На Волині можна знайти села, в яких освітлюються навіть не центральні вулиці. Причім не завдяки дотації згори. Дивним чином ця звичайна і зовсім не заможна сільська рада знаходить можливості встановити з десяток ліхтарів самотужки. Так, ніби й не надто затратна справа. Проте чомусь сотні вулиць у сотнях сіл досі живуть у темноті. Але якщо на облаштування елементарного комфорту в мешканців та керівників Навізької сільської ради (Рожищенський р-н) вистачає зусиль (як моральних, так і матеріальних), то більш глобальні проблеми на власному ентузіазмі не потягнеш. А тому в селі сподіваються на інвестора…
Хоча с. Навіз Рожищенського р-ну – далеченько від обласного центру, але вигідно відрізняється на фоні більшості подібних сіл. Бо вражає непроханих (та й проханих) гостей не занедбаністю та глухотою, а ошатністю сільських вулиць, заквітчаними дворами, чистотою узбіч… Принаймні таким було перше враження під час одного з відряджень, маршрут якого пролягав саме через цей населений пункт. Але розмова із Навізьким сільським головою Миколою Ющуком анітрохи не розвіяла тих перших вражень.
Із лідером громаді теж пощастило. Микола Ющук – у кріслі голови другий термін. На цій посаді – непросто, каже Микола Іванович, але окремі проблеми села все ж вдається вирішувати. Пощастило Навозу в тім, що кілька літ тому були виділені суттєві кошти на асфальтування сільської дороги. Торік-позаторік коштом обласної казни замінили у школі вікна. На балансі сільради – два пожежних автомобілі. У травні цього року тут освітлили чергову вулицю з ґрунтовим покриттям. Майже два кілометри сільської магістралі тепер із ліхтарями. Кошти на це громада не просила: 56 тис. грн знайшли у сільському бюджеті з тих елементарних надходжень, що перепадають нині цій скарбниці.
Віднедавна у селі зажевріла надія на те, що незабаром піде «в оборот» і спадок колгоспного минулого. Представники шведської фірми (ТзОВ «Юбор Сармінг») уже зголосилися взяти в оренду 200 га місцевої землі, щоб займатися рослинництвом. Селяни погодилися з такою пропозицією, охочі – заключили договори з підприємством. Адже від тамтешнього колгоспу залишилися тільки ребра ферм та рештки інших споруд. 95% місцевого люду вже отримало на руки державні акти на землю. Тим часом понад 600 га полів, що колись завзято засівалися і давали врожай, нині облогує. Поки ж довгожданий інвестор збирається з намірами, клопочеться суто документальною роботою, у Навозі сподіваються, що на осінь будуть засіяні перші поля. Не стануть зайвими і кількадесят робочих місць, які тут – на вагу золота.
Олена ЛЕВЧУК.