14 жовтня 1942 року вважається символічною датою створення Української повстанської армії (УПА). В умовах Другої світової війни вона стала однією з головних військових формацій українського визвольного руху. Як виникла УПА, якою була мета її боротьби та як радянська пропаганда спотворювала історію повстанців, розповідає інфографіка Українського інституту національної пам’яті.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці Українського інституту національної пам’яті.
Як виникла Українська повстанська армія
Перші збройні формування, пов’язані з українським визвольним рухом, почали діяти на Поліссі та Волині ще у 1941 році. Одним із їхніх керівників був Тарас Бульба-Боровець. Восени 1942 року розпочалося формування УПА під проводом Організації українських націоналістів (бандерівців).
Основними районами діяльності повстанців стали ліси Волині та Полісся. На початку 1943 року їхні загони почали швидко розростатися, об’єднуючи учасників підпілля та інші збройні групи. Серед відомих командирів УПА були Дмитро Клячківський і Роман Шухевич.
Дату 14 жовтня згодом закріпили як символічний день створення армії. Вона збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці, яку традиційно вважали покровителькою українського козацтва.
За що боролися повстанці
Головною політичною метою УПА було створення незалежної Української держави. Повстанці прагнули не допустити відновлення радянської влади та протистояли німецьким окупаційним силам.
УПА діяла в надзвичайно складних умовах Другої світової війни. Нацистський окупаційний режим супроводжувався примусовою працею, вивезенням населення до Німеччини, репресіями та насильством. Водночас повернення радянської влади викликало побоювання через досвід колективізації, Голодомору 1932–1933 років, масових репресій і депортацій.
У 1943–1944 роках, коли Червона армія поверталася на українські землі, протистояння між радянськими силовими структурами та українським підпіллям посилилося. УПА продовжувала збройну боротьбу проти радянської влади й після завершення Другої світової війни. Окремі підпільні структури діяли до середини 1950-х років.
Історія УПА охоплює не лише бойові операції, а й діяльність підпілля, організацію військових структур, інформаційну роботу, створення повстанських осередків та протидію радянським репресивним органам.
Водночас історію визвольного руху необхідно розглядати комплексно, зокрема враховуючи суперечливі сторінки його діяльності та насильство проти цивільного населення, зокрема під час українсько-польського конфлікту на Волині й у Східній Галичині.
Як радянська пропаганда спотворювала історію УПА
Упродовж десятиліть радянська влада формувала негативний образ українського визвольного руху. У пропаганді повстанців часто представляли виключно як злочинців і зрадників, замовчуючи їхню мету — здобуття незалежності України, а також масштаби радянських репресій проти учасників підпілля та їхніх родин.
Такі наративи використовувалися для виправдання каральних операцій, арештів, депортацій і переслідування людей, яких підозрювали у зв’язках із повстанцями. Радянська пропаганда також намагалася закріпити у суспільстві уявлення про безальтернативність радянської влади та дискредитувати саму ідею української державної незалежності.
Після відновлення незалежності України дослідники отримали ширші можливості вивчати архівні документи, свідчення учасників подій і матеріали радянських спецслужб. Це дало змогу глибше дослідити історію УПА, масштаби її діяльності та методи боротьби проти українського підпілля.
Історія Української повстанської армії залишається важливою складовою осмислення українського визвольного руху ХХ століття. Її вивчення допомагає зрозуміти прагнення українців до незалежності, наслідки тоталітарних режимів і те, як політична пропаганда може впливати на історичну пам’ять.