Про політичні танці, гру у демократію та шантаж

У Луцькій міській раді практично не дають посад регіоналам, бо свободівці та бютівці, коли звільняється тепленьке місце, одразу вдаються до… шантажу. Таку думку висловив у інтерв’ю Іван Смоленг, депутатом Луцької міської ради цього та попереднього скликань, голова фракції Партії регіонів. Хоча під час розмови на диктофон піднімали не лише політичні теми.
– Іване Павловичу, ви очолюєте Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів у Волинській області. Скажіть, наскільки актуальною сьогодні є проблема порушення прав споживача?
– Зауважу, що за півтора роки роботи на посаді начальника відомства ставлення споживачів до інспекції суттєво змінилося. І це не лише моя думка, то – результати моніторингу. Споживачі повірили в можливість захисту і підтримки. Якщо взяти статистику попередніх років і порівнювати, то надходження заяв та скарг щоразу збільшується. У 60-ти, а то а у 65% випадків нам вдається захистити права споживача. Думаю, все залежить від того, як працюють спеціалісти. Склад інспекції оновлений на 50%. Більшість – молодь. Молодих фахівців брали за результатами конкурсу. і вони хочуть продемонструвати, на що здатні.
– Чесно кажучи, я не дарма почала розмову з вашої професійної діяльності, бо Президент України Віктор Янукович у рамках втілення його соціальних ініціатив наголошував: бізнес має працювати в комфортних умовах, коли з боку контролюючих органів – мінімум тиску. Як керівник контролюючого органу, яким бачите цей механізм?
– Ініціативи Президента передбачають зменшення тиску на суб’єкти підприємницької діяльності. Також про це говорять на засіданнях уряду, на нарадах у облдержадміністрації, під час колегій прокуратури. Не скажу, що наша інспекція застосовує максимальні штрафні санкції. Тим більше, що про проведення планової перевірки ми попереджаємо за десять днів. Тому підприємець може навести лад у своєму господарстві. Відтак тиску немає. Інше питання: коли відбирають зразки для лабораторних досліджень і продукція не відповідає стандартам, то застосовуємо економічні санкції.
– Але давайте більше поговоримо про ініціативи глави держави: чи не здається вам, що частково ці ініціативи реалізовуються… на папері?
– Ні. Я би не сказав, що вони – паперові. Давайте візьмемо галузь медицини, реформу. Погоджуюся, вона не йде такими кроками, як би нам хотілося. До речі, під час останньої сесії Луцької міської ради бачили, що є й супротив, але є й чимало позитивних відгуків. Фактично наближаємо медичну послугу до людей, створюючи амбулаторії та центри первинної медико-санітарної допомоги. Лучани це розуміють. То й же мікрорайон ЛПЗ… Та тепер мешканцям не потрібно діставатися аж до третьої поліклініки! Тому в цій сфері вбачаю лише покращення. Щодо негативу? Вкотре скажу: то є суто політичний негатив. Наближаються вибори, і його ставатиме все більше. Це треба розуміти. Політичні діячі та депутати хочуть набрати побільше політичних дивідендів, аби доводити, що захищають громаду. А давайте поговоримо про забезпечення молоді першим робочим місцем, бо це також одна з ініціатив Президента.
– Молоді люди все ще нарікають, що непросто знайти роботу, і статистика тому підтвердження…
– Так, але зміни в ситуації, що склалася, вже помітно. Завдяки зусиллям держави, багато роботодавців зацікавлені в молодих працівниках. Зокрема у Державному бюджеті України на цей рік передбачено 25 мільйонів гривень на відшкодування витрат роботодавців за працевлаштування на перше робоче місце. Та й повинні приходити такі спеціалісти, бо вони хочуть працювати, робити кар’єру. Кажу це як керівник. Зараз є можливість для молоді потрапити на роботу в державну службу. Загалом ініціативи Президента підтримують люди, а то головна ознака, що вони – не паперові. Слід усвідомити, що до будь-яких реформ у всі часи ставилися з острахом. 
– Давайте поговоримо про антифашистські акції, котрі проводилися за ініціативою Партії регіонів. На Волині відповідна акція відбулася 14 травня цього року. З огляду на це хочу запитати, де ви в Луцьку знайшли фашистів?
– (Сміється, – авт.). Ми не шукали фашистів. Ідею акції перевернули інші політичні сили. Якщо говорити про цей мітинг, то одразу хочу наголосити: ніхто нікого не звозив і не примушував. Я як голова Луцької міської організації Партії регіонів у жодній бюджетній організації не був і не залучав людей. У Луцьку достатньо активістів партій, котрі приходять на такі акції. І всі звинувачення абсурдні, бо на меморіалі були присутні лише наші активісти. Сьогодні тільки в обласному центрі членів партії нараховується півтори тисячі людей. А є ще прихильники. Тому зібрати мітинг – не проблема. Не скажу, що все станеться за одним дзвінком. Ні. Але працює громадська приймальна, штаб партії. Коли буде потрібно, посадимо двох дівчат, які обдзвонять за півдня усіх, і на вечір зберемо мітинг. Щодо фашистів… Та націоналізм, який сьогодні пропагується, можна прирівняти до того ж фашизму. Це ж яким треба бути націоналістом, аби ненавидіти того, хто заговорив російською? Сьогодні приходять і скаржаться: не можу купити річ, бо в інструкції немає перекладу українською. А в законі сказано: державною або доступною мовою. Вважаю, що російська є доступною. Ми всі її вивчали. Та й діти її знають. Тому не варто звинувачувати, що шукаємо фашистів. Їх шукають інші політичні сили. Ми лише організували мітинг, аби висловити своє бачення, аби донести його до українського народу та європейської спільноти. Партія регіонів – за європейське життя. Польща – неподалік, тож ми бачимо, як можуть жити люди. 
– Якщо ми вже заговорили про сусідів-поляків, то не можу втриматися, аби не запитати: як ви, Іване Павловичу, сприйняли звістку про ухвалу польським парламентом заяви щодо Волинської трагедії 1939 року, де українців фактично звинувачують у геноциді?
– Я дуже обережно ставлюся до історії. Вона є надто суперечливою, тому коментувати минувшину – справа невдячна. Що дійсно відбувалося у 39-му? До прикладу, мого батька виселили з Польщі під час операції «Вісла». Дід залишився на польській території, а бабусі довелося із малими дітьми перебиратися сюди. З якого боку не поглянь на ту ситуацію, кожна сторона відстоюватиме свою правду. Але правда є. Думаю, з часом цю історію напишуть у підручниках. Не можу коментувати, бо для одних Бандера – герой, а для інших – ні. І я обережно ставлюся до його геройства. Чому? Мама багато розповідала про вчинки бандерівців. Кажуть, що одні перевдягалися в інших… І то – дуже спірне питання.
– Під час антифашистських мітингів представники Партії регіонів заявили про свою підтримку ветеранам. З огляду на це, як вам ідея колеги-депутата забезпечити дітям війни пільговий проїзд у луцьких маршрутках?
– Якби наша держава міцно стала на ноги й траплялося менше кризових ситуацій, то це було би доцільно. Але я більший прихильник не пільгових перевезень, а адресної допомоги. Бо коли пільговик отримав кілька гривень, то це його право визначати, на що саме витратити: чи на хліб, чи на маршрутку. До нас у інспекцію надходить дуже багато заяв щодо пільгових перевезень, бо деякі перевізники відмовляються брати пільговиків. Тут є проблеми. Щодо ветеранів, то з ними спілкуємося постійно. І не лише перед 9 Травня. До речі, напередодні свята ми розвезли їм подарунки – 270 продуктових пакетів. Можу навіть ціну назвати – від 110 до 115 гривень.
– Якщо ми вже зачепили тему транспорту, що скажете щодо обговорення проблем Луцького підприємства електротранспорту під час сесії, адже знову пропонували створити тимчасову депутатську контрольну комісію задля виведення підприємства з кризи? Наскільки дієві такі дорадчі органи? До речі, ви нечасто волієте в них працювати…
– Коли є комунальне підприємство, коли є директор, то не потрібні ніякі антикризові комісії, хоча не хочу образити жодного з членів тієї комісії. Працювати мають спеціалісти. Ми добре знаємо, відколи почалися проблеми. Але все вже сталося. І проблема не в Іванові Івановичу (Грицанчук, директор ЛПЕ, – авт.). Головне – не заважати. Та працювала вже тимчасова комісія з питань освіти. Що вона допомогла? Практично нічого. Все одно держава погасила недофінансування! Так і щодо тролейбусників. Їм потрібно знайти компроміс із корпорацією «Богдан». Тягарем є лізинг, сплата і маршрутки, які стали металоломом. Ну прийде ще одна комісія? Лишень заважатиме. Я – не прихильник таких комісій. І не буду в них працювати. Не хочу критикувати «Свободу», але в комісію просилося аж три депутати від тієї політсили…
– Здається, два.
– Нехай два. Чим вони займаються? От є вулиця Степана Бандери. То ж їхній герой. То облаштуйте там хоча б тротуар, а то страшно ходити! Якщо пішов дощ – калюжі. Чому не ініціюють такого? Отож-бо! 
– Ви – депутат нинішнього й попереднього скликання. Відтак за часів і вашої роботи у представницькому органі влади місто брало у лізинг автобуси та тролейбуси. Сьогодні ви би діяли так само?
– Я би ніколи такого не підтримав! Окремо повинні бути тролейбуси, окремо – маршрутки. Сьогодні підприємці-перевізники борються за тендери, платять зарплату, податки і врешті заробляють гроші. А наше підприємство не може розрахуватися з працівниками, не може утримувати ці автобуси, а про заробітки взагалі мови не веду. Мабуть, прибуток можливий, але для цього потрібно правильно побудувати роботу. Я не був прихильником лізингу. Голосували довго. Богдан Павлович (Шиба, тогочасний Луцький міський голова, – авт.) переконував, що все буде прекрасно, автобуси курсуватимуть до дачних масивів, перевозитимуть пільгові категорії населення. Недовго це було.
– Питання ЛПЕ стало причиною непорозуміння між міським головою та одним із депутатів, у результаті Рустам Дячук назвав Миколу Романюка брехуном. Іване Павловичу, що про це говорять у кулуарах?
– Знаєте, є хороший старий анекдот… Сидять два працівники КДБ й балакають. Один каже: «Далеко зайшли!». Інший: «Дійсно далеко. Аж на себе вийшли!». Приблизно так і склалася ситуація на сесії. Певно, депутатові не потрібно було це питання зачіпати. Є ж чоловічі розмови, які не допустимо виносити на загал. Це – неправильно і некоректно. Та й ведеться пряма трансляція, громада дивиться… Зрозуміло, що відбуваються перемовини, хтось за щось домовляється, за посаду, за однопартійця, але чинити отак – недоречно.
– Кадрові рокіровки в ешелонах луцької влади досі мають місце: то склад виконкому, то директора якогось із комунальних підприємств замінять. Чому Партія регіонів у цих процесах не бере активної участі? Вам не потрібні люди на важливих місцях чи не вважаєте за доцільне розмінюватися на дрібниці?
– Скажу більше: ми не претендуємо на надвисокі посади. Але щойно звільняється якась, як дві найчисельніші у раді політичні сили – «Батьківщина» і «Свобода» – почитають грати по-своєму. Підходять до міського голови і ведуть перемовини… не дипломатично, навіть більше – вдаються до шантажу! Мовляв, у разі чого не будемо підтримувати ваші ініціативи. Тож міському голові нічого більше не залишається, як погодитися. Тож ми кілька разів пропонували своїх людей, але бачимо: ніхто не підтримує. Що говорити, коли навіть запити регіоналів не голосують. А у нас лише четверо депутатів. Будуть вибори, можливо, матимемо й п’ятого…
– 18 серпня у одному мажоритарному виборчому окрузі Луцька відбудуться проміжні вибори. Кого висуватиме Партія регіонів?
– Ще нікому не казав, але вам розповім: від Партії регіонів кандидатом буде людина військова, генерал-лейтенант Аркадій Яворський.
– Нещодавно депутати затвердили нове положення про присвоєння звання «Почесний громадянин Луцька». Тепер лучани не знатимуть, чим керуються обранці, надаючи відповідне звання конкретні людині, адже процес обговорення буде непублічним. Як вважаєте, наскільки це правильно?
– Та ви ж прекрасно розумієте, що це також пов’язано з політикою. Одну кандидатуру запропонував міський голова, іншу – громадська організація, а третю – ще одна політична сила. Якби сили дійсно були монолітними, то на комісії обговорили б кандидатуру й проголосували на сесії. Тоді б не було отого сміху. Тепер же кажуть: давайте не будемо обговорювати, і тут же називають прізвища. Якщо люди й не знали, між ким обирають, то їм успішно повідомили. При цьому ми вдаємо з себе великих демократів, бо привселюдно не обговорюємо.
– А можливо, варто було б просто присвоювати звання, але не передбачати жодних пільг?
– Думаю, коли людину обрано почесним громадянином, то пільги вона все ж повинна мати. Наприклад, безкоштовний проїзд у транспорті. Грошові пільги? Певно, ні. Можна ж передбачення позачергове обслуговування органами влади, можна запрошувати до участі в різноманітних заходах.
– Відповідно до рішення сесії луцькі школярі невдовзі отримають додаткову літературу з історії України. Зважаючи на те, що ініціатор документа – свободівці, фракція Партії регіонів, певно, не голосувала?
– Ні, ми не голосували. Не бачив тих книг, але думаю, що історію там подано односторонньо. Якби «Свобода» придбала ці книги, тоді – інша справа. А вони ж із бюджету хочуть витратити 138 тисяч гривень. 
– Як загалом оцінюєте політику міністра Табачника у царині освіти і науки?
– Сьогодні стільки критики лунає. І не лише на адресу Табачника. А без критики ніяк. То все – політичні танці. Сказав: все не так, і, буцімто, роботу зроблено. Але давайте подивимося хоча б на Луцьк. Дороги роблять, новий садочок відкрили, школу будують, інфраструктура працює. Хіба ж не змінилася ситуація порівняно з минулими роками? Місто змінюється на краще. А критика?.. Та хай критикують. Люди ж теж розуміють що й до чого.
Розмовляла Світлана ГОЛОВАЧУК.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *