«Скеля» – найбільший штурмовий полк у Збройних Силах України. Формально він напрямку підпорядкований Командуванню Сухопутних військ. Але неофіційно його ще називають «полком Сирського», Головнокомандувача ЗСУ від 8 лютого 2024 року. «Скеля» під командування Героя України підполковника Юрія Гаркавого брала та бере участь у найскладніших боях російсько-української війни. А ще сюди полюбляють їздити знаменитості. Справді, як легендарний актор Шон Пенн, і сумнівні, як колишній глава офісу президента Андрій Єрмак… І саме тут розгорівся чи не найбільший скандал щодо загибелі мобілізованих військовослужбовців не на полі бою, а в навчальних центрах.
Через звинувачення у великих втратах за полком закріпилася репутація «мʼясного». Однак, людей «Скеля» втрачає не лише на полі бою, а ще до виходу особового складу «на нуль» – під час військової підготовки. Кореспондентка «Бабеля» Катерина Лихогляд вивчала це питання майже два місяці. За останні пів року в навчальних центрах «Скелі» вона нарахувала 26 смертельних випадків. Більшість із померлих чоловіків не пробула в полку й місяця. Офіційна причина смерті здебільшого – пневмонія.
Далі буде про деякі обставини справді трагічної загибелі нашого земляка Дмитра Коваля, який не прослужив у ЗСУ зовсім нетривалий час. Але щоб цивільні люди, які не розуміють специфіки військової служби, зрозуміли, як військовослужбовець зі скаргами на поганий стан здоров’я може потрапити на лікування, треба провести короткий лікнеп.
Отже, спочатку він повинен звернутися до свого бойового медика, який на первинному етапі визначає, чи людина взагалі потребує меддопомоги, а чи можна обійтися пігулками. В разі ухвалення позитивного висновку, з дозволу командира відділення (взводу, роти), він у супроводі когось із медиків доставляється до медиків батальйону, які теж надають допомогу на своєму рівні. А коли захворювання таке, лікування якого вимагає госпіталізації, тоді вже начальник медслужби батальйону пише рапорт на ім’я командира, той підписує, документ відправляють на рівень полку, і вже там відповідні посадові особи (насамперед, медик і командир) забезпечують або лікування в медичній роті, або – направлення в інший цивільний чи військовий медичний заклад.
Звичайно, серед військовослужбовців є дуже багато охочих під виглядом захворювання просто перевести подих і трохи відпочити в спокійнішій обстановці. Але якщо в армії на будь-яке зауваження в бік «доків» від них лунає категорична відповідь «А Ви що, лікар?!» (тим самим не медикам прямо вказують на їхню некомпетентність), то, значить, саме медицина і повинна чітко відмежовувати справді хворих від умовно хворих.
Проте, якщо люди гинули не від ворожих куль, виходить, у 425 ОШП із цим дуже великі проблеми. І в Командування Сухопутних військ, яке повинне контролювати кожен підрозділ, також.
Бо ніяких інших варіантів отримати якісну медичну допомогу в ЗСУ не існує апріорі. Всі інші дії – порушення статутних вимог, які в армії мають статус законодавства.
Якщо ю нашого земляка просто вбили через брутальне рукоприкладство, то це взагалі кричущий злочин! Навіть якщо він, посилаючись на релігійні мотиви, відмовлявся виконувати обов’язки військової служби.
Серед інших жертв полку «Бабель» вказує і на 50-річного волинянина Дмитра Коваля.
Фрагмент подається без жодних редакційних виправлень:
«Чоловік потрапив у полк 6 березня, а вже 21-го помер. Причина – неуточнена кардіоміопатія (захворювання серцевого мʼяза, простими словами, серце стає слабшим або змінює свою будову, через що йому важче перекачувати кров).
Сімʼя не вірить, що смерть була природною. У морзі дружина Лілія не одразу впізнала чоловіка.
«Обличчя виснажене, я би сказала – замордоване. Руки в синцях, ноги в синцях, на шиї синці. Плюс на обличчі, через майже всю праву сторону довга така смуга – ніби його головою вдарили. На спині – вмʼятина незрозуміла, прямо яма», – каже Лілія.
Уже коли шок минув – жінка впізнала чоловіка по родимках на обличчі.
Повідомлення про смерть Дмитра Коваля розмістили в релігійному пабліку – його побачили чоловіки, які разом із ним були в «Скелі», і вийшли на рідних. Це – ті ж троє людей, які відмовлялися служити «з міркувань віри».
Тут треба зробити певне зауваження: троє «сезечешників» спробували пояснити своє антиконституційне рішення відмовитися захищати Україну в час війни якимись своїми релігійними переконаннями, але в армії зараз майже всі військовослужбовці належать до якогось віросповідання. І навіть ті, хто вважає себе атеїстом, теж у щось таки вірить. Але всі вони з ЗСУ не тікають, а продовжують воювати. Ці троє здійснили СЗЧ, за що, поза всіляким сумнівом, будуть покарані.
Але як громадяни України, вони, звичайно, не тільки мають право, але й повинні правдиво свідчити про ймовірний злочин, а не ховатися за чужими спинами.
«Бабель» пише, що Дмитро Коваль, зі слів цих свідків, був «мовчазний і переляканий, по шість-сім годин на день молився і зовсім відмовлявся їсти»:
«Дехто з опитаних припускає, що чоловік взяв піст. Інші – що так він протестував. «Я йому кажу: «Братику, слухай, ти тут не доводь їм нічого». Бо він почав про якісь свої права говорити. Вони його просто глушили. Вони його бʼють, а він кричить: «Хлопці, та за шо ви мене бʼєте?». Я дивлюся на його обличчя – людина взагалі не розуміє, що відбувається», – каже один із очевидців.
Від виснаження і голоду чоловік постійно замерзав, щоб зігрітися – лягав спати між мобілізованими. Дмитру Ковалю, згадують свідки, примусово ставили крапельниці – начебто, вітаміни. Щоб він не виривався, його тримали новобранці.
Дмитро Коваль «викликав вогонь на себе» – він вимагав, щоб його відпустили. Усі троє свідків провели з ним орієнтовно тиждень, носили йому харчі з їдальні – він жодного разу не доторкнувся. За це його лупцювали кожен день. Найсильніше чоловіка побили, коли він пообіцяв наглядачам, що їстиме, а прийшовши їдальню – відмовився.
«Багато били по голові. За шию хапали і кидали – піднімали і знову кидали. Ногами били, кулаками», – каже чоловік, який неодноразово був свідком знущань.
Із Дмитра Коваля знущалися два медики підрозділу з позивними «Сатана» і «Бокс», а також – начальник полігона «Сич», свідчать «Бабелю» усі троє. Начальник охорони, кажуть, не бив, а сам пішов у СЗЧ.
З моменту зникнення Дмитра Коваля Лілія (його дружина) не мала з ним звʼязку понад тиждень. Вона телефонувала всюди – на гарячу лінію «Скелі», Міноборони, в Офіс військового омбудсмана. І врешті 8 березня з незнайомого номера їй надійшло аудіоповідомлення. Родина надала в розпорядження редакції відповідний аудіозапис.
«Від чоловіка: «Прошу посилено молитися, і підключайте всіх, кого можна. Поліцію, якщо треба».
На записі чути, що розмову контролюють. Більше Лілія чоловіка не чула.
Свідки бачили Дмитра Коваля востаннє орієнтовно 14 березня, потім їх роззʼєднали. Що з Дмитром Ковалем було далі – вони не знають. Відомо лише, що через тиждень він помер в автомобілі військовослужбовців «Скелі». Куди вони прямували і чи справді він помер в авто – має встановити слідство.
Попередня експертиза поставила діагноз – кардіоміопатія неуточнена, про ознаки насильницької смерті там не сказано. Хоча згадка про синці таки є – на грудній клітці, на спині, ребрах, плечах, у пахвах, на ногах і в паху. Експерт написав, що це – легкі тілесні ушкодження.
Близькі і рідні через суд добилися відкрити кримінальне провадження за місцем проживання Дмитра Коваля і провести повторну експертизу. Вона має дослідити, що саме призвело до смерті.
Дмитру Ковалю було 50 років, він починав нове життя. Зі своєю майбутньою дружиною познайомився декілька років тому – на служінні в церкві. Пара побралася, у 2025-му, в них народилася донька Неля. Дитині зараз девʼять місяців.
«Я не хочу, щоб так просто чоловіків забивали. Без причини. Я не тільки за Діму, я і за інших чоловіків. Люди можуть бути суспільно корисними. Їх можна залучити до якихось інших робіт, якщо він каже, що «Я не беру зброю», – сказала Лілія Коваль журналістам «Бабеля».
Навіть із цих свідчень видно, що мобілізований Дмитро Коваль по 6-7 годин молився, відмовлявся вживати їжу і, фактично, ігнорував підготовку як військовослужбовець у навчальному центрі, не виконував наказів.
І щоб це припинити, командування мало офіційно звернутися у Військову службу правопорядку, Військову прокуратуру або Державне бюро розслідувань, щоб вони зайнялися цим громадянином. Але застосовувати незаконні методи впливу на людину – це злочин.
Крім цього, чому хворі військовослужбовці «Скелі» помирали в розташуванні підрозділу, а не були вчасно госпіталізовані, або були госпіталізовані надто пізно, це запитання, насамперед, до безпосередніх командирів кожного померлого, в першу чергу – командира полку. І, звичайно, до всієї медичної служби ЗСУ.
Бо коли «Бабель» поцікавився в Андрія Сурая, представника відділення комунікацій полку (іншими словами, фактично представника пресслужби): у випадку, коли бʼє військовослужбовця начальник полігона – це все ще окремий випадок чи вже системна проблема? Його позиція: якщо це справді було, винні мають бути покарані. Однак, наразі в полку таких даних немає, як і підстав вжити заходів. А причин вірити людям, які відмовилися від служби і не повідомили про побиття правоохоронців, у нього немає.
Дивна поведінка, чи не так?
Взагалі ж, масові скарги на «Скелю» почали зʼявлятися наприкінці 2025-го. А на початку минулого року 425 окремий штурмовий батальйон масштабували до рівня полку. Утім, зараз «Скеля» значно більша за полк. Посилаючись на великий розмір, там говорять: 26 смертей, які нарахував «Бабель», це небагато. Однак ця цифра – лише те, що вдалося зібрати редакції, своїх реальних втрат на полігонах полк не називає. А в Офісі військового омбудсмана кажуть: смертей у полку більше. Якщо порівнювати «Скелю» з іншими частинами, 425 ОШП теж лідирує.
«Відсоток смертей, не повʼязаних з бойовими діями, пропорційно в «Скелі» більший. Але прям колосального розриву немає. В першу чергу роль відіграє питання медичного забезпечення», – каже Руслан Циганков з Офісу військового омбудсмана. Водночас він наголошує: у Генштабі відсутній персоніфікований облік. Тобто, туди військові частини подають лише кількість людей, а не імена, через це дані важко перевіряти.
За кількістю скарг від військовослужбовців, на сьогодні їх в Офісі понад 9000, «Скеля» теж лідирує – 5,1 відсотка скарг. Але йдеться не лише про навчальні центри, а загалом про полк. На другому місці 225 ОШП – 3,1 відсотка. У цій статистиці треба робити поправку на те, що в інших навчальних центрах люди значно частіше можуть виходити на звʼязок.
У «Скелі» після консультацій з Офісом військового омбудсмана надали можливість мобілізованим виходити на звʼязок тричі на тиждень.
Окремо в Офісі говорять і про дії ВЛК, які визнають людей із ЗПТ придатними до штурмових військ.
Про факти насилля в «Скелі» Офісу стало відомо ще рік тому – тоді Ольга Решетилова ледь не силою забирала побитих людей.
«Я думаю, командування полку як мінімум мало бути в курсі того, що відбувається. Якщо командування не в курсі – то це погане командування», – заявила вона нещодавно в інтерв’ю «Суспільному».
Скандал тоді, каже, дійшов до Головкома і Президента, відтоді полк почав взаємодіяти. Але навіть названі Ольгою Решетиловою інструктори, які могли бути причетними до фізичного насильства над новобранцями, ніякого покарання не понесли, ніхто ніякого розслідування не проводив.
«Ми знаємо, що всередині нашого полку командир робить усе, щоб оцих негативних історій не було. Якщо вони проявляються, командиру не доповідають, намагаються це приховати, це вилазить через журналістів чи до Ольги Решетилової. Позиція командира – розібратися, якщо винні, показово покарати, – сказав журналістам «Бабеля» речник полку, колишній журналіст Олексій Братущак. – Реально обурює, коли ми намагаємося зробити нормальний працюючий підрозділ, але через певні моменти у нас така погана слава».
У полку, очевидно, переймаються репутацією – туди останнім часом приїздить дедалі більше публічних осіб. Та вони різної якості. Наприклад, у березні ц. р. розташування полку несподівано відвідав відомий американський актор Шон Пенн.
«Його візит – це не просто жест підтримки, а потужний сигнал солідарності з Україною та її захисниками, які щодня боронять свободу та незалежність», – написали тоді в полку.
Але поруч із відомим меценатом знаходився… відставний глава Офісу президента, приватний адвокат Андрій Єрмак, один із фігурантів «плівок Міндіча». І ця поява викликала ще більше запитань до командира полку Юрія Гаркавого: скажи мені, хто твій друг, і…
Та «Скеля» оперативно комунікує як з медіа, так і з Офісом військового омбудсмана. Руслан Циганков каже, коли полк отримує від них сигнал про проблему – реагує миттєво, але все це відбувається в ручному режимі:
«Вони просто для себе обрали таку тактику: де ми спалились – ми зараз все виправимо, але це не про системність».
На думку Руслана Циганкова, полк – занадто великий, і в нього немає відповідного органу, який здатен керувати таким масштабом.
У червні цього року Головком ЗСУ повідомив, що вісім військових частин втратили право самостійно проводити базову підготовку військових. Логіка була така: важлива не лише програма підготовки, а й ставлення командирів до підлеглих.
«Там, де командири дбають про підлеглих, покращують побутові умови, розвивають навчальну базу, де інструктори супроводжують новобранців і підтримують постійний зворотний зв’язок, – там вища якість підготовки та менше випадків самовільного залишення частин», – заявив Олександр Сирський.
«Скеля» в перелік тих, хто втратив право проводити власний вишкіл, не увійшла.
«Там багато достойних офіцерів. І поки несеться хейт на «Скелю» в соцмережах – дуже часто заслужений – ці люди на девʼятьох напрямках сьогодні виконують дуже складні завдання. Це правда», – вважає очільниця Офісу військового омбудсмана Ольга Решетилова.
На її переконання, ідея Головкома створити штурмові підрозділи – правильна, вони виконують критично важливі завдання:
«Питання тільки в тому, що контролювати їх у такому масштабі, особливо якщо ми створимо окремий вид військ, ми просто не зможемо. Офісу військового омбудсмана там точно не вистачить. Ми й так там живемо, у штурмових полках».
Ольга Решетилова вважає, такі підрозділи слід створити в кожному корпусі, щоб командир з’єднання контролював, що там відбувається, і ніс за це персональну відповідальність.
Але чи так буде, доки на посаді Головкома генерал Олександр Сирський, який ніколи не відрізнявся чеснотами у ставленні до особового складу та турботою про збереження життя та здоров’я людей?
Будемо сподіватися, що хоча б після розголосу буде проведене не формальне, а грунтовне розслідування. Мертвих, на превеликий жаль, уже ніхто не воскресить. Але всі винні повинні понести суворе покарання. Хоча б для того, щоб унеможливити свавілля під час лікування хворих військовослужбовців.
З іншого боку: а чи багато сьогоднішніх критиків добровільно підуть служити в 425 ОШП та на 9 найгарячіших напрямках фронту зі зброєю в руках захищатимуть і всю Україну, і осиротілу родину Дмитра Коваля?
А тим часом командира полку підполковника Юрія Гаркавого відсторонили від посади.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото порталу «Бабель», «Вікіпедії» та відділення комунікацій 425 ОШП: перший в ЗСУ мотоциклетний підрозділ; Дмитро Коваль із донькою до мобілізації; Шон Пенн, командир полку і Андрій Єрмак у розташуванні підрозділу; Олександр Сирський під час нагородження; Герой України підполковник Юрій Гаркавий.