Він воював проти російських окупантів у Першу світову. Потім настав нетривалий період міжвоєнного часу, коли в поневоленій Україні панувало сталінсько-большевицьке свавілля. А навесні 1943 р., коли Східний фронт почав руйнуватися, вимушено емігрував. Спочатку в Німеччину, потім у США, де й прожив останній період життя.
Олекса Варава (літературне псевдо «Кобець») залишив не лише важливу літературну спадщину, але й чіткі дороговкази українського патріотизму. Бо проблема українських біженців, які ховаються по світах від жахіття путінської агресії, на жаль, залишається актуальною…
«Весь скарб у вузликах; маленькі саночки, весь одяг на собі, обмотки ганчір’яні…
Глибокий сніг, і в ньому грузнуть два синки, із рідної землі в світи з батьками гнані.
А спереду – чужі краї, чужа земля, далека путь снігами… Але, може,
Ти збережеш їх від ірода з кремля, від ірода всесвітнього, мій Боже?
О, Боже, дай і їм притулок віднайти на чужині, щоб у призначену годину
І їм свою Гологофну путь пройти за Матір скривджену, за рідну Україну!».
Олекса КОБЕЦЬ (1882-1967 рр.), учасник Першої світової війни у складі легіону УСС, український письменник на еміграції, книга «Записки полоненого», вірш «Втікачі», травень 1943 р.
Наш кор.
На фото з «Вікіпедії»: Олекса Кобець у молоді роки у військовому кітелі.