«Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість». Чомусь саме ця фраза всесвітньовідомого іспанського письменника Мігеля Сервантеса пригадалася, коли взялася за підготовку матеріалу. Ні, не стану зараз викладати на папір власні філософські роздуми про сенс буття і стосунки між представниками гомо сапієнс, говоритиму про цілком буденні речі.
«Волинська газета» вже розповідала історію, як 84-літньому чоловікові, котрий має посвідчення учасника війни, довелося терпіти приниження тільки з тієї причини, що через певні обставини опинився не в тому автобусі. Стаття із назвою «Пільга – синонім приниження» була надрукована у номері від 9 травня цього року, тому деталей не повторюватимемо, хіба дещо нагадаємо.
Тож уявіть: ви – у міжміський маршрутці. Чекаєте відправки з автостанції. Заходить дідусь, мовчки сідає. Згодом разом з іншими пасажирами їдете до місця призначення, кожен – до свого. От і дідусь, очевидно, приїхав. У с. Тростянець Ківерцівського р-ну встає з місця і просить водія зупинитися. У відповідь чує: мовляв, не стану, бо ви без квитка. Дідусь хутенько витягає з кишені квиток – не простий, а пільговий, право на який здобув ціною власного здоров’я (тепер погано чує), ризикуючи життям: він – учасник війни. Аж тут знову несподіванка: квиток-то не на той рейс! Отепер роби що хочеш. Пасажири вже всі гуртом просять спинити ту кляту маршрутку, але її господар уперто тисне на газ. Тож усі їдуть далі, вже не мовчки, а зі скандалами й образами. Але, в принципі, чого тепер кричати: все одно потрібну дідусеві зупинку давно проїхали…
Таку ситуацію нам розповів мешканець с. Старосілля, що у Маневицькому р-ні, Микола Демчук. А головний герой історії – його батько Семен Петрович. Пенсіонер, можливо, й не скаржився би зовсім, бо ж із смт Колки, куди замість Тростянця його привіз водій, таки дістався до місця призначення, проте образа, що закарбувалася у пам’яті, не дає спокою. Тож пише на адресу редакції, а ми відповідно звертаємося до керівництва управління інфраструктури та туризму облдержадміністрації. Згодом отримали відповідь.
Правда, перед тим зустрілися із самим водієм. Тоді пощастило поспілкуватися не лише з ним, а і з перевізником Юрієм Коноваловим, котрий опікується маршрутом «Луцьк – Камінь-Каширський», яким і їхав Семен Демчук.
Ми вже розповідали, що тоді чоловіки люб’язно погодилися відповісти на кілька запитань. З їхніх слів вдалося дізнатися, що сталося все практично з вини контролера, котра просто не подивилася у квиток дідуся і посадила його не на той маршрут.
Тож із цього приводу у листі-відповіді нам повідомили: «Відповідно до ст. 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом має право не допускати до поїздки пасажира, який не має квитка. Працівники автостанції, згідно зі ст.ст. 133-136 розділу V «Організація роботи автостанції, продаж та переоформлення проїзних документів» постанови Кабінету Міністрів від 18.02.1997 №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», повинні були переоформити пільговий квиток на проїзд громадянина Демчука С. П. на інший рейс, у даному випадку на автобусний рейс «Луцьк – Камінь-Каширський», що не зробили».
Отак і вийшло. Спочатку контролер не бачила, куди і з яким квитком іде дідусь, а потім водій з’ясовував стосунки із літнім чоловіком, котрий через вади слуху навіть не міг збагнути, за що його так ображають.
«Враховуючи вищевикладене, керівництву ПрАТ «ВОПАС-10799» вказано на недоотримання працівниками автостанції вимог транспортного законодавства в частині організації роботи автостанції, продажу та переоформлення проїзних документів», – цитуємо лист.
Лишається тільки щиро сподіватися, що працівники автостанції їх почують, як і тоді, коли «Волинська газета» зверталася із вимогою навести лад на прилеглій території. Незважаючи на те, що чимало недоліків, на які ми чітко вказували, і досі не усунули (очевидно, через надмірну заклопотаність із літніми пасажирами), табличку у туалеті, де написано, що подорожній із квитком має право (пробачте за реалізм) справити нужду безкоштовно, все ж причепили. І нехай навіть не на найбільш видному місці, проте від пильного журналістського фотоока вона не сховалася. Тож дозволю собі з цього приводу навіть пожартувати: якщо комусь буде вкрай потрібно, звертайтеся – дамо орієнтир.
Щодо перевізника та водія, то їм також вказали на невміння поводитися з клієнтами.
…Пригадався недавній у часі, але все ж історичний момент. Із ініціативи Асоціації перевізників Луцька запустили цікавий проект: в його рамках водіїв маршруток мали навчити толерантності та культури поведінки у ставленні до пільгових категорій пасажирів. Тоді у транспорті та інших публічних місцях розміщували постери і наклейки, аби розказати громадянам про їхні права та знищити упередженість шоферів до пільговиків.
Подіяло чи ні, кожен, хто «має щастя» бути пасажиром, може відзначити для себе особисто. Нам же у листі, котрий надійшов від управління інфраструктури і туризму облдержадміністрації, повідомили ще й таке: «Відповідно до ст. 121 постанови Кабінету Міністрів від 18.02.1997 №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» на території автостанції повинна розміщуватися обов’язкова візуальна інформація, зокрема відомості про перелік категорій громадян, які мають право на пільговий проїзд автомобільним транспортом, найменування та місцезнаходження організації, яка приймає претензії від пасажирів тощо. Крім того, згідно зі ст. 27 даної установи у салоні автобуса повинні розміщуватися відомості про перевізника.
Щодо вжиття мір до порушників транспортного законодавства, просимо звертатися до управління Укртрансінспекції у Волинській області за адресою: м. Луцьк, вул. Зв’язківців, 1Б, тел./факс (0332) 78-93-63».
Світлана ДУМСЬКА.