Можливо, сама того не бажаючи, головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва пролила світло на проблему, про яку в медіа всі знають, але публічно обговорювати не поспішають. Йдеться про крупних бізнесменів, які одночасно виступають формальними чи тіньовими власниками різних інформаційних платформ або анонімних каналів у соцмережах. І коли проблеми з бізнесом автоматично переносяться на підконтрольні медіа, або навпаки: як журналістське розслідування має здатність принести дискомфорт не тільки фактичному власнику.
Отже, правоохоронці розслідують можливе заволодіння бюджетними коштами під час виконання державних контрактів на постачання безпілотників для потреб Сил безпеки і оборони України. Напередодні обшуки в цій справі провели у власника оборонної компанії «Вирій Індастріс» та співвласника видання «Бабель» Олексія Бабенка.
Олексій Ббенко демонструє зразки дронів, які виготовляє його фірма.
В Офісі генерального прокурора повідомили, що, за даними слідства, у 2025 році приватна компанія уклала з Агенцією оборонних закупівель Міністерства оборони державні контракти на постачання БпЛА різних типів та модифікацій на загальну суму 6,95 млрд грн.
Правоохоронці перевіряють версію про штучне завищення вартості дронів. За їхніми словами, службовці могли безпідставно збільшувати виробничу собівартість, адміністративні та інші витрати, які впливали на кінцеву ціну продукції.
За попередніми даними, для документального оформлення таких операцій могли використовувати фіктивні зовнішньоекономічні та внутрішні договори з підприємствами-нерезидентами, юридичними особами-резидентами та фізичними особами-підприємцями.
Окремо слідчі перевіряють фінансові операції на користь низки ФОПів з ознаками фіктивності. Під час допитів десять таких осіб нібито повідомили, що підприємницьку діяльність фактично не проводили, а документи для реєстрації надали за грошову винагороду.
«Під час проведених обшуків, за адресами проживання окремих керівників ФОПів, які виконували багатомільйонні контракти, встановлено, що їх спосіб та стиль життя не свідчать про наявність будь-яких статків та доходів», – розповіли в ОГП.
Частина вилучених прокурорами готівкових коштів.
Там додали, що загальна сума таких «сумнівних операцій» становить понад 197 млн грн. Правоохоронці перевіряють, чи могли ці кошти бути використані «для подальшого виведення та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом».
Окремо прокурори повідомили, що під час обшуків виявили значні обсяги готівки, не облікованої у первинній фінансовій звітності, що може свідчити про використання схем ухилення від сплати податків та виведення безготівкових коштів на рахунки підконтрольних компаній для їх подальшої легалізації.
Слідчі та процесуальні дії щодо Олексія Бабенка тривають.
Сам фігурант провів пресконференцію, де серед іншого пояснив, що вилучені 40 млн грн готівкою – це гроші на зарплату працівникам, і що вся ця історія виглядає «як умисний наїзд»:
«Хтось хотів просунути свої дрібні інтереси й трохи перестарався… Ні з ким, крім росіян, нам воювати не хочеться».
З усього цього набору фактів і звинувачень, утім, головну редакторку «Української правди» Севгіль Мусаєву (живе на Печерських пагорбах під одним дахом, до речі, з новообраним у парламент від партії «Голос» Миколою Давидюком, уродженцем с. Переспа раніше Рожищенського р-ну) привернув увагу ключовий момент:
Микола Давидюк і Севгіль Мусаєва.
«ДБР приходить з обшуками до власника виробника дронів «Вирій» та до власника видання «Бабель», яке нещодавно опублікувало резонансне розслідування про полк «Скеля» та загибель військовослужбовців. При цьому директор ДБР сьогодні ж заявляє, що про описані в розслідуванні факти відомству раніше не було відомо».
У своєму розлогому дописі вона також вказує на проблематику судової заборони проєкту «Слідство. інфо» оприлюднювати журналістське розслідування про 143 об’єкти нерухомості брата очільника ДБР, санкції РНБО проти колишнього нардепа Борислава Берези, загадкове вбивство підозрюваною в здійсненні теракту в Монако українки Анастасії Березовської та арешт чинного офіцеру ГУР Міноборони та «колишнього правоохоронця»…
Висловилася з цього приводу і спільнота «Медіарух», а також окремі громадські структури та журналісти, які «стурбовані ознаками системного тиску на розслідувальну журналістику з боку державних правоохоронних структур і закликають Державне бюро розслідувань до відкритої комунікації, а органи влади й суди – до неухильного дотримання гарантій свободи слова».
Щодо Олексія Бабанка і підконтрольного йому «Бабеля» говориться, що активність правоохоронців «може бути пов’язана з резонансним розслідуванням «Бабеля» про смерті й тортури у штурмовому полку «Скеля» і «що обшукам передувала масштабна дискредитаційна кампанія, спрямована проти «Бабеля» і Олексія Бабенка». «Медіарух» також закликав «дати правову оцінку військовослужбовцю полку «Скеля» Миколі Хархану з позивним «Киянин», який «назвав авторку розслідування Катерину Лихогляд «журнашлюшкою», звинуватив у виконанні замовлення, а також погрожував, що «грошики доведеться виригувати»… Як зазначила головна редакторка видання Катерина Коберник, «після виходу розслідування їй та авторці матеріалу Катерині Лихогляд довелося найняти охорону, що вплинуло на їхнє життя».
Тож автори звернення закликали військове командування та силовиків реально розслідувати наведену інформацію про погрози журналістам і застерегли владу, правоохоронні органи та окремих представників Сил оборони України «від будь-яких спроб тиску на редакцію видання, зокрема, через тиск на власника», а «редакція «Бабеля» заявляє, що слідчі дії щодо її співзасновника не вплинуть на перебіг журналістського розслідування щодо подій у полку «Скеля», яке триває».
«Медіарух» вважає, що попередня судова заборона публікації ще не оприлюдненого розслідування «Сідства. інфо» є прямим обмеженням свободи слова й небезпечним прецедентом:
«Закликаємо апеляційну інстанцію скасувати ухвалу Печерського суду, а суди – утриматися від нормалізації такої практики. Нагадуємо, що Україна взяла на себе зобов’язання до 2027 року запровадити анти-SLAPP-законодавство за стандартами ЄС, і рішення, що блокують роботу журналістів ще до публікації, суперечать євроінтеграційним зобов’язанням держави».
Таким чином, ця проблема, що переросла в гучний скандал, в основному, стосується не лише взаємодії між силовими структурами, правоохоронними органами, військовими, судами та журналістами. Вона показала, що досі люди з великими грошима не просто допомагають окремим медіа вціліти в інформаційному полі, а і є фактичними власниками видань. Відповідно, не лише перераховують зарплатню найманим працівникам, а й по суті визначають редакційну політику.
А все могло б бути інакше, якби в Україні на вимогу суспільства держава встановила б прозорий та законний механізм фінансування медіа (особливо в час війни), і тоді кожен журналіст і кожна редакція не перебували б під подвійним тиском.
На практиці це якось так. Не влаштовуєш господаря: медіапроєкт закрили або неугодних звільнили. Пішов проти некоронованих королів: «наїзд» силовиків на власника «заводів, газет і пароплавів» або спонукання до переоформлення медіаактиву на когось іншого…
Володимир ДАНИЛЮК.
Фото порталів «Детектор. Медіа», «Останній бастіон», пресслужби Офісу генпрокурора України та «Суспільне. Львів».