Вітер з України одухотворює світ
У Луцьку відбулася неординарна, по-українному значима і дуже чутлива подія – “Медичний Оскар–2026”. Її квінтесенцією вже багато років є Віра у Бога і лікарську жертовність та професіоналізм. Саме так означив головну чесноту першого у світі лицарського медичного “Ордена Святого Пантелеймона” його засновник та голова Поважної ради «Ордена Святого Пантелеймона», міністр охорони здоров’я України 2007-2010 років Василь Князевич. І він на сто відсотків – Український. Хоча, за роки повномасштабної війни з росією коло цього унікального українського “святопантелеймонівського” лицарського побратимства вийшло далеко за межі України, поширилося на країни демократичного світу.
Церемоніал, за участі дійсних лицарів і претендентів у лицарський стан “Ордена Святого Пантелеймона”, представників медичної спільноти, влади, військово-медичних сил, духовенства та мас-медіа проходив у Луцькому бізнес-просторі. Він став своєрідним підсумком конкурсного відбору кандидатів на нагородження відзнакою за професіоналізм і милосердя «Орден Святого Пантелеймона».
Відзнака передбачає 7 основних номінацій для військових і цивільних медиків: «Найкращий лікар – еталон професії», «Серце медицини», «Новатор року», «Взірець служіння суспільству», «Фортеця здоров’я», «Опора на лінії життя», «Герой медичного фронту».
Надзвичайно хвилювався головний організатор і розпорядник цього лицарського заходу медичних працівників Валентин Вітер – Голова правління Регіональної ради Волинської області відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона», генеральний директор Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання Валентин Вітер, він же – голова Волинської обласної ради в 2014-2015 роках, заступник голови Волинської облради у 2010-2014 роках. Але вже у перші хвилини всі його хвилювання розвіяв доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України і очільник Поважної ради Ордена Святого Пантелеймона Василь Князевич. Коли ведучі Андрій Мигуля і Наталя Гончар запросили його на сцену для вручення перших нагород, він зі своєю професорсько-міністерською розважливістю викликав на сцену голову обласної ради Григорія Недопада, першого заступника голови обласної військової адміністрації Тараса Шкіпера, секретаря Луцької міської ради Катерину Шкльода, начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Юрія Легкодуха і всіх причетних до нагороджень, яких того дня було багато. Потім Валентин Вітер жартував, що столичний гість “поламав” увесь його сценарний вітер. Розважливі слова, жарти, а ще екскурси в історію, спогади, дружні поради голови Поважної ради “Ордена Святого Пантелеймона” створили і лицарську атмосферу, й незвичний духовно-дружній формат розмови.
Як рятували Президента
Надзвичайно цікаво було чути з перших уст, як Василь Князевич розповідав про “лікарську битву” за першого всенародного українського Президента Віктора Ющенка. Мабуть немає в Україні людини, яка б не пам’ятала вибори 2004 року, що згодом переросли у мирну Помаранчеву революцію. Це були четверті вибори після здобуття незалежності від Радянського Союзу. Тиск москви і її агентури, провладного ресурсу, зросійщених виборців і криміналітету був настільки нахабним на українство, що годі було сподіватися на перемогу. Підкупи, залякування, цькування прихильників Ющенка… Але всього того москальні було замало. Вони вирішують знищити Ющенка фізично. Далі хронологія подій з Вікіпедії:
Увечері 5 вересня 2004 р. В. Ющенка запросили на спеціальну нараду на дачу тодішнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка, розташованої на Осокорках. На цій вечері також були присутні голова СБУ Ігор Смешко та народний депутат Давид Жванія. На думку самого В. Ющенка, отруєння сталося саме на цій вечері.
Вранці 6 вересня Ющенко почав скаржитися на нудоту, страшні головні і шлункові болі. Через кілька годин від болю не міг встати з ліжка. Через хворобу скасував передвиборчі поїздки.
У ніч з 9 на 10 вересня 2004 року Віктор Ющенка доправили до австрійської клініки «Рудольфіннергаус», де йому встановили діагноз «гострий панкреатит» з ускладненнями, викликаними отруєнням токсинами. На думку професора-хірурга Микола Корпана, якщо б В. Ющенка не доставили до клініки ще протягом 24-72 годин, ризик смерті сягав би 80 %. Оскільки в Україні тривала виборча кампанія, Ющенка звільнили зі шпиталю 18…
«Ідеться не про звичайне отруєння і навіть не про сильне отруєння, – зазначив тоді керівник виборчої кампанії кандидата в Президенти Олександр Зінченко. – Мова йде про процеси, які загрожували життю Віктора Ющенка».
«Йде мова про замах на життя кандидата в Президенти і чи є для того підстави, – акцентував тодішній начальник прес-служби Генеральної прокуратури Сергій Руденко. – Якщо такі підстави нами буде встановлено, то, звісно, нами буде порушено кримінальну справу, бо замах на вбивство це є кримінальний злочин. Але для того, щоб ухвалити рішення, одних тільки заяв для нас замало. Ми повинні бачити всі документи, які свідчать про те, як мінімум, що це не є типічне харчове отруєння».
Сам Віктор Ющенко 21 вересня в своєму зверненні з парламентської трибуни до народних депутатів зокрема сказав: «Те, що зі мною сталося – не проблеми їжі. Це проблеми політичного режиму в цій країні».
Генпрокурор Олександр Медведько 15 грудня 2006 року визнає: «Але я відповідально про це заявляю…, я про це говорю, що цей злочин є нерозкритим».
Лицарський подвиг лікарів
І ось через багато років про “лицарський подвиг лікарів”, які в такий критичний момент врятували в особі кандидата в Президенти фактично новітню “Історію України” розповідає безпосередній рятівник і свідок цих подій зі сцени Луцького бізнес-центру. Він був серед тих, хто обстежував, консультував, надавав медичну допомогу, залучав іноземних фахівців до порятунку майбутнього Президента. Ситуація була вкрай важкою. За найвірогіднішою версією, згодом підтвердженою розвідкою США, отруєння було скоєно за наказом тодішнього президента росії Володимира Путіна діоксинами (тетрахлордібензапародіоксином), вміст якого у крові Віктора Ющенка перевищував допустиму концентрацію у тисячі разів. Здавалося б, кандидат у Президенти був приречений, а з ним – і Україна… Українські лікарі роблять немислиме! Не тільки рятують життя майбутнього президента, повертають йому сили продовжити виборчу кампанію, але й дають можливість й українським патріотичним силам врятувати свою мрію про майбутню демократичну вільну соборну Україну.
Віктор Ющенко тоді не просто вижив і переміг на виборах. Він отримав величезну підтримку саме серед лікарів, інтелігенції…
Про це потрібно нагадувати, розповідати, щоб українці знали точний час, коли путін розпочав свою, так звану, діаксинову денафікацію, яка згодом переросла у гібридну війну, псевдо референдуми, анексію Криму, захоплення Донецька і Луганська, а відтак у повномасштабне вторгнення… Початок цьому – вечір 5 вересня 2004 року.
Нами захоплюється світ
Приїзд на Волинь професора Василя Князевича і його виступ у Луцькому бізнес-центрі, попри всю важливість підсумкового обласного етапу відбору кандидатів на нагородження відзнакою за професіоналізм і милосердя «Орден Святого Пантелеймона», буде, можливо, найяскравішою подією року чи й десятиліття. Ця особистість разом з колегами врятувала і змінила хід української історії. І ось він на сцені, вручає нагороди, по-професорськи доброзичливо підбадьорює молодших і менш досвідчених колег, нагадуючи усім, що лікарі, медична спільнота України – найгуманніша, найінтелігентніша, найпатріотичніша… І вона це довела не тільки в часи Ющенка, Памаранчевої революції, але й під час Євромайдану і зараз в час великої війни супроти підступного ворога – росії.
«Нами захоплюється світ, – роздумує Василь Михайлович. – У роки цієї страшної війни ми починаємо унікальний процес: хочемо пізнати, за що повинні себе поважати, що з нашого досвіду має почерпнути світ, які приклади ми несемо для інших».
…А в залі – цвіт медичної галузі. Навіть ми, журналісти, багатьох знаємо особисто, чули про їх жертовну працю від колег, знайомих, наших читачів. “Волинська газета” писала про заслуженого лікаря України Олександра Кругляка, ось він скромно сидить на останнім ряду, трохи поодаль помічаю Галину Василівну Морочковську – багатолітню керівницю Волинської обласної інфекційної лікарні, про яку працівники ніжно кажуть: “Це наша Галина Василівна”…
З Афону – в Україну
Василь Князевич, віддаючи шану волинянам, усім українським лікарям, тим часом пригадує, як в ті доленосні часи, рятуючи життя Віктора Ющенка, звертався за підтримкою до Неба.
«Два десятиліття тому, у 2006-му, я мав таку шалену відповідальність і честь очолювати міжнародну команду медиків для лікування отруєного Віктора Ющенка, – мовить до присутніх. – Був один із таких моментів, коли ми поїхали на Афон, щоб помолитися. І виникла в мене ідея, що Святий Пантелеймон може бути помічним. Я тоді ще не знав, що буду міністром. Ми успішно вирішили проблему Президента, і він зміг далі працювати й до сьогодні, дякувати Богу, живе. Ну, а мене висунули в міністри. Міністр – це можливість щось зробити. І у 2008 році ми вийшли на найвищу нагороду – знак Святого Пантелеймона Цілителя… У результаті у 2016 році ми прийняли рішення вручати громадську нагороду…».
Тоді, будучи на Афоні, лікар отримав надзвичайно потужну і благодатну підтримку його насельників, а ще небесний посил, що найпершим спасителем і лікарем є Бог, а лікарі, чому свідчення святий Пантелеймон, отримують від самого Всевишнього, Сина Божого дар цілительства і лікарське призвання допомагати людям. І оглянув подумки історію України, її цілителів – народних і визнаних у світі геніїв, світил. Це ж українські титани. Це наші рідні святі. Вони завжди опиралися на власні знання, але духовну сила отримували з небес. Так і народилася думка про національний лицарський орден українських медиків, який би поєднував Небесне і Земне, духовні і наукові знання. Здійснити задум вдалося, коли четвертий Президент запропонував йому очолити Міністерство охорони здоров’я України і він погодився. І багато-багато чого зробив для розвитку медичної галузі, а також в той час, отримавши підтримку від митрополита Володимира та патріарха Філарета, Президента Віктора Ющенка, знаних політиків і колег, заснував найавторитетнішу, як виявилося з часом, медичну нагороду і Поважну Раду, яка стала майданчиком для обговорення найбільш актуальних для українського суспільства проблем в галузі охорони здоров’я.
Поважна і Регіональні Ради
До поважної Ради, як зазначає Вікіпедія, станом на квітень 2024 р. входили такі авторитетні особистості як Оксана Білозір, Блаженнійший Святослав (Шевчук), Валентина Гінзбург, Ніна Гойда, Ольга Голубовська, Лілія Гриневич, Павло Гриценко, Леонід Губерський, Юрій Єхануров, Філя Жебровська, Михайло Згуровський, Анатолій Казмірчук, Лідія Калюжна, Василь Князевич, Михайло Коваль, Василь Кремень, Василь Лазоришинець, Віктор Ляшко, Олександр (Драбинко), Митрополит Філарет (Кучеров), Олександр Науменко, Володимир Огризко, Микола Оніщук, Тетяна Остащенко, Михайло Паночко, Сергій Пасько, Віктор Пинзеник, Микола Проданчук, нині вже покійний Святійший Патріарх Київський І Всієї Руси-України Філарет (Денисенко), Микола Томенко, Олександр Усенко, Олександр Харченко, Віталій Цимбалюк.
Така ж авторитетна рада є в кожній області. На Волині її очолює Валентин Вітер. Серед її членів – і голова Волинської обласної ради Григорій Недопад, який того дня поділився враженнями від роботи в раді “Медичного оскару”:
«Мене було наділено честю увійти до складу регіональної ради. Під час знайомства з презентаційними матеріалами номінантів нас переповнювали і гордість, і радість, і емоційна напруга. Це було надзвичайно важке завдання – визначити переможця, бо доводилося обирати кращих з поміж кращих. Кожен претендент – взірець фаховості, чеснот і самовідданого служіння як на передовій, так і в тилу, і кожен заслуговує на визнання та вдячність».
Діють Регіональні ради і за кордоном.
Від нагрудного хреста до ордена
А починалося все з міністерської ініціативи Василя Князева. У 2008 році, як мовить колишній міністр, вони вийшли на найвищу нагороду – знак Святого Пантелеймона Цілителя…А вже у 2009 році нагрудний знак «Хрест Пантелеймона Цілителя» стали вручали особам, «…які сприяли розвитку галузі охорони здоров’я, зробили особисті вагомі внески в розвиток і зміцнення галузі, медичної науки, підготовку медичних кадрів, впровадження сучасних методів діагностики і лікування, за сумлінну працю, творчу ініціативу, професійну майстерність, активну санітарно-освітню та профілактичну роботу, благодійницьку діяльність у сфері охорони здоров’я, інші здобутки на ниві охорони здоров’я населення». Відзнака була погоджена та благословенна Предстоятелями трьох найбільших християнських Церков України.
– Хрестом Пантелеймона Цілителя» нагороджено понад двадцять видатних вчених, лікарів, громадських та благодійних діячів, представників духовенства, – мовить засновник “лицарського ордена”. – Серед них М. М. Амосов (посмертно), О. О. Шалімов (посмертно), О. М. Лук’янова, Ю. І. Кундієв, Л. А. Пиріг, В. Ю. Мартинюк, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (Денисенко), Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир (Гузар) та інші.
У січні 2017 року наказ МОЗ України про встановлення цієї відомчої відзнаки втратив чинність, однак того ж року започатковано громадську Відзнаку за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона». Відзнака вручається у третю неділю липня, в День медичного працівника. Саме на цю дату припадає за юліанським календарем і День Святого Пантелеймона, який за давньою українською традицією є покровителем лікарів.
Святий покровитель лікарів
За два десятиліття орденоносцями стали 265 медичних працівників, серед кавалерів – понад півсотні медиків із закордону, є четверо волинян.
«Це не тільки про громадське визнання професійності і милосердя, –звернувся до присутніх у залі того дня Василь Михайлович. – Ми шукаємо сенси, формуємо когорту моральних авторитетів для суспільства. Плануємо запровадити восьму номінацію «Велич України», бо нами захоплюється увесь світ, отже і ми самі маємо визначити, за що ми можемо себе поважати. Також на честь полеглих у війні медиків хочемо запровадити «Посвіт пам’яті» – сталу традицію вшанування загиблих та неформальної, а родинної підтримки їхніх сімей».
У Луцькому бізнес-просторі “Медичний оскар-2026” розпочався Славенем України, прозвучали духовний гімн та гімн ордену Святого Пантелеймона, присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих медиків та всіх, хто віддав життя за нашу свободу. Від митрополита Луцького і Волинського Михаїла передали вітання присутнім і поблагословили захід святі отці. Секретар Луцької міської ради Катерина Шкльода, яку професор, попри її скромність, випросив на сцену звернула увагу присутніх на перший ряд стільців у залі, які організатори заходу залишили не зайнятим, а на кріслах повісили військові форми і білі халати.
«Хочу подякувати організаторам за цей жест, – сказала Катерина Шкльода. – Це вшанування тих, хто міг сьогодні разом з нами перебувати у цій залі, але загинув. Це пам’ять про тих, хто сьогодні в полоні. Це також нагадування, що професія лікаря – небезпечна. Адже ви можете в будь-який момент опинитися в зоні бойових дій і допомагати військовим виборювати наш шанс на життя».
Семірка претендентів
Цьогоріч за результатами конкурсного відбору претендентами на нагородження Медичним Оскаром у номінаціях стали семеро волинян: «Найкращий лікар – еталон професії» – завідувачка центру психічного здоров’я обласної психіатричної лікарні Ольга Остапчук, «Серце медицини» – старша ерготерапевтка Медичного центру реабілітації учасників бойових дій Луцької тергромади Тетяна Ткачук, «Новатор року» – директор обласної клінічної лікарні Олександр Дудар, «Взірець служіння суспільству» –ініціатор запровадження медичного душпастирства, капелан в охороні здоров’я Волинської єпархії ПЦУ Назар Бабій, «Фортецею здоров’я» (серед медзаклдів) – Ковельське міськрайонне територіальне медичне об’єднання, серед військових у номінації «Опора на лінії життя» перемога дісталася ординатору травматологічного відділення військового госпіталю Миколі Яковлєву, а гідною звання «Герой медичного фронту» визнано доброволицю Юлію Хомік – старшу медичну сестру евакуаційного відділення медичної роти 100-їОМБр, а нині – анестезистку передової хірургічної групи Першого окремого медичного батальйону. А ще було дуже багато відзнак нашим лікарям, медсестрам, медбратам – кращим медпрацівникам закладів охорони здоров’я обласного підпорядкування, багатопрофільних лікарень та первинної ланки управлінь охорони здоров’я – від обласної військової держадміністрації, обласної ради, Луцького муніципалітету.
Під сузір’ям “Медичного Оскара”
Відзнаками т.в.о.голови Волинської обласної державної адміністрації в номінації «Взірець служіння суспільству” нагороджено Круцько Наталію Стефанівну (медичного директора з організаційно-методичної роботи КП «Лікарня Святого Пантелеймона» Ківерцівської міської ради), Макарчука Олександра Миколайовича (волонтера КНП “Ковельське міськрайонне ТМО”), Наглюк Людмилу Анатоліївну (медичну сестру КНП «Колківська районна лікарня»), Шевчука Ігоря Павловича (брата медичного (палатного) відділення N23 КП «Волинська обласна психіатрична лікарня міста Луцька»).
Відзнаки голови Волинської обласної ради в номінації «Серце медицини” отримали Гережун Олександр Іванович – парамедик КП «Волинський обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф», Климюк Алла Юхимівна – соціальний працівник відділення реабілітації КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни», Москалюк Тетяна Олександрівна – ерготерапевтка КНП “Ковельське міськрайонне ТМО”, Ткач Олена Йосипівна – сестра медична-анестезистка КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ», Чимрук Галина Василівна – головна медична сестра КНП «Старовижівський ЦПМД», Якимчук Марія Миколаївна – сестра медична загальної практики – сімейної медицини КНП «Підгайцівський центр первинної медичної допомоги», Якимчук Оксана Миколаївна – заступник генерального директора з медсестринства КП «Волинське ТМО».
За духовно-моральні якості, значні досягнення у галузі охорони здоров’я, благодійну та громадську діяльність Катерина Шкльода нагородила подяками міського голови кандидатів на «Орден Святого Пантелеймона» в номінації «Найкращий лікар – еталон професії» Оксану Кінах – лікаря фізичної та реабілітаційної медицини відділення паліативної допомоги КП «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади», Ганну Колесник – завідувачку відділення малоінвазивної хірургії КП «Медичне об’єднання Луцької міської територіальної громади», Галину Морочковську – лікаря-інфекціоніста КП «Волинська обласна інфекційна лікарня», Сеника Василя Васильовича – медичного директора Пологового будинку Ковельського міськрайонного ТМО, Сторонського Андрія Мироновича – директора КНП «Іваничівський ЦПМСД».
Начальник управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації Юрій Легкодух в номінації «Новатор року» відзначив Геня Івана Володимировича – фізичного терапевта відділення реабілітації КП «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади», Гончарову Ларису Миколаївну – медичного директора з експертизи тимчасової непрацездатності КНП Ковельського міськрайонного ТМО, Кругляка Олександра Олександровича – лікаря-ортопеда-травматолога КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни», Товарчі Івана Ігоровича – лікаря-кардіолога інтервенційного кардіологічного відділення з рентген-операційним блоком та палатами інтенсивної терапії реперфузійного центру КНП «Нововолинська центральна міська лікарня». Також в номінації серед військових «Опора лінії життя» нагородив Волошина Миколу Володимировича – начальника травматологічного відділення 498 військового госпіталю (на 100 ліжок), Дручка Богдана Михайловича – брата медичного пересувного стоматологічного кабінету медичної роти в/ч 7028, Карпук Ангеліну Михайлівну – начальника медичного пункту танкового батальйону 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (військова частина А1008), майора медичної служби, Римарчука Андрія Вікторовича – ординатора хірургічного відділення медичної роти в/ч А1619, капітана медичної служби, лікаря ортопеда-травматолога травматологічного пункту КНП “Ковельське міськрайонне ТМО”, Римарчука Тараса Вікторовича – лікаря медичного пункту 54- го батальйону бойового підрозділу (100-та бригада ТрО), лікаря- анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КНП “Ковельське міськрайонне ТМО”, а в номінації серед військових «Герой медичного фронту» – Балецького Олександра Степановича (сапера штурмових військ ЗСУ, дезинфектора КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ»), Дацюк Тетяну Анатоліївну (старшу сестру медичну травматологічного відділення 498 військового госпіталю (на 100 ліжок), Джуса Дмитра Васильовича – бойового медика 2-ого батальйону 35-ої бригади морської піхоти, парамедика КП «Волинський обласний центр медичної допомоги та медицини катастроф», Максиміва Олексія Йосиповича – УБД 2014-2015 р., лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії КНП «Нововолинська центральна міська лікарня», Товстигу Андрія Володимировича – старшого оператора 2 групи спеціального призначення 2 роти спеціального призначення 1 загону спеціальних операцій військової частини А1788, завідувача адміністративно-господарчої частини КНП “Ковельське міськрайонне ТМО”, Чирука Сергія Олексійовича – фельдшера 2 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування 6 прикордонного загону, фельдшера Боратинської АЗПСМ.
Були нагороди і від митрополита Луцького і Волинського в номінації «Фортеця здоров’я». Їх отримали КП «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради», КНП “Ковельське міськрайонне ТМО” Ковельської міської ради Волинської області, КП «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади», КНП «Рожищенський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рожищенської міської ради та КНП «Колківська районна лікарня».
Не всі змогли прибути на цей медичний форум, щоб отримати заслужені нагороди, бо – на фронті, у важливих поїздках за кордон, на робочому місті надавали невідкладну допомогу нашим військовим і цивільним.
У програмі “Медичного Оскара -2026” були й пісенні і поетичні вітання від культпрацівників Ковельщини, а ще – спільна фотосесія.
“Ми, Українці – круті!”
– Треба гордо стояти сьогодні на тому, що ми – українці! – наголосив насамкінець голова Василь Князевич. – Ми круті. Ви круті. Медицина! Я не кажу про всіх решту. Крутий народ виявився, чого ніхто не міг передбачити. Ніхто цього не прогнозував. Велика честь бути Президентом такого українського народу. І Президент має можливість, ви подивіться, що він сьогодні витворяє – їздить. Народ стоїть, вистояв. Жертви… Вмирати ніхто сьогодні не готовий, а ми це пройшли. Такий доленосний на тисячоліття час випав нам. Ваші діти, онуки будуть думати-згадувати: “Які круті були у мене предки! У який час вони жили!” Це важливо… Страшний час, але крутий. Рано чи пізно усі йдем десь із цього світу, але ті, хто загинув, віддав життя за наше Майбутнє, вони залишаються в історії. Лишаються. Про них будуть більше знати. Про нас не будуть всі знати, за виключенням кавалерів ордена. Про вас також будуть знати. Тому слава вам усім. Слава українському народу. Слава Україні і слава Богу, що я маю можливість вас тут вітати. Дякую вам”.
– Ваша присутність – це підтримка.! – звернувся до столичного гостя і всіх учасників медичного форуму Валентин Вітер. – Підтримуймо один одного, чуймо один одного і сподіваймося один на одного…
Ведучі закінчили оскарне дійство піснеспівом “Многії літа”.
Дипломатична місія
Влучивши зручну мить, звернувся до голови Поважної ради “Ордена Святого Пантелеймона”.
– Василю Михайловичу, на “Медичнім Оскарі-2026” у Луцьку Ви говорили про головні пріоритети діяльності Поважної ради, зокрема означили духовний, медичний, дипломатичний напрямки своєї роботи. Хотілося б більше почути про дипломатичну її складову… Ми, журналісти, з початком повномасштабної війни фактично зустрічаємось з цим феноменом народної дипломатії чи не на кожному кроці… Медики, як бачимо, також перебрали на себе, здавалося б, не притаманну їм місію – допомагати Україні…
– Шляхом народної дипломатії…
– Розкажіть про цей напрямок роботи Поважної ради…Наскільки важливий для неї дипломатичний вектор діяльності?
– Ми в основному надіємося на підтримку демократичного світу, а там –вибори, політика. Політики приймають одні рішення, завтра з різних причин вони міняються у себе в країні і можуть приймати інші рішення. От для чого ми пішли конкретно в таку дипломатичну історію. Щоб підтримати і подякувати тим людям – не політикам, а людям, які реально взялися нам допомагати. І допомагають. У кожній країні такі є. Європа, Америка, Азія… І ми розвиваємося у цьому напрямку. Ми відзначаємо тих, хто до сьогодні вірить нам, хто підтримує нас з перших годин і воно дає разом з державною офіційною дипломатією результат.
– Ви спілкуєтесь тільки з медичною спільнотою чи й з політиками?
Є різні категорії, але основа складова – медична. А далі долучаємо інших. Ці люди будуть заставляти політиків приймати правильні рішення у кожній країні.
Орден, який об’єднує
Звісно, “Волинська газета” не могла обминути увагою і головного організатора – Валетина Вітра.
– Волинський “Медичний оскар-2026” Вас не розчарував?
– Захід вдався. Було багато заслужених людей. Приїхав колишній міністр Василь Князевич. Були військові, йшлося про дуже цікаві і важливі речі.
– Ви хвилювалися?
– Хвилювався. Ніби й доросла людина, а свято не лишає нікого байдужим і це дається взнаки. Ми розуміємо, наскільки воно важливе для медиків, військових, тому переживання були.
– Захід консолідував не тільки медиків, а й військових, волонтерів, владу…
– Це орден, який сьогодні об’єднує різні верстви населення: – і військових, і медиків, і владу, і простих медсестер, санітарок, професорів. Це те свято, яке об’єднує наших людей і нашу націю.
– Було багато ваших знайомих…
– Медицина – це єдина родина. Це професія, де усі знають один одного. Що на рівні Луцька, області чи й України. Люди, які найбільше спілкуються між собою, підтримують одне одного, діляться радощами і скорботами. Це дійно медична сім’я, тут всі близькі і рідні. Фактично всіх, хто був, знаєш, з усіма працював.
Також Валентин Вітер висловив глибоку вдячність всім спонсорам та партнерам: всечесним отцям, Поважній Раді Відзнаки за
професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона», Волинській обласній військовій адміністрації, Волинській обласній раді, Управлінню охорони здоров’я Волинської обласної ради, Волинському медичному інституту.
Того дня Василь Князевич, Валентин Вітер та їх колеги-медики також поклали квіти до меморіального комплексу – «Небесна сотня» та «Герої нескореної України».
Чи є шанси у волинських номінантів на відзначення Орденом Святого Пантелеймона? Є! Але спершу своє слово має сказати ще Національна експерта комісія, яка і запропонує Поважній раді кандидатури, остання ж визначить лауреатів і присудить Відзнаку. Про їх рішення дізнаємось 27 липня у День медика.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото автора, пресслужб обласної та міської рад, управління охорони здоров’я облдержадміністрації.