Що журналістами не народжуються, а стають і залишаються в професії на все життя, підтвердив нещодавній візит колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона. А також ще кілька доволі сенсаційних деталей цієї історії, які не потрапили на сторінки англійської газети «Daily Mail».
Панорама Лондона із вікна офісу редакції «Daily Mail».
В суботу вранці – повідомлення від Голови НСЖУ Сергія Томіленка. Спочатку він сам, а потім іАгенція «Укрінформ» із посиланням на впливове британське видання «Daily Mail» публікують інтернет-версію репортажу екс-прем’єра Бориса Джонсона про його 48-годинне перебування фактично в зоні бойових дій у Запорізькій області. Чи є можливість купити кілька примірників оригінальної, паперової газети? Звичайно, треба спробувати!
Лондон після короткочасного тепла знову мокрий і холодний. Утім, разом із двомісячним онуком Левком ми розпочинаємо важливий етап написання цього матеріалу: прямуємо в найближчий супермаркет, бо саме там є шанс купити оту вже раритетну газету «Daily Mail».
Але саме тут очікує перше розчарування. На газетній викладці – маса різних видань, та потрібної газети – катма. Асистент супермаркету пояснює: вже розкупили… Чомусь саме цю газету. Інших вдосталь.
Прямуємо в другу «точку». І там розчарування, бо вони взагалі друкованою періодикою не торгують.
І лише з третьої спроби потрібний випуск «Daily Mail» знаходимо і купуємо! Невдовзі він, звичайно, буде в центральному київському офісі Національної спілки журналістів України. А чому, про це читач дізнається згодом.
То в чому ж цінність публікації Бориса Джонсона, який побував у розташуванні 65 Окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ в районі Запоріжжя? Елементарну підказку дарує сама британська газета: матеріал про доленосний візит Віце-Президента СЩА Джей Ді Венса в Ісламабад на переговори з іранською делегацією за обсягом менший, ніж публікація Бориса Джонсона!
До честі лондонських журналістів, вони прекрасно усвідомлюють важливість гідного закінчення розв’язаної нинішніми керівниками Ізраїлю та США «спецоперації» проти тоталітарного Ірану та зняття енергетичної блокади, насамперед, Європи (і України в тому числі, котра повністю залежить від паливно-мастильних матеріалів від країн ЄС). Але надавши аудиторію для Бориса Джонсона, вони нагадують: загарбницька війна рашистів проти суверенної України триває вже понад 4 роки, і ніхто не знає, чим завершиться «втома» наших союзників… Власне, як і розпочате «великоднє перемир’я» з путінськими окупантами.
Тому, після перебуванні в районі легендарного міста Гуляйполя (обрав саме цю ділянку фронту для своєї мети, оскільки владімір путін явно має плани на окупацію Запоріжжя), Борис Джонсон детально описує, як виглядають і як живуть прифронтові селища під щоденними російськими ударами.
Як люди все ще тримають магазини і кафе поруч із руїнами.
Як виглядають дороги під десятками кілометрів сіток, натягнутих для захисту від дрібних ворожих безпілотників.
Як їхня група їздить з «Чуйкою», щоб детектор допоміг завчасно виявити загрозу, і вони мали шанс вчасно втекти з машини…
«Вітаю у місці, яке називають «кілзоною» – і серед війни, яку – є ризик – Захід може забути. І пам’ятайте, що це конфлікт, де дуже очевидно, хто правий і неправий, де невинний демократичний європейський народ намагається відбитися від автократичного режиму», – написав експрем’єр.
Оскільки колеги з «Європейської правди» оперативно здійснили переклад тексту з англійської на українську, то гріх у подальшому не скористатися і частиною їхньої роботи.
Отже, Борис Джонсон критикує безапеляційні вимоги адміністрації Дональда Трампа до України здати без бою територію Донеччини – наводячи як контраргумент історію військовослужбовиці бригади, яка супроводжує їх, і яка сама з міста Краматорська та пішла у військо для того, щоб щось зробити для захисту свого міста:
«Ніщо і ніхто не примусить її до компромісів з владіміром путіним. Російський лідер мав би зустрітися з нею і почути, що вона каже. Так само, як і Кір Стармер (чинний Прем’єр-міністр Великої Британії, і як Дональд Трамп (відомо, що вже вдруге Президент США).
А потім він дорікає не стільки цілком прогнозовано непрогнозованому власникові Білого Дому та його дивному найближчому оточенню, як, насамперед, передовим країнам ЄС і НАТО:
«Реальне питання не про те, чи зможе владімір путін загарбати всю Україну – тому що він не може. А про те, чи робимо ми достатньо, щоб допомогти українцям відбитися від нього і посадити за стіл переговорів? А якщо судити з того, що я побачив, відповідь – ні. Ми і близько не робимо достатньо»…
І наводить елементарний приклад, чому ЗСУ не можуть ще ефективніше знищувати ворожі цілі навіть у глибокому тилу окупантів:
«Немає сенсу лише звинувачувати Дональда Трампа, США за небажання дати «Томагавки». Британія має власну далекобійну зброю, і Німеччина теж. Немає сенсу для європейців лише звинувачувати Дональда Трампа, коли ми колективно сидимо на сотнях мільярдів заморожених грошей владіміра путіна – які звісно потрібно розморозити й використати для допомоги Україні».
На трьох газетних сторінках він також пише про свої враження, що хоча зі спілкування бачить рівень втоми українців, але після цих 48 годин під фронтом «більш ніж будь-коли переконаний, що українці зазнають успіху.
«Українці можуть перемогти – і переможуть. Але наші зволікання й нерішучість продовжують призводити до велетенських людських страждань. Ми правильно кажемо, що українці б’ються за усіх нас – то якого чорта ми досі не даємо їм достатньої підтримки?».
Зрозуміло, що на всі ці запитання мають, насамперед, чимось реальнішим відповісти з найвпливовіших столиць західного світу.
Одна з вулиць британської столиці.
А тепер – як про майбутню публікацію Бориса Джонсона дізнався Сергій Томіленко?
Ось що він написав вранці в суботу:
«Нарешті можу опублікувати ексклюзивні фото з поїздки на фронт Бориса Джонсона. Сьогодні британська газета «Daily Mail» публікує розлогий репортаж самого Бориса – людини, яка починала кар’єру журналістом – із Запорізького напрямку. Він відвідав позиції 65-ї бригади.
Про це таємне фронтове відрядження відомого політика та колишнього британського прем’єр-міністра, я дізнався від воєнного кореспондента «Дейлі Мейл» Річарда Пендлбері, з яким зустрівся в Лондоні минулого місяця – мене запросили для участі в Медіафорумі. Річард якраз разом із фотографом Джеймі Вейзманом повернувся з України і розповів: «Борис наполегливо попросив фронтову команду «Daily Mail» організувати таку поїздку на передову. Домовились: фото притримати і публікувати одночасно з виходом матеріалу в газеті. Оскільки саме загострилася війна навколо Ірану, то вихід публікації відкладався. І ось цей момент настав».
Сергій Томіленко та Річард Пендлбері.
Сергій Томіленко навів кілька епізодів зі статті Бориса Джонсона:
Про Запоріжжя. Їдучи широкими бульварами міста, відчув його потенціал і багатство, яке чекає на повернення. «Chevrolet» мав тут завод ще у 1930-х. Греблю будували ті самі американські інженери, що зводили Гувер-дамбу. «Одного дня, я сподіваюся і вірю, це американсько-українське партнерство відновиться».
Про військових. Він описує військового на позивний «Кокос» – пілота дронів, який знищив 434 росіян, отримав жахливе поранення від танкового снаряду, відмовився від ампутації і повернувся воювати. «Якщо людина може пройти через таке і битися далі з такою нещадною ефективністю – цих українців не зламати нічим».
Про людей. Пінг-понг тренер у мирному житті Юрій вночі виходить зі своїми людьми в поле і стріляє по дронах з кулемета «Браунінга» зразка 1917 року. «Ми просимо українців захищати свої сім’ї зброєю, яка така сама стара, як я».
Двадцятичотирирічна Даша – офіцер зв’язку – родом із Краматорська. «Як ми можемо погодитись віддати Краматорськ? Я пішла в армію, щоб захистити його».
А ще Голова НСЖУ Сергій Томіленко зазначив суттєву деталь:
«До речі, саме під час тієї лондонської зустрічі з Річардом Пендлбері я передав йому для Бориса Джонсона примірник прифронтової газети «Зоря» з Харківщини – тієї самої, яку редактор Василь Мирошник щотижня розвозить селами за кілька кілометрів від лінії фронту. Річард назвав цей шлях «одним із найнебезпечніших газетних маршрутів у світі». Борис Джонсон узяв газету в руки та визнав, що робота Василя Мирошника вражає.
В руках у Бориса Джонсона примірник прифронтової газети «Зоря» з Харківщини.
Для нашого «Індіани Джонса української журналістики» – це, мабуть, найнезвичайніший читач за всю історію «Зорі».
За фото дякую Андрію Андрієнку, члену НСЖУ військовослужбовцю 65 ОМБр. Журналісти важливі».
І про головне, що написав Борис Джонсон:
«Після 48 годин на передовій я більше ніж будь-коли переконаний: українці переможуть. Одного дня вони позбудуться орків владіміра путіна, і ця прекрасна, щедра країна буде вільною!».
Підготував
Володимир ДАНИЛЮК.
Фото з газети «Daily Mail», Володимира ДАНИЛЮКА, Андрія АНДРІЄНКА і Сергія ТОМІЛЕНКА.