ годує”.
Лісокультурна кампанія
– Ця зима була щедрою на сніг і морози, а отже і таку потрібну для створення лісових культур вологу. Як проходить цьогорічна лісокультурна кампанія на Волині і Рівненщині, де трудяться ваші товаристівці?
– Мабуть, ця весна одна з найприхильніших для садіння лісу. І ось чому. У попередні роки вже наприкінці лютого лісівники бралися за роботу, аби встигнути посадити саджанці, поки грунт ще тримає вологу. Або ж у багатьох поліських місцинах бувало й так, що площі підтоплені і потрібно чекати до травня, поки зійде вода, щоб можна було зайти з посадковим матеріалом. Подекуди доводилося переносити лісокультурні акції на осінь, що не найкраще для саджанців. Цьогоріч закінчується вже перша декада квітня, а земля ще тримає вологу і це дуже важливий фактор для лісоводів. Лісокультурна кампанія розпочалася у березні, активно триває донині.
– Скільки ж нових лісів має з’явитися?
– Цього року у двох областях – Волинській і Рівненській – буде створено понад 3,6 тисячі гектарів лісових культур. Ще на понад 400 гектарах лісівники проведуть сприяння природному поновленню лісу. Це заходи з доповнення основних порід.
– Які породи дерев садять лісівники?
– Основу нових насаджень на Волині та Рівненщині традиційно становлять сосна, дуб, береза, у меншій кількості, але також висаджуються ялина, модрина, клен, ясен. Якщо говорити про відновлення вільхових насаджень у місцях головних рубок, а вони, як правило, знаходяться у болотистій місцевості, то тут проводиться природне поновлення.
Мега-сучасний лісовий завод
– У пресі багато писалося про інноваційні методики вирощування посадкового матеріалу, для цього в Україні створена ціла мережа селекційно-насіннєвих заводів. Є такий центр і на Волині. Сподіваюся, Ви там побували і можете розповісти нашим читачам, як він працює?
– Лісівники покладають на нього великі надії. Цей селекційно-насіннєвий центр з вирощування сіянців із закритою кореневою системою ДП “Ліси України” ввели в експлуатацію у Ківерцях. Це один із одинадцяти заводів в Україні. Він збудований за європейськими стандартами, оснащений сучасним обладнанням та автоматизованими лініями, продукує більше двох мільйонів сіянців сосни.
Знаю, що вже другий рік поспіль тут вирощують сіянці із закритою кореневою системою. Про це мріяло багато лісівничих поколінь. Річ в тім, що такі сіянці не тільки краще приживаються весною, ними можна доповнювати насадження або й проводити заліснення і восени. Цей посадковий матеріал йтиме і на експорт.
– У чому особливість і новаторська цінність цього унікального для Волині підприємства?
– Лісовий селекційно-насіннєвий завод має закритий цикл – від насінини до готового сіянця. Хоч би й такий приклад. Ваша газета не раз писала про Ківерцівську шишкосушарку…
– Й мені не раз доводилося там бувати, коли Ви ще були директором ДП “Ківерцівське ЛГ”, якому і підпорядковувалася сушарка, – не втримуюсь від приємних спогадів. – Мабуть, вона одна з найстаріших в Україні. Ви берегли її, як зіницю ока, бо ж обладнання було ще з післявоєнних часів, потребувало особливого догляду. Фактично, це був “живий музей шишки і насінинки”.
– Ця сушарка працювала як автономний підрозділ… – продовжує розмову Олександр Павлович. – Мала громіздку і вже застарілу технологічну лінію, весь цикл був надто трудомістким. Новий селекційно-насіннєвий завод тепер має приміщення для переробки шишок, сучасну шишкосушарню з обладнанням для очищення та калібрування насіння. Високоякісне насіння добувається практично без застосування ручної праці, бо ж усі процеси механізовані. І що вкрай важливо, там є насіннєсховище або, як ви любите писати, – Банк насіння.
– Свого часу такий банк діяв у Гаразджинському лісовому розсаднику… “Волинська газета” про нього писала… А яке його призначення на цім заводі?
– Він забезпечує тривале зберігання посівного матеріалу без втрати схожості… – деталізує лісівник. – Звідти насіння подається у приміщення з висівною лінією та обладнанням для промивання касет. Там також усі процеси автоматизовані. А далі засіяні касети потрапляють у теплицю. Ківерцівська – одна з найбільших в Україні. Її площа 3 тис. кв. м. Тут діє автоматичний режим підтримки температури і є лінія поливу, яка одночасно подає мікроелементи та добрива.
– Ці процеси, мабуть, контролює спеціальна комп’ютерна програма?
– Звісно, програми супроводу тут науково-обгрунтовані і давно апробовані, але без висококваліфікованих фахівців на сучаснім селекційно-насіннєвім заводі не обійтися, – акцентує Олександр Рибчинський. – А знаєте скільки працівників на нім працює і хто його очолює?
– ???.
– Всього вісім працівників, а очолює його знаний лісовод, екс-директор ДП “Поліське ЛГ”, атовець і воїн ЗСУ Андрій Яцина…
– Пригадую, як лісівники споряджали його до війська у 2014 році, – на пам’ять приходять події понад десятилітньої давності. – Андрія Мар’яновича мобілізовали під час першої хвилі до лав 51 Володимир-Волинської ОМБр. Тоді старший лейтенант Яцина був командиром взводу, брав безпосередню участь у бойових діях на Донеччині. басі виконував бойові завдання на посаді командира взводу 51 та 53 ОМБр.
– З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну він знову став до лав ЗСУ, – продовжує оповідь голова Волинської облорганізації ТЛУ Олександр Рибчинський. – До речі, окрім Андрія Яцини, тоді на службу пішли ще двоє екс-директорів лісгоспів з Волині – Володимир Фесик і В’ячеслав Кузьмич, Микола Куран та Руслан Шпота з тодішнього з Поліського лісгоспу, Олександр Смічик із Маневицького надлісництва, Володимир Треля та Дмитро Деркач із тодішньої Колківської філії, Роман Колісник з Камінь-Каширського надлісництва й багато інших товаристівців з Волині і Рівненщини… Загалом в перші два роки повномасштабного вторгнення на захист України від ворога стало 275 працівників наших філій. На жаль, є загиблі. Їх пам’ять у колективах бережуть, підтримуючи рідних, встановлюючи пам’ятні стели та висаджуючи Ліси Пам’яті.
63 демобілізованих працівники вже повернулися до цивільного життя і приступили до роботи в рідних колективах.
– Дуже знаково і важливо, що вони повертаються в галузь, цьому приклад – Андрій Яцина…
– Звісно, сіянці – не ракети, але саме вони визначають довгострокову парадигму розвитку держави на десятки і навіть сотні років… – погоджується мій співрозмовник і, зітхнувши, повертається до теми Лісового селекційно-насіннєвого заводу, який очолює Андрій Мар’янович – бойовий офіцер у відставці: – Так ось, це проросле насіння з розвиненими корінцями висаджують на поле дорощування й вже на виході отримують стандартний садивний матеріал із покращеною генетико-селекційною якістю. Він має високу приживлюваність і стійкість до несприятливих умов, що дає можливість планувати і створювати ліси нової якості. Ви ж знаєте, зараз багато говорять про глобальне потепління. Ці сіянці більш стійкі до змін клімату, менш вразливі для шкідників та пожеж, мають довший період для висадки, що також важливо.
Я так детально зупинився на цім унікальнім для Волині лісовім заводі, бо свого часу працював директором Ківерцівського лісгоспу, але й уявити не міг, що у майбутньому тут з’явиться такий мега-сучасний селекційно-насіннєвий завод.
Якими будуть ліси майбутнього
– Олександре Павловичу, хотілося б почути вашу думки, чи вплине наявність такого якісного генетично-селекційного матеріалу на традиційні схеми створення лісових культур. У майбутньому будуть висаджуватись монокультури чи все ж, зважаючи на кліматичні умови, лісівники віддаватимуть перевагу змішаним лісам?
– Звісно, тут своє слово має сказати наука, – задумується практик-лісовод. – Клімат стає жаркішим, що посилює небезпеку виникнення пожеж та загрози з боку шкідників та хвороб. Так, ліс також хворіє. Ми вже мали нашестя короїдів. Завдяки рішучості тодішнього начальника Волинського облуправління лісового та мисливського господарства Олександра Кватирка, науковому супроводу співробітників Поліського філіалу Українського науково-дослідного інституту Василя й Олени Бородавок, консолідації і скоординованих дій органів влади, депутатів різних рівнів, місцевих громад та громадських організацій нам вдалося локалізувати ці спалахи. Не всі області з цим упорались, а Волинь не тільки стримала всихання соснових насаджень, а й напрацювала досвід, який, думаю, знадобиться й у майбутньому.
То ж, відповідаючи на ваше питання, чи потужності Ківерцівського заводу стануть визначальними у формуванні кардинально нового підходу у створенні лісів майбутнього, можу лиш підтвердити, що саме на це і розрахована нова політика у сфері лісівництва. Наразі усі одинадцять новозбудованих заводів зорієнтовані саме на те, щоб суттєво змістити схему посадки лісових культур у бік змішаних лісів. Цьому, наскільки я обізнаний, в сучасних умовах альтернативи нема. І цьогоріч, на чому акцентує голова Президії Товариства лісівників України, завідувач кафедри дендрології та лісової селекції НУБіП України Юрій Марчук, лісокультурні роботи передбачають створення саме змішаних насаджень, а не монокультур, що було за моєї юності. Такий підхід формує стійкіші, більш різноманітні та природно збалансовані ліси. Популярності набирають і так звані ремізи з плодових дерев та чагарників: яблунь, груш, слив, аронії, бузини, горобини, калини, спіреї… Ця природна кормова база для птахів і диких тварин, як би не дивно звучало, допомагає зменшити пошкодження молодих лісових культур. На цей час вже майже відновлені всі площі, де відбулася заготівля лісу та санітарні заходи, пройшлись пожежі і буреломи.
– Олександре Павловичу, домовляючись із Вами про це інтерв’ю, навіть не сподівався, що наша розмова вийде на такі знакові магістральні теми. Хотілося б з цього приводу доуточнити: чи впливатиме у майбутньому автоматизоване вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою на процес висаджування дерев? Досі лісові культури створювали лісівники за участі місцевих громад, студентської і шкільної молоді, зокрема – й учнівських лісництв. Тепер цим, мабуть, більше займаються ФОПи, звісно, під контролем лісівників. Але ж це специфічна, ручна і досить трудомістка робота… Хтось бачить у цьому позитив. Доводилося чути, що дитячі руки мають добру енергетику, яка дає неймовірну силу для приживання, вкорінення і росту саджанців. Та вже коли ми з Вами завели мову про майже стовідсоткову автоматизацію вирощування посадкового матеріалу, чи не буде наступним кроком ДП “Ліси України”, науковців, зокрема, й НУБіПУ, де голова ТЛУ завідує кафедрою дендрології та лісової селекції, повна автоматизація висадження вирощених саджанців на лісових угіддях? Звісно, важко це уявити, але ж свого часу й про такі автоматичні лінії годі було мріяти…
– За кордоном такі практики вже є. Ми маємо сівалки для посіву жолудів, будуть і під “калібр” касет із сіянцями… Думаю, ця “автоматизація створення лісових культур” дасть поштовх і для розвитку грунто-підготовчої техніки, бо ж на зрубах не так просто прокласти борозну, а потім ще й закласти “авто касету” з сіянцем…
Учнівські лісництва
– Цієї весни учні шкільних лісництв залучаються до створення лісових культур?
– Ця практика себе виправдала, – мовить Олександр Рибчинський. – І не тільки тому, як ви кажете, що, у дітей добра енергетика і все стовідсотково приживлюється… Це ще й профорієнтаційна школа майбутніх лісівників, перший крок до здобуття професії лісовода, а ще – своєрідна арттерапія в час війни, виховання почуття поваги до Природи загалом і лісівничої праці зокрема. Як наголосив нещодавно Юрій Марчук, “учнівські лісництва – це не лише навчання дітей. Це – якісний кадровий резерв”. 24 березня 2026 р. він підписав Меморандум про співпрацю між ТЛУ та НЕНЦ України (Володимир Вербицький) про координацію своєї діяльності у сфері роботи учнівських лісництв і творчих учнівських об’єднань лісівничого напряму в Україні.
На їх думку, вихованці учнівських лісництв, які з дитинства вивчають навколишній світ, природу лісу, вчаться опікуватися мешканцями лісу, за словами викладачів спеціалізованих вишів лісівничого спрямування, свідомо обирають лісівничу професію, є успішними студентами і в майбутньому – гарними фахівцями своєї справи. А потреба у спеціалістах зараз відчувається особливо гостро і учнівські лісництва – це підготовка ще зі шкільної парти і не тільки теорія. Тож учнівські лісництва постійно залучаються до різноманітних лісівничих заходів.
– Як на цім поприщі зарекомендували себе на всеукраїнськім рівні Волинь і Рівненщина?
– Зараз у наших двох областях діє 43 учнівські лісництва, загалом же в Україні їх налічується 423 і вони об’єднують понад 19 тисяч учнів. Фактично кожне десяте лісництво – наше. Багато це чи мало? Скажу так, це на півтора десятка менше, аніж мала Волинь до повномасштабного вторгнення. На жаль, як бачите, фактор війни суттєво вплинув на цю ланку роботи. Зараз ми намагаємось посилити цей напрямок. Нещодавно у Поліській філії ДП «Ліси України», яке нині очолює Віталій Кошмак, підписали угоду з першим міським учнівським лісництвом Гімназії №3 Луцької міської ради, базою для навчання якого стане Лісівничий молодіжний центр у Воротневі. Як і в багатьох подібних заходах, мені також довелося там брати участь і висловлювати думку про доцільність учнівських лісництв.
На мій погляд, втримати юннатівський рух у час повномасштабної війни – це вже громадянський подвиг. Цим маємо завдячувати як освітянам, так і безпосередньо ДП «Ліси України», обласним організаціям Товариства лісівників України та профспілки працівників лісового господарства.
– Лісівники інвестують у розбудову мережі учнівських лісництв і профорієнтаційних центрів, як це було раніше?
– Скажу так. Ми йдемо пліч-о-пліч з освітянами. Усі заходи лісівничого спрямування, які проводять освітяни, проходять за участі лісівників. Це й Мала лісова академія, яка діє при ВОЕНЦ, обласні й всеукраїнські учнівські зльоти, екскурсії, навчання, спільні акції, лісові уроки, багато практичних занть. Музей лісу на Рівненщині розробив та адаптував під освітні потреби екологічні маршрути. Створений у 2008 році Музей волинського лісу у Лопатенському історико-природничому музейному комплексі Луцького району має так само багато пізнавальних локацій – екологічну стежку, хатинку лісівника, навчальний клас… Свого часу Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства передарувало свій Музей Волинського лісу ВОЕНЦ, де він успішно діє донині. У Лісівничому молодіжному центрі, що діє на базі Воротнівського лісництва Ківерцівського надлісництва, також функціонують рекреаційні комплекси з екологічними маршрутами. Десятки тисяч дітей і дорослих беруть участь у його численних заходах та святах, знайомляться з роботою лісівників.
До речі, хочу запросити вас на весняну толоку у лісорозсадник Ківерцівського надлісництва, де начальницею Ольга Доля. Там будуть представники Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, філії “Поліський лісовий офіс”, Волинського обласного еколого-натуралістичного центру, Ківерцівського надлісництва, юні лісівники, ваші колеги-журналісти. Цей, колись один із провідних базових лісорозсадників України, попри створення селекційно-насіннєвих мега-центрів з вирощування сіянців із закритою кореневою системою у всіх філіях ДП “Ліси України”, все ще актуальний, його продукція користується попитом у волинських лісоводів та їх колег з інших областей. А ще тут вирощують чимало декоративних порід екзотичних дерев та кущів, чим супер-сучасний лісовий завод не займається. Тож, як кажуть, старий капелюх у негоду два нових збереже.
– Дякую, Олександре Павловичу, за цікаві, змістовні і професійні роздуми. Якнайскорішої Перемоги усім нам. Хай наші захисники повертаються з доріг війни живими та неушкодженими до своїх родин, а всім товаристівцям-лісівникам і Вам особисто бажаю сил, міцного здоров’я і віри у майбутнє України.
Спілкувався
Сергій ЦЮРИЦЬ.
