Повноваження депутата – не привілей чи власність, а, насамперед, відповідальність перед виборцями та партією, яка делегувала кандидата на вибори. Досвід Романа Бондарука.
У радянських колгоспах, які як створювалися на основі брутального насильства, так і розвалилися під егідою тотальної байдужості і розкрадань, був такий термін: «Телята на безприв’язному утриманні». В доповідях районному начальству це звучало як один зі способів передового господарювання в тваринництві. На практиці телят у весняно-осінній період вранці хтось випускав із кошари на пашу, а ввечері, коли вони поверталися, закривав на ніч. За цей час вони встигали наїстися-напитися, блукаючи на волі, а колгоспниці, завфермою, парторг та голова колгоспу не морочили собі голову, чим їх нагодувати і як відкидати гній.
Що з осені 2020 року чимало депутатів місцевих рад (не в образу їм це порівняння!) почали нагадувати саме телят на безприв’язному утриманні, то це дійсність. Власне, це не найбільше зло, бо цілодобово перебувати під жорстким контролем «партійного пастуха» за наглухо зачиненими дверима – ще гірше.
Утім, партійна демократія не має нічого спільного з безвідповідальністю тих, кого делегували виконувати певні функції в органах влади. Бо що таке депутатський мандат? Насамперед, довіра виборців та необхідність постійно працювати з людьми. По-друге, відповідальність перед політичною силою, яка делегувала ту чи іншу особу в свої списки.
Але мандат у жодному разі не може бути аналогом іменного капіталу, це своєрідний квиток для проїзду, наприклад, в автобусі, який означає право отримати певні послуги, але аж ніяк не є синонімом власності ні на крісло пасажира, ні на транспортний засіб, ні на прокладання маршруту для водія. Тим паче, що за чинним законодавством, депутатами місцевих рад, в основному, стали не ті, хто набрав більше голосів на виборах, а кого записали у найвищу частину списку кандидатів…
І приклад уже колишнього керівника фракції партії «Слуга Народу» в Луцькій міській раді Романа Бондарука, який цими днями взагалі втратив депутатські повноваження, багато в чому показовий, хоч і по-своєму унікальний.
Насамперед, Роман Анатолійович був депутатом від різних партій не одне скликання. Досвід – неабиякий! Крім цього, у жовтні 2020 року він балотувався й на посаду Луцького міського голови в жорстокому клінчі з Ігорем Поліщуком (представник партії «За Майбутнє»), який переміг тоді доволі впевнено, але 25 березня 2026 року несподівано пішов у відставку. Втім, після виборів ці політики порозумілися і багато в чому працювали в унісон.
І це відбувалося, коли обласною організацією партії «Слуга Народу» формально керував народний депутат-списочник Валерій Стернійчук. Утім, виїхавши в столицю, це молоде обдарування поволі втратило зв’язок із рідною Волинню, тому, в принципі, Роман Бондарук, виступаючи на зборах партії, мав рацію, коли зазначив: «Ми в місті жили своїм життям, а партія жила своїм життям».
Усе кардинально змінилося, коли новою лідеркою волинської «Слуги Народу» стала Віра Баландіна, яка почала наводити лад в Авгієвих конюшнях попередників.
Оскільки саме розгорталися нові серії кримінального скандалу, пов’язаного з корупційними «плівками Вітіва» щодо зщемельної ділянки під ковзанкою «Снігова королева» в Луцьку (раніше підозри отримали екснардеп Юрій Савчук, керівник облорганізації «Свободи» і очільник фракції в облраді Анатолій Вітів і голова міського осередку цієї партії, голова свободівської фракції в Луцькій міськраді Микола Федік), то оголошення підозри депутатові від «Слуги Народу» Романові Бондаруку стало потужним репутаційним ударом для «президентської партії» на Волині.
25 березня ц. р., у день, коли мер Ігор Поліщук написав заяву про дострокове припинення повноважень, Роман Бондарук подав заяву про відхід від керівництва фракцією «Слуги Народу», але депутатом залишився. В квітні його колеги вирішили, що їм з ним не по дорозі, а НАБУ та САП подали матеріали справи в ВАКС, де й відбувся розгляд по суті з накладанням на час досудового слідства певних процесуальних обмежень на фігуранта та визначенням грошової застави.
А потім Віра Баландіна ініціювала проведення зборів обласної організації партії «Слуга Народу».
Під час виступу на них у присутності власного адвоката Роман Бондарук зазначив, що «не вбачає за собою жодної провини». Сказав, що «точно доведе свою невинуватість» «у цьому кінофільмі» НАБУ і САП, тож «відкидає будь-які звинувачення».
Сказав, що особисто підготував 15 проєктів рішень сесійних засідань і 85 депутатських звернень, і це набагато більше, ніж зроблено переважною більшістю інших депутатів Луцької міської ради.
Нагадав, що «був на фронті більше 20 разів» і є «командиром батальйону ДФТГ».
Принагідно нагадав, що підтримав кілька ініціатив Першої леді Олени Зеленської, на відміну від деяких інших колег, що «прийшов у міську раду робити певні рішення, щоб змінити наше місто» і що «за статус депутата не тримається».
Утім, попросив якнайшвидше надати йому протокол зборів, щоб за потреби оскаржити дії однопартійців щодо позбавлення його депутатських повноважень за народною ініціативою у судовому порядку.
Роман Бондарук на зборах також підкреслив, що остаточну відповідь на ситуацію щодо підозр від НАБУ і САП дасть лише суд, а не пані Віра (мається на увазі керівниця облосрережку партії «Слцуга Народу» Віра Баландіна, – ред.) чи присутні на зборах.
А ще нагадав про Статтю 62 Конституції України, яка викладена в такій редакції:
«Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням».
Але фактично всі учасники зборів (лише 2 утрималися) проголосували за ухвалення рішення щодо відкликання Романа Бондарука та позбавлення його представницького мандату. Тож відповідні документи встановленим порядком були подані на розгляд компетентних структур.
А 8 травня Марія Парфенюк, голова Територіальної виборчої комісії, в коментарі колегам із ТРК «Аверс» пояснила, чому зібрався терчвиборком і які підстави дій щодо Романа Бондарука:
«Його відкликає партія за народною ініціативою своїм політичним рішенням. Ми тільки беремо це рішення до уваги і заводимо наступного депутата за черговістю у списку».
Утім, перед початком засідання Територіальної виборчої комісії Роман Бондарук власноруч написав заяву про складання депутатських повноважень «за власним бажанням» і участі в засіданні не взяв, хоча йому така можливість пропонувалася.
Згодом журналістам ТРК «Аверс» додатково пояснив, що «не скоював ніяких кримінальних правопорушень», «думав, що суд апеляційної інстанції скасує заходи забезпечення» і до нього «не буде ніяких претензій». У зв’язку з тим, що так не сталося (в апеляційній інстанції зменшили тільки суму застави, – ред.), Роман Бондарук вирішив залишити депутатство. Вважає, що «виконував свої депутатські повноваження якщо не на 10, то точно на 8».
Тепер кандидат Сергій Ковальчук стає депутатом від «Слуги народу» замість Романа Бондарука, інший претендент відмовився. Це рішення терчвиборчкому має затвердити наступна сесія Луцької міської ради.
Таким чином, історія депутатства Романа Анатолійовича завершилася. Але це не крапка, а три крапки. Бо для багатьох інших депутатів місцевих рад, які виконують повноваження після жовтневих виборів 2020 року, це попередження, як насправді потрібно працювати, а як зовсім не бажано…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото пресслуби Луцької міської ради, ТРК «Аверс» і Сергія ШРАМЧУКА: ковзанка «Снігова королева» на новій локації; Роман Бондарук із адвокатом виступає на партійних зборах; керівниця облорганізації «Слуги Народу» Віра Баландіна озвучує проєкт рішення; голова терчвиборчкому Марія Парфенюк; заява про складання депутатських повноважень.