Одного засідання мало

Спочатку вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих у ДТП, що кілька днів тому трапилося на автодорозі Ковель – Луцьк між с. Волошки та Воля-Любитівська, а також – усіх жертв Волинської трагедії, 70-ліття котрої відзначали буквально день тому. 

Політична картина ради знову змінилася: до групи Бориса Клімчука «Нова Волинь» приєдналися Надія Григола, Роман Микитюк та Галина Майко. 

Чимало депутатських запитів стосувалися проблем мешканців обласного центру Волині, а відтак на адресу виконавчої влади Луцька та місцевих депутатів раз у раз лунали слова критики. Мовляв, не виконують, як годиться, своїх обов’язків та зобов’язань перед громадою, а тому й виникають проблеми, зокрема, на Малоомелянівському масиві міста, де досі в підвалах житлових будинків стоїть вода. Саме тому депутат Володимир Навроцький і взявся вимагати у Луцького міського голови Миколи Романюка та голови облдержадміністрації Бориса Клімчука врешті розв’язати проблему, бо тамтешні мешканці налаштовані серйозно: готові пікетувати міськраду. До Бориса Клімчука звернувся і Євген Недищук. Із його слів, чимала кількість мешканців Нововолинська проти наведення благоустрою коло обеліску афганцям, адже дороги у Місті шахтарів далеко не в найліпшому стані. Відтак депутат прохав, аби голова облдержадміністрації вплинув на процес перерозподілу коштів і… насварив тамтешню владу. Олександр Пирожик від «Свободи» з надривом у голосі розповідав про те, що до кількох сіл Турійського р-ну не курсує автобус – горе-перевізник чинить, як заманеться. Тож слід подбати, аби селяни таки мали можливість користуватися транспортом, а не жити в резервації. А от Ігоря Леха непокоїв аварійний стан школи у Хорохорині Луцького р-ну…

Через півтори години нарешті депутати затвердити порядок денний. Варто наголосити, що звернення до волинян щодо Волинських подій 1943 року розглянули не 46-м, як спершу передбачалося, а одразу після запитів. Обговорювали доволі довго, одначе погляди обранців особливо не розходилися (навіть у представників провладних сил та опозиції): фактично все зводилося до висловлення думок. Зокрема Олександр Курилюк, котрому довелося озвучувати позицію і фракції Партії регіонів, і групи «Нова Волинь», підкреслив, що варто уникнути швидких та емоційних заяв. А Ігор Гузь зауважив: те, що жодна з партій та громадських організацій не пікетували приїзд до Луцька польського президента – доказ, що українці протягнули руку допомоги. Зрештою, звернення таки підтримали, щоправда злегка відкоригували текст (до речі, більшість зауважень спільно напрацювали Борис Клімчук та нардеп Анатолій Вітів). 

Ключові тези заяви:

«Засуджуємо прийняту Сенатом та Сеймом Республіки Польща антиукраїнську, шовіністичну резолюцію з приводу подій 1943 р. на Волині. Назвавши дії українців, які вели боротьбу на своїй етнічній території за власну незалежність проти різноманітних окупантів «етнічними чистками з ознаками геноциду», поляки поставили під сумнів основоположне право кожного народу на самовизначення. Свідомо ігноруючи та замовчуючи історичну правду, масові етнічні чистки, які здійснювалися польськими збройними формуваннями на території Волині, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, у прийнятих резолюціях Сейму і Сенату Республіки Польща відійшли від принципів взаємного прощення, рівноправності, добросусідства…

Сьогодні на Волині робиться багато для того, аби належно вшанувати всіх, хто постраждав у тій кровопролитній боротьбі. На Волині відновлюються цвинтарі,  встановлюються  пам’ятні знаки у місцях загибелі українців та  поляків, облаштовуються поховання. Ми, волиняни, звертаємося до обох Президентів – України і Польщі – з проханням відкрити пам’ятник українцям у с. Сагринь Грубешівського повіту Люблінського воєводства та с. Острівки Любомльського району Волинської області. У с. Сагринь поховано понад 1000 українців. І, незважаючи на те, що з української сторони зроблене усе необхідне, цей комплекс і досі не відкритий. Не підлягає дискусії те, що ми, українці, повинні віддати шану загиблим».

А от проект рішення, котрим пропонувалося затвердити регіональну програму захисту інтересів громадян та сприяння створенню належних умов для функціонування судів Волинської обл. у 2013-2017 рр., так і зостався проектом. Варто наголосити, що документом передбачалося виділення 500 тис. грн щороку, а відтак загальна сума становила би 2 млн 500 тис. грн. І саме цей нюанс став каменем спотикання. Зокрема Валентина Блінова зауважила: на Державний бюджет, а не на обласний, покладено функції фінансування судової системи. І навіть аргументи Сергія Слабенка, що йдеться лише про часткове фінансування й створення доступу до правосуддя, не переконали колег. У відповідь – якщо кожна установа власним коштом наводить благоустрій на прилеглій території та будує ті ж пандуси, то чому суди повинні бути в особливому становищі? 

Бюджетні питання ще довго були каменем спотикання для більшості депутатів, і лише на змінах до Програми протидії корупції відбувся консенсус. Затвердили й Регіональну програму розвитку дорожнього руху та звіт заступника голови облдержадміністрації, депутата облради Віталія Карпюка про розвиток аграрної галузі за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів. А от на змінах до програми розвитку культури, мистецтва і туризму, про що доповів начальник одного з профільних управлінь Леонід Кирильчук, знову поламали списи. І хоча йшлося лише про технічні зміни (через реорганізацію центральних органів влади сфера туризму перейшла від однієї установи до іншої), довгі дискусії призвели до того, що голова фракції Партії регіонів – перший заступник голови облдержадміністрації Олександр Башкаленко – запропонував повернутися до цієї теми під час наступного пленарного засідання. Коли воно буде, наразі невідомо.

Тому голова облради Володимир Войтович подякував усім за роботу та закрив засідання. Була майже шоста година вечора.