У фейсбук-спільноті «Визвольні змагання» повідомили про долю легендарного українського патріота, чия доля виявилася тісно пов’язана з Волинню. Принаймні, у двох ключових епізодах життя. То що пов’язувало Миколу Букшованого, хорунжого Армії УНР, лікаря, журналіста, члена редколегії газети «Наш голос», старшина Української військової місії в Польщі.
Колишній хорунжий (сучасний аналог офіцерського звання – молодший лейтенант) 4 сотні 4-го полку Сірої дивізії помер 22 червня 1944 р. у м. Ерешінь, Бразилія, де й похований.
Але що в його долі пов’язувало з Волинню, адже народився в селі Бесідівка на Сумщині в сім’ї священика, закінчив 4 класи Полтавської духовної семінарії, з якої його вигнали через «неблагонадійність». Заборона навчатися в Україні призвела до вступу до Санкт-Петербурзького психоневрологічного інституту (мріяв стати психіатром), але через невиконання мобілізаційних приписів його після 2 курсу послано до війська солдатом.
Воював на фронтах Першої світової війни у російській імператорській армії, у вересні 1915 р. потрапив в австрійський полон, у якому провів 3 роки (табори Йозефштадт у Чехії і Фрайштадт у Горішній Австрії). Займався активною проукраїнською виховною роботою серед військовополонених українців. До України повернувся у кінці серпня 1918 р. Звільнившись зі служби, вступив до Київського університету Святого Володимира (нині КНУ імені Тараса Шевченка), а з початком антигетьманського повстання прилучився до своєї дивізії.
І ось тут настав перший «волинський епізод» у долі молодого українського офіцера. Під час військової катастрофи сірожупанників на Волині забраний у польський полон. Так тоді нинішній «адвокати в Європі» за підтримки країн Антанти намагалися окупувати нашу землю, здійснивши віроломний напад на Галичину та Волинь. Микола Букшований карався в сумнозвісних «Бугшопах», створених у Берестейській фортеці для полонених офіцерів Армії УНР.
З неволі польської звільнений «у дні Проскурівської катастрофи». У період бойових дій організував інформаційно-реєстраційне бюро при українській армії. Бажаючи допомогти землякам, які потрапили на чужині в тяжкі обставини, пішов на службу до Американського християнського молодіжного союзу (УМСА). Товаришував з поетами Миколою Вороним і Петром Карманським.
А 23 квітня 1922 р. в його долі відбувся другий важливий волинський епізод: одружився з Галиною, як стверджують «Визвольні змагання», дочкою письменника Модеста Левицького. Хоча біографи нашого славетного земляка у відкритих джерелах вказують, що в Модеста Пилиповича був тільки син.
Модест Левицький, який народився 1866 р. на Хмельниччині – визначна для України історична постать. Якщо коротко: фаховий лікар і педагог, автор граматики української мови, один із творців Товариства «Просвіта» ще в окупованому царизмом Києві. У 1918 р. був послом УНР в Османській імперії (нині Туреччина), Греції та Польщі.
Утім, географія перебування Букшованого і Лівицького підтверджує: вони були в Чехії в один і той самий час. Хорунжий хотів вступити до Української Господарської Академії в Подєбрадах, але дістав відмову.
А потім їхні шляхи розійшлися. Модест Левицький із серпня 1927 р. – викладач української мови в луцькій гімназії товариства «Рідна школа». Земляки-сучасники називали його «батьком Волині». Серед інших пацієнтів, лікував Лесю Українку. Гідною в парі була й дружина Зінаїда Левицька: активна громадська діячка і письменниця. На жаль, вона померла молодою в 1919 р. у Греції.
Зокрема, з-під її пера вийшла біографічна повість «При битій дорозі». Модест Пилипович помер 16 червня 1932 р. і був похований у Луцьку. Що сталося з його родиною, потребує додаткового дослідження.
А от Микола Букшований у м. Празі 1929 р. нарешті здобув медичну освіту в Карловому університеті (тут і познайомився з другою дружиною німецько-чеського походження Гедвігою-Людмилою Кіссельовою).
Наступного року, вивчивши португальську мову, емігрував до Бразилії. Працював лікарем в містах Порту-Алегрі, Валойс, Ерешінь, де й помер.
У посмертній згадці Семен Кравченко писав:
«Товариський, щиросердечний, гуманний, веселий і скромний д-р Букшований дуже скоро завоював собі симпатії та приятельство, а своєю безкорисливістю збуджував «боготворення» між біднотою… Передчасна смерть Миколи Букшованого вразила ціле місто Ерешінь. Під час похорону місто припинило свою діяльність і вийшло проводжати свого лікаря на вічний спокій. Префектура влаштувала похорон на міські кошти й поставила гарного надгробника. З ким не приходилося зустрічатись із м. Ерешінь, усі відзивалися з найбільшою похвалою та жалем про передчасну смерть доктора Миколи Букшованого».
Людини, в долі якої було як мінімум дві дуже важливих волинських сторінки. Трагічна і романтична.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото з архіву: славетний лучанин та група українців; Микола Букшований; Модест Левицький із дружиною Зінаїдою, 1890-ті роки; меморіальна таблиця на честь Модеста Пилиповича на історичній будівлі по вул. Богдана Хмельницького в м. Луцьку; краєвиди Праги, 1930-ті роки; бразильське портове місто Ерешінь..