КУЛЬТУРА, ЩО ОБ’ЄДНУЄ, НАДИХАЄ І ДАЄ СИЛУ

Розмова з директоркою департаменту культури Луцькоїміської ради Тетяною Гнатів з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва.

 1. Культура під час війни: розкіш чи необхідність?

— Пані Тетяно, сьогодні, коли країна живе в умовах повномасштабної війни, суспільство має багато надзвичайно важливих потреб. Часом доводиться чути думку, що культура може почекати до Перемоги. Чому, на Вашу думку, це хибне уявлення?

— Я переконана, що культура не може чекати. І поясню чому.

Ми боремося не лише за територію, а й за право бути собою, за нашу мову, історію, пам’ять, традиції, за можливість вільно розвивати власну державу. А все це — основа нашої культури та національної ідентичності.

Ворог добре розуміє, що знищення культури — це один зі способів знищення народу. Тому сьогодні культура є не просто сферою суспільного життя. Вона стала важливою складовою нашої стійкості та національної безпеки.

Але є й інший, дуже людський вимір.

Подумаймо, скільки болю, тривоги, втрат і випробувань переживають українці. Людям потрібна не лише фізична безпека. Їм потрібні емоційна підтримка, спілкування, відчуття нормального життя, можливість хоча б на певний час відволіктися від тривожних думок, побути серед людей, відчути радість і надію.

І саме культура дає такі можливості.

Коли дитина приходить до мистецької школи, коли родина відвідує концерт, коли людина знаходить у бібліотеці цікаву книгу, коли художник презентує свою роботу, коли звучить українська пісня — ми підтримуємо життя.

Тому я не сприймаю культуру як щось другорядне. Навпаки, у час війни її значення особливо зростає.

Культура не замінює оборону, але допомагає зберегти те, заради чого бореться Україна: нашу ідентичність, людяність, свободу та майбутнє.

І я хочу, щоб це розуміли не лише працівники культури. Це має стати спільним усвідомленням усієї громади.

2. Культурні заклади під час війни: як змінилася їхня місія?

— Як змінилася робота закладів культури Луцької громади після початку повномасштабного вторгнення? Чи вдалося їм зберегти свою роль і знайти нові форми роботи?

— Війна поставила перед нами нові завдання, але не зупинила культурнее життя громади. Навпаки, змусила по-новому подивитися на можливості й відповідальність кожної культурної інституції.

Наші заклади не просто продовжили працювати — вони стали щеближчими до людей.

Бібліотеки перетворилися на простори спілкування, навчання, психологічного розвантаження, інтеграції внутрішньо переміщених людей. Музеї активніше працюють із темами історичної пам’яті та української ідентичності. Палац культури й клубні заклади підтримують творчі колективи, організовують благодійні, патріотичні, мистецькі заходи.

Мистецькі школи продовжують навчати дітей, допомагають їм розвиватиз дібності й знаходити емоційну рівновагу через творчість.

Ми також приділяємо особливу увагу підтримці військовослужбовців, ветеранів, їхніх родин, внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю.

Водночас війна змусила нас серйозніше поставитися до безпеки культурної інфраструктури. Облаштування укриттів, енергетична стійкість, безбар’єрність, доступність приміщень — це вже не додаткові переваги, а необхідні умови роботи.

За кожним таким рішенням стоїть наше бажання зробити культурні заклади безпечними, сучасними та доступними для всіх.

І я особливо пишаюся тим, що наші працівники не втратили творчої енергії. Вони знаходять нові формати, об’єднують людей, продовжують навчати, створювати, підтримувати.

Сьогодні культурний заклад — це не просто місце, куди людина приходить на захід. Це простір, де вона може відчути, що вона не сама, що її місто живе, що її громада сильна.

3. Луцька культура: масштаб, люди, результати

— Яким є сьогодні культурний потенціал Луцької громади? Чи можна говорити про сильну й спроможну культурну галузь?

— Безумовно. І я хотіла б, щоб ми навчилися бачити її масштаб не лише через окремі події, а як цілісну систему, яка щодня працює для людей.

Сьогодні у сфері координації департаменту культури перебувають 52 заклади культури — 21 міський та 31 сільський. Це велика мережа, яка охоплює різні території громади та забезпечує доступ мешканців до культурних послуг.

Наші мистецькі школи навчають понад три тисячі дітей. Це тисячі історій про талант, наполегливість, перші творчі перемоги й великі мрії.

Наші вихованці здобувають численні перемоги на всеукраїнських і міжнародних конкурсах, фестивалях, виставках. Щороку понад 500 учнів стають лауреатами й переможцями творчих змагань.

У бібліотеках, музеях, клубних закладах працюють люди, які формують культурнее середовище громади, зберігають традиції, відкривають нові імена, створюють можливості для творчості.

Щороку ми проводимо понад 3000 культурно-мистецьких заходів, які відвідують тисячі людей різного віку та вподобань.

Особливе місце посідають наші творчі колективи, учасники яких – різного віку, різних уподобань, приходять у заклади культури щоб реалізувати свої творчі здібності.

Це люди, які представляють нашу громаду на престижних мистецьких майданчиках, здобувають нагороди, популяризують українську культуру. Серед таких – ансамбль танцю «Волинянка» – справжні амбасадорикультури нашої громади, які разом з оркестром народних інструментів «Волинянка» щороку презентують нашу культуру на престижних міжнародних фестивалях.

Але я хочу наголосити: за всіма результатами стоїть величезна щоденна праця наших працівників.

Ми маємо сильну професійну основу, талановитих людей, традиції, які передаються поколіннями, і водночас – відкритість до нового.

Тому я б сказала так: наша культурна галузь не просто збереглася в умовах війни. Вона продовжує працювати, розвиватися, знаходити нові можливості й доводити свою суспільну цінність.

І це дуже важливий результат спільної роботи.

4. Від культурних заходів — до культурних проєктів і нових можливостей

— Сьогодні дедалі частіше говорять про необхідність сучасного підходу до культурної діяльності. Які проєкти та ініціативи, на Вашу думку, найкраще демонструють зміни, що відбуваються у культурному житті Луцька?

— Я дуже хочу, щоб ми бачили культуру не лише через концерти, фестивалі чи святкові заходи. Сучасна культура значно ширша.

Це дослідження історії, популяризація мистецтва, робота з культурною спадщиною, міжнародна співпраця, підтримка творчих людей, розвиток культурної освіти, створення нових просторів і можливостей.

Саме тому ми послідовно розвиваємо проєктний напрям.

Серед ініціатив, які хотіла б особливо відзначити, — мистецькі проєкти «Художник і місто» та «Діалоги з митцем». Його мета — відкривати лучанам імена митців нашого краю, знайомити з їхньою творчістю, повертати в культурну пам’ять міста мистецьку спадщину.

Важливим є й напрям, пов’язаний із вивченням та популяризацією історії Луцька, зокрема підготовка до відзначення 600-річчя з’їзду європейських монархів 1429 року.

Ми прагнемо представити цю подію не просто як історичну дату, а як свідчення давньої європейської традиції дипломатії, взаємодії та діалогу, невід’ємною частиною якої було наше місто.

Серед цікавих ініціатив — створення мистецького простору «Візуальна історія Луцька» на базі Луцької художньої школи, робота над анімаційним проєктом «Луцьк 1429: Незавершена історія», мистецький проєкт «Луцьк – територія талантів».

Ми також підтримуємо творчі ініціативи наших митців, організовуємо виставки, мистецькі зустрічі, презентації, реалізуємо проєкти спільно з громадськими організаціями.

Окремо хочу відзначити проєкт «Міста взаємності: інтеграція через міжкультурний діалог», реалізований у партнерстві з Павлоградом і Любліном за підтримки Ради Європи. Це приклад того, як культура допомагає вирішувати важливі суспільні завдання, об’єднувати людей і розвивати міжнародне партнерство.

Усе це — різні напрями, але їх об’єднує спільна мета: зробити Луцьк містом, у якому культура не стоїть на місці, а постійно відкриває нові можливості.

Я переконана: сучасна культурна галузь повинна не лише організовувати події, а й продукувати ідеї, створювати інтелектуальний і творчий продукт, формувати нові сенси та бути впливовою частиною розвитку громади.

5. Мистецька освіта — інвестиція в майбутнє

— Особливе місце у Вашій роботі посідає мистецька освіта. Чому, на Вашу думку, сьогодні так важливо підтримувати мистецькі школи?

— Тому що мистецька освіта — це значно більше, ніж навчання музики, танцю чи образотворчого мистецтва.

Це виховання особистості, розвиток мислення, уяви, емоційного інтелекту, здатності відчувати красу й розуміти світ.

Ми повинні усвідомлювати, що не кожна дитина стане професійним узикантом чи художником. Але кожна, яка отримала мистецьку освіту, матиме набагато ширший світогляд, розвинені творчі здібності, естетичний смак.

А серед наших сьогоднішніх вихованців неодмінно є ті, хто завтра творитиме новітню історію українського мистецтва.

Я з великою повагою ставлюся до викладачів мистецьких шкіл. Це люди, які не просто передають знання, а допомагають дитині відкрити власний талант.

Ми повинні забезпечувати належні умови для їхньої праці, оновлювати матеріальну базу, музичні інструменти, навчальні простори, розвивати сучасні освітні програми.

За останні роки наші школи мають вагомі творчі результати. Це підтверджують перемоги вихованців на конкурсах, фестивалях, мистецьких олімпіадах.

Я хотіла б, щоб батьки розуміли: віддаючи дитину до мистецької школи, вони інвестують не лише в її майбутню професію. Вони інвестують у її особистість.

Мистецька освіта — це інвестиція в наших дітей, а отже, в майбутнє Луцька й України.

6. Митці та майстри народного мистецтва: як створити умови для творчості?

— Що, на Вашу думку, сьогодні потрібно митцям? Якою має бути підтримка творчої спільноти з боку міста?

— Передусім митцям потрібне середовище, у якому їхню творчість цінують, помічають і підтримують.

Талант не повинен залишатися сам на сам із пошуком можливостей.

Художникам потрібні виставкові простори, музикантам — сцени, творчим колективам — умови для репетицій і розвитку, майстрам народного мистецтва — можливість передавати свої знання, демонструвати роботи, знаходити учнів.

Молодим митцям потрібні професійні контакти, участь у конкурсах, резиденціях, фестивалях, можливості міжнародної співпраці.

Ми маємо створювати такі умови через міські програми, відкриті конкурси, грантову підтримку, партнерство з культурними інституціями та громадськими організаціями.

Особливо важливо не втратити майстрів традиційних ремесел, носіїв народних знань, адже вони зберігають те, що неможливо відтворити лише за допомогою книг чи цифрових технологій.

Я вважаю, що наше завдання — зробити митців повноправними учасниками формування культурної політики громади.

Ми повинні не лише запрошувати їх до участі в заходах, а й чути їхні пропозиції, підтримувати творчі ініціативи, створювати можливості для реалізації задумів.

І тут важливо знайти баланс між традицією та новаторством.

Луцьк має підтримувати народне мистецтво, але водночас відкривати простір для сучасного мистецтва, експериментів, нових творчих напрямів.

Місто, яке поважає своїх митців, інвестує не лише в культуру — воно інвестує у власну впізнаваність, авторитет і майбутнє.

7. Міжнародна співпраця: Луцьк як частина європейського культурного простору

— Луцьк має досить тривалу історію співпраці з міжнародними культурними інституціями. Яке значення це має для громади?

— Міжнародна співпраця відкриває для нас нові можливості, допомагає вчитися, розвиватися, залучати ресурси й представляти українську культуру у світі.

Луцьк із 2011 року є учасником програми Ради Європи «Інтеркультурні міста». Це багаторічна співпраця, яка дала нам можливість розвивати міжкультурний діалог, обмінюватися досвідом з європейськими містами, реалізовувати спільні ініціативи.

Для мене особливо важливо, що сьогодні ця робота має не лише міжнародний, а й дуже конкретний місцевий вимір.

Луцька громада прийняла багато людей, які були змушені залишити свої домівки через війну. Ми повинні допомагати їм ставати повноправними учасниками життя громади. І культура тут має надзвичайні можливості.

Спільні культурні заходи, освітні програми, знайомство з традиціями, мовні ініціативи — усе це допомагає людям знаходити спільну мову, долати бар’єри та будувати довіру.

Водночас ми активно працюємо над міжнародними проєктами. Прикладом є співпраця з польським Любліном, Павлоградом, іншими партнерами.

Ми маємо багату історію, сильнее мистецьке середовище, талановитих людей і власний досвід, який цікавий іншим.

Наша мета — не просто бути присутніми в міжнародних мережах. Ми повинні бути активними партнерами, які мають що запропонувати Європі.

8. Фінансуваннякультури: як перетворюватиресурси на результати?

— Часто можна почути, що культура потребує значного фінансування. Як Ви оцінюєте можливості галузі в умовах обмежених бюджетних ресурсів?

— Я завжди виходжу з того, що кожна бюджетна гривня повинна працювати на конкретний результат.

Ми розуміємо, наскільки непростими є сьогодні бюджетні умови. Є потреби оборони, безпеки, соціальногозахисту, відновлення інфраструктури. І культурна галузь повинна відповідально ставитися до використання ресурсів.

Водночас ми не можемо допустити, щоб культура втрачала можливості для розвитку.

Бюджетні кошти спрямовані на забезпечення роботи закладів, оплату праці, утримання приміщень, реалізацію культурних програм та інші потреби.

Але важливо не просто утримувати існуючу мережу. Ми повинні шукати додаткові можливості.

Саме тому активно працюємо з грантовими програмами, міжнародними фондами, громадськими організаціями, партнерами, залучаючи позабюджетні ресурси на реалізацію культурних ініціатив.

Тому сучасний керівник закладу культури – це не лише адміністратор бюджетних коштів, а й менеджер можливостей.

Він повинен вміти знаходити партнерів, готувати якісні проєкти, переконувати донорів, залучати бізнес, використовувати потенціал громадського сектору.

Але є принципова річ: гранти не можуть замінити відповідальність громади за базове функціонування культурних закладів. Це додатковий ресурс для розвитку, а не альтернатива стабільній підтримці галузі.

Я переконана: важливо не просто просити більше коштів на культуру, а показувати, що культура вміє ефективно перетворювати ресурси на суспільну цінність.

9. Реформування галузі: що потрібно змінювати?

— Ви багато років працюєте у сфері культури й добре знаєте її сильні та слабкі сторони. Які зміни, на Вашу думку, сьогодні найбільш необхідні?

— Я вважаю, що культурна галузь повинна змінюватися. І це природно, адже змінюється суспільство, потреби людей, технології, способи комунікації.

Але реформи мають бути продуманими. Їх не можна зводити лише до скорочення установ, зміни назв чи механічного перегляду штатів.

Тому змінюємо підходи до управління.

Щонайперше – оцінювання реального результату: чи потрібна ця послуга людям, наскільки вона якісна, чи доступна, чи відповідає сучасним потребам.

Ми працюємо за кількома важливими напрямами.

Перший — сучасні культурні інституції. Наші заклади повинні бути відкритими до нових форматів, цифрових технологій, партнерства, роботи з різними аудиторіями.

Другий — професійний розвиток працівників. Потрібні навчання, обмін досвідом, сучасні управлінські компетентності, можливості для молодих фахівців.

Третій — нова культура фінансування. Потрібно поєднувати стабільне базове забезпечення з грантовою підтримкою, проєктним фінансуванням, партнерствами.

Четвертий — безбар’єрність і доступність. Культурні послуги мають бути доступними кожному мешканцю громади.

П’ятий — розвиток культурного менеджменту та креативних індустрій. Ми повинні навчитися перетворювати творчі ідеї на якісні культурні продукти, цікаві проєкти та нові можливості для громади.

І ще одне. Я переконана, що реформи повинні враховувати особливості Луцької громади, зокрема її міську й сільську складові.

Не можна ухвалювати однакові рішення для всіх закладів, не розуміючи їхніх потреб, потенціалу й значення для конкретної території.

Ми повинні зберігати те, що працює і має суспільну цінність, але не боятися змінювати те, що потребує оновлення.

Моя позиція проста: реформа має робити культуру сильнішою, а культурні послуги — якіснішими та доступнішими для людей.

 10. Управління культурою: досвід, команда, відповідальність

— Ви очолюєте департамент культури з 2017 року, а загалом багато років працюєте в цій сфері. Яким має бути сучасний керівник культурної галузі?

— Передусім він повинен розуміти культуру не лише як сферу адміністративного управління, а як особливий простір людської творчості, цінностей і суспільних відносин.

Мені здається, що керувати культурою, не розуміючи її з середини, дуже складно.

Тут потрібно поєднувати стратегічне мислення з творчим баченням, вимогливість — із людяністю, організаторські здібності — з умінням чути людей.

За роки роботи я переконалася: не можна розвивати галузь лише адміністративними рішеннями. Потрібно об’єднувати людей навколо спільної мети, створювати можливості для професійної реалізації, підтримувати ініціативи.

Водночас керівник повинен мати чітке бачення, розуміти пріоритети, вміти ухвалювати непрості рішення й відповідати за результат.

Я не прихильниця управління заради самого процесу. Для мене важливо бачити, що змінюється, які нові можливості отримують заклади, як розвиваються люди, що реально відчувають мешканці громади.

І, звичайно, надзвичайно важливою є команда.

Я вдячна колективу департаменту, керівникам установ, працівникам усіх закладів культури за їхню працю, професійність і витримку.

Адже жоден керівник не може самостійно створити сильну галузь. Це результат спільної роботи, довіри, відповідальності та взаємної підтримки.

Я хочу, щоб наша культурна галузь була сильною не завдяки одній людині, а завдяки сильній команді, професійним людям і зрозумілому баченню майбутнього.

11. Яким буде Луцьк культурний завтра?

— Якою Ви хотіли б бачити культурну галузь Луцької громади через п’ять-десять років? Що сьогодні потрібно зробити, щоб це майбутнє стало реальністю?

— Я бачу Луцьк містом із сильним, упізнаваним культурним обличчям, містом, яке шанує свою історію, розвиває мистецтво, підтримує талановитих людей і впевнен інтегрується в європейський культурний простір.

Я хотіла б, щоб наші заклади культури були сучасними, комфортними, доступними, щоб кожен мав свою чітку місію та розумів, для кого і заради чого працює.

Що бібліотеки залишалися справжніми центрами знань, спілкування й розвитку. Щоб мистецькі школи давали дітям якісну освіту та відкривали шлях до професійного мистецтва. Щоб музеї не просто зберігали експонати, а розповідали цікаві історії про наше місто, його людей і події.

Щоб наші творчі колективи частіше представляли луцьку громаду на всеукраїнських та міжнародних сценах. Щоб у нас відбувалися масштабні мистецькі події. Щоб митці мали більше можливостей для реалізації, а культурні проєкти залучали нових партнерів та інвестиції.

Я хотіла б, щоб культура стала важливою складовою економічного, освітнього, туристичного й соціального розвитку громади.

У нас є для цього всі передумови: історія, архітектура, культурна спадщина, мистецькі традиції, талановиті люди, міжнародні контакти.

Але найголовніше — ми повинні не боятися мислити масштабно.

Мені хочеться, щоб Луцьк був містом, де народжуються цікаві ультурні ідеї, де митці знаходять підтримку, де дітимають можливість розвивати свої дібності, де культура об’єднує різних людей і створює спільне майбутнє.

І я вважаю, що ми вже рухаємося в цьому напрямку.

В силу певних обставин не все вдається зробити одразу, не всі проблеми можна розв’язати швидко. Але є системна робота, є результати, є досвід і, найважливіше, є люди, які готові працювати задля розвитку.

12. Про особисте: що дає сили залишатися у професії?

— Наприкінці нашої розмови хочеться апитати про Вас особисто. Що для Вас означаєпрацювати в культурі? Що дає сили й натхнення після стількох років професійної діяльності?

— Знаєте, я ніколи не сприймала культуру лише як роботу чи посаду. Для мене це значно більше.

Я сама людина мистецтва, тому добре розумію, що стоїть за творчим процесом, скільки праці, переживань, пошуків і внутрішньої віддачі потребує кожен мистецький результат.

Можливо, саме тому для мене так важливо, щоб за управлінськими рішеннями завжди залишалася людина — митець, педагог, бібліотекар, музейник, дитина, яка робить перші кроки у творчості.

Мене надихає, коли бачу, як розвиваються наші заклади, як зростають молоді таланти, як народжуються нові проєкти, як наші митці отримують визнання, як культурні ініціативи об’єднують людей.

Звичайно, керівна робота — це відповідальність, непрості рішення, постійний пошук можливостей.

Я завжди намагалася поєднувати вимогливість до результату з повагою до людей. Вважаю, що професійність не повинна виключати людяність, а відповідальність — бажання підтримати.

Мені важливо не просто виконувати свої посадові обов’язки. Хочеться бачити перспективу, започатковувати те, що матиме продовження, створювати можливості для інших.

І, напевно, найбільше надихає усвідомлення, що культура — це справа, яка має довготривалу цінність. Те, що ми створюємо сьогодні, залишатиметься людям завтра.

Фінальне слово. «Культура — це наша сила, і ми маємо право пишатися нею»

— Щоб Ви хотіли побажати коллегам до професійного свята?

— Найперше — хочу подякувати кожному, хто працює у сфері культури нашої громади.

Бо праця кожного сьогодні особливо важлива. Ви допомагаєте людям зберігати внутрішню рівновагу, навчаєте дітей, підтримуєте таланти, бережете нашу історію, популяризуєте українську культуру.

Ви доводите, що попри війну в країні життя продовжується, творчість не зупиняється, а людська потреба в красі, знаннях і духовному розвитку залишається незмінною.

Я хочу побажати вам здоров’я, сил, професійноговизнання, гідної оцінки вашої праці, нових ідей та можливостей для їхреалізації.

Нехай буде більше приводів для радості, творчих перемог, успішних проєктів і щасливих зустрічей. І найголовніше — нехай якнайшвидше настане мир в Україні.

А всім мешканцям Луцької громади хочу сказати: цінуйте свою культуру, цікавтеся нею, підтримуйте місцевих митців, приводьте дітей до культурних закладів. Адже культура належить не лише тим, хто в ній працює. Вона належить кожному з нас.

Я щиро вірю в потенціал нашої громади, наших людей і нашої культурної галузі.

Ми маємо сильні традиції, професійну команду, талановитих митців, вагомі результати й чітке розуміння того, куди рухатися далі.

Я не хочу, щоб наша культура лише зберігала те, що було створено попередніми поколіннями. Я хочу, щоб ми мали сміливість створювати те, чим пишатимуться наступні покоління.

Це наша спільна відповідальність і наша велика можливість.

Ми працюємо для людей, для Луцька, для України. І я переконана: у культури нашої громади — велике майбутнє!

– Тетяно Федорівено, дякуємо за цікаву і щиру розмову. Бажаємо Вам і всім працівникам культури ітамайстрам народної творчості творчих дсягнень і Перемоги.

Спілкувалися

Яна КЛИМЮК,

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Фото з архіву Тетяни Гнатів.