26 червня на 78-му році життя перестало битися серце колишнього Ковельського міського голови, депутата Ковельської міської ради п’ятого скликання Ярослава Шевчука. Вчора його відспівали у Місті залізничників, а процедура поховання була визначена на Камінь-Каширщині, біля могил його рідних.
В мерії Міста залізничників нагадали:
«Народився Ярослав Іванович 25 травня 1949 року в селі Личини Камінь-Каширського району. З відзнакою закінчив Чернівецький державний медичний інститут. Працював лікарем в обласному санаторії «Лісова пісня», з 1977 по 1985 рік – заступником головного лікаря вузлової залізничної лікарні, з 1985 по 2000 рік – головним лікарем цього медичного закладу. У 2008–2009 роках очолював відділ охорони здоров’я Ковельської районної державної адміністрації, був головою громадської організації «Ковельська правозахисна група».
Він також був активним автором у низці медіа, створював цікаву краєзнавчу літературу. Був нагороджений орденами «Архістратига Михаїла» та «Рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня». Державних орденів чи медалей не удостоювався.
У Ковельській міській раді також зазначили:
«Ярослав Іванович очолював Ковель у 2002–2006 роках. Це був непростий період становлення місцевого самоврядування. Попри численні виклики, місто продовжувало розвиватися, втілювалися важливі для громади проєкти. Саме за його каденції було створено парк імені Тараса Шевченка та встановлено пам’ятник Великому Кобзареві – місце, яке сьогодні є одним із символів Ковеля, осередком громадського життя, відпочинку та проведення міських заходів».
Звичайно, щодо свіжопреставлених, як казали древні, або хороше, або тільки правду. Тож про помпезний пагорб і монумент на честь Великого Кобзаря (вважається найвищим у Європі!) слід нагадати, що вже після його відкриття правоохоронні органи проводили серйозне розслідування щодо доцільності реалізації цього проєкту та законності використання бюджетних коштів. Щоправда, реальними тюремними строками воно не завершилося.
Місцевій владі на чолі з Ярославом Шевчуком тоді вдалося залучити до фінансування цієї благородної справи партнерів із Польщі, Німеччини, «Волинське братство» з Києва, народних депутатів України, урядовців. Основним джерелом стало фінансування з Державного бюджету України (3 млн грн), і для цього максимум зусиль тоді доклали особисто народні депутати Юрій Костенко і Борис Загрева.
Значним внеском стали зібрані доброчинні кошти від простих громадян та організацій і установ (щонайменше 250 тис. грн). Казна Ковеля на це не витратила фактично жодної копійки.
Так чи інакше, монумент на пагорбі в Місті залізничників є і стоятиме довго.
Щодо Ярослава Шевчука, то вранці 27 червня його відспівали у соборі Святого Димитрія Солунського в м. Ковелі. І це символічно: храм входить до Православної Церкви України. Спорудження розпочалося в 1998 р., а в 2003 р., коли Ярослав Шевчук був міським головою, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл освятив його і провів перше богослужіння.
Поховання Ярослава Івановича визначили на кладовищі у м. Камені-Каширському, поруч із могилами рідних.
Світлана КУЛЯ.
На фото пресслужби Ковельської міської ради та «Вікіпедії»: собор Святого Димитрія Солунського ПЦУ; таким був Ярослав Шевчук; ковельський пам’ятник Тарасові Шевченку.