Літературна платформа «Фронтера» разом із платформою «Алгоритм дій» і незалежним театром «Гармидер» готують масштабний проєкт про Юрка Покальчука (Пако) – письменника, перекладача і культурного дієвця.
У родинній садибі Покальчуків у Луцьку створюють креативний простір «Дім Пако», який також стане резиденцією для письменників, перекладачів і митців з України та з-за кордону. У рамках проєкту проводять дослідження біографії та спадку культурної династії Покальчуків, створюють архів родини та переосмислюють літературний доробок Юрка Покальчука.
Прем’єра вистави «Озерний вітер» – одна з перших важливих віх великого проєкту про Пако. Її створюють за однойменною повістю, що вийшла друком 1990. Незалежний театр «Гармидер» найперше представить виставу у рідному Луцьку (2 і 3 травня), а потім команда вирушить у тур містами України.
«Це перша постановка «Озерного вітру» на великій сцені. І вона стала можливою завдяки якісній та продуманій взаємодії кількох організацій. Так культурна спадщина отримує нове сценічне втілення і локальна історія починає звучати на національному рівні», – зазначає Елла Яцута, засновниця Літературної платформи «Фронтера» та керівниця платформи «Алгоритм дій».
Сценічний «Озерний вітер» зберігає фентезійний сюжет і настрій твору Покальчука, а також включає народні пісні й перекази, зібрані в експедиціях театру на Волинське Полісся.
Історія розгортається довкола Волина – юнака, який, після зустрічі з Царівною О, стає озерним княжичем. Його життя змінюється на роки: замість людських бід і розчарувань приходять вічна молодість і чуттєва близькість із повелителькою озера. Але одного дня цей ідеальний порядок зламається – Волин зрозуміє, що вперше закоханий, а його обраниця – дівчина зі світу людей.
Режисерка, авторка інсценізації Руслана Порицька будує виставу радше як досвід, а не оповідь. Тут менше слів – і більше тіла, звуку, дотику простору.
«Нам важливо, аби ця історія зазвучала колоритом Полісся і його серпанковою, туманною, трішки гіпнотичною реальністю. Тому ефект вистави теж, думаємо, буде дещо гіпнотичним. Водночас вистава насотувалася поліськими жартами, цікавими словами, які звучать тут по-особливому – їх привносили самі актори, які відчувають колорит нашого регіону, колорит поліських сіл», – каже режисерка. Додає, що у виставі багато поліської міфології, яка присутня на всіх рівнях – від тексту і до пластичного й аудіального рішення.
«Велика увага приділена розкриттю життя русалок, Перелесника, Змієлюда, Рода, Рожениці та інших богів і демонів, які ще досі у нашому регіоні живуть у віруваннях, у переказах, у символіці вишивки. І це буде зашито і у візуальній складовій, і у музичній, і у пісенній. Співають наші актори наживо, відтворюючи обрядовий цикл регіону», – пояснює Руслана Порицька.
У театрі додають, що світ «Озерного вітру» постає як дохристиянський ландшафт: із богами, істотами, що водночас лякають і зачаровують, із природою, яка не тло, а рівноправна героїня. Атмосферу «цілковитого занурення» творять рідкісні народні інструменти, авторські костюми і маски-реконструкції майстрині Зірки Савки зі Львова.
Команда вистави:
• Руслана Порицька – авторка інсценізації, режисерка-постановниця
• Дарина Панас – музична режисерка
• Анна Івченко – саунд-дизайнерка
• Анна Масленнікова – режисерка з пластики
• Юлія Федосеєва – художниця та майстриня костюмів
• Зірка Савка – художниця та майстриня масок
• Олеся Іщук – художниця з ляльок
• Дарина Громик – відеохудожниця
• Світлана Змєєва – художниця зі сценічного освітлення.
На сцені діятимуть: Артур Березовський, Юлія Варченко, Соломія Войтович, Юрій Ляшук, Дарина Громик, Вадим Хаїнський, Єва Сардачук-Король, Анастасія Сергійчук, Яна Пех, Тарас Манькут.
Перші сценічні покази відбудуться у Волинському академічному обласному театрі ляльок (Луцьк).
Квитки за посиланням.
Після Луцька вистава поїде до Рівного, Києва, Полтави, Дніпра, Тернополя, Львова, Чернівців та Івано-Франківська.
Довідка:
Юрко Покальчук (Пако) – автор понад 20 книжок – від оповідань і романів до поезій у прозі. Його твори перекладені англійською, іспанською, німецькою, польською, угорською. Першим переклав українською Борхеса й Кортасара. Також перекладав Ернеста Гемінґвея, Артюра Рембо, Джерома Девіда Селінджера, Редьярда Кіплінга. Був наставником для цілої плеяди авторів та авторок. Зокрема: Сергія Жадана, Любка Дереш, Ірени Карпи. Творив інституції та спільноти: був головою міжнародного відділу Спілки письменників України, співзасновником АУП та літературного гурту «Пси святого Юра», керівником музичного гурту «Вогні великого міста», найстаршим учасником мистецького об’єднання «Остання Барикада».
Родина Покальчуків – один з небагатьох прикладів династій української інтелігенції, які зберегли свою тяглість протягом 100 і більше років. Але великий пласт даних про неї залишається малодослідженим. Адже після радянських утисків, родина мусила залишатися в тіні. Бабуся і дідусь Юрка Покальчука належали до виразної української інтелігентської та визвольної традиції. Юлія Платонівна Тушкан походила зі старовинного козацького роду Бровків. Її чоловік Павло Тушкан був членом Центральної Ради від Катеринославщини. Він виховував дітей у шані до український традицій. Їхня донька Оксана Тушкан – праправнучка сестри Миколи Гоголя та хрещениця історика Дмитра Яворницького – одружилася з Володимиром Покальчуком, мовознавцем, літературознавцем і дослідником творчості Лесі Українки, який воював у війську УНР. У цій родині народилися сини – Юрко, Ярослав та Олег. Сестра Ірина померла в дитячому віці. Наймолодший, Олег Покальчук, сьогодні – письменник і військовий психолог,
Наш кор.
Фото Ольги УРИНИ.