Пенсіонер завдав знайомій 14 ударів, бо вона його штовхнула.
Іван був чоловіком спокійним. Та варто було зазирнути до чарки, як пенсіонера ніби підміняли. Не дай Боже, криве слово – відразу озлоблювався, іноді й контролювати себе не міг. І врешті своїв таке, що односельці повірити не могли!..
КУХНЯ БУЛА – ЯК ІЗ ФІЛЬМУ ЖАХІВ
О 15.00 до Турійського райвідділу міліції надійшла інформація: в с. Селець у кухні власного будинку виявлено труп жінки з явними ознаками насильницької смерті.
Коли слідчо-оперативна група прибула на місце події, картину застала, як із фільму жахів. Стіни, стеля, доріжки – все забризкане кров’ю. А в калюжі бурого кольору – тіло жінки.
Голова Катерини була розтрощена настільки, що опізнати пенсіонерку люди могли хіба за її одягом.
Там же, на кухні, слідчі виявили і ймовірні знаряддя, котрими орудував душогуб, – скляна побита пляшка та металевий совок. І те, й інше – у крові.
Новина про жорстоке вбивство миттю облетіла Селець. Чергова бригада стала знімати відбитки пальців, опитувати свідків.
Останнім, хто бачив Катерину живою, була місцева листоноша. Саме вона й розповіла, що того дня десь о 12.30 зайшла до односельчанки, нагадала тій, аби заплатила за комунальні послуги, із годину жінки балакали, нікого стороннього в будинку Катерини не було, обстановка – спокійна, і невдовзі листоноша пішла.
Другим, хто бачив Катерину, став тутешній житель Іван. Як потім розповіла його дружина, Іван із самого ранку пиячив. Десь о 13.00 пішов із дому. Ближче до третьої дня вернувся. Вирішив відпочити на дивані. А трохи полежавши, сказав: «Ти чула? Катерина померла». «Я попросила сина, аби сходив подивився. Той пішов, але побачив, що жінка не померла – її забили! Відразу розповів знайомому, а вже той передзвонив у міліцію», – розповіла Іванова дружина.
Сусіди підтвердили: нікого, крім листоноші й Івана, не бачили на подвір’ї загиблої. Тож наступним, кого опитали оперативники, став Іван.
Підозрюваний був уродженцем Архангельської області Росії, але постійно проживав у с. Селець Турійського р-ну. Разом із дружиною вели домашнє господарство. Офіційно чоловік уже не працював. Кримінального минулого не мав. Однак за місцем проживання характеризувався посередньо, бо – зловживав алкоголем. І, як виявилося, саме згубна звичка загубила чоловікові спокійну старість.
ДУШОГУБА ВИДАВ КРИК ЗАГИБЛОЇ
Як тільки Івана затримали і стали розпитувати, чоловік одразу повідав таємницю жорстокого вбивства. Він зізнався, що того фатального дня ближче до 2-ї години, зайшов до Катерини. Яка розмова між ними зав’язалася, не так важливо. Але в результаті жінка почала кричати на незваного гостя і навіть його штовхнула.
Після такого «приниження» пенсіонер пляшкою стукнув кривдницю по голові. А далі – наче озвірів. Наносив удар за ударом. Навіть після того, як Катерина впала, а пляшка в руках п’яного побилася. Потім ухопив металевого совка і гамселив ним жінку по голові, обличчю, руках. Жертва затулялася. Та марно. І врешті – із розтрощеним черепом – затихла.
Коли судмедексперти надали документальні висновки, в паперах зазначалося: потерпілій було нанесено не менше 14 (!) ударів, котрі спричинили тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку із крововиливами під його оболонки, вдавленого зламу кісток основи черепа, численних забійних і різаних ран, гематом, синців обличчя, голови та правої руки, численних зламів кісток лицьового черепа, від яких настала смерть Катерини.
«Я НЕ МСТИВ, А РЯТУВАВ!»
Одразу після скоєння злочину Іван щиро каявся. Сприяв слідству. Дочці вбитої ним жінки пообіцяв компенсувати моральні і матеріальні збитки. Згодився на явку з повинною. Підписав усі документи про те, що погоджується із даними досудового розслідування. Але доки сидів у СІЗО, чи себе стало шкода, а чи сусіди по камері напоумили, словом, на судовому засіданні Іван став змінювати покази, заявляв, ніби абсолютно не причетний до смерті односельчанки, навпаки – хотів їй помогти.
Двоє його товаришів, присутніх на слуханні, теж стали підігрувати. Мовляв, Іван – спокійна, врівноважена людина, до агресії не схильний, тож убивство – не його рук справа. А злочин, мовляв, могли скоїти грабіжники, цигани, котрі мешкали неподалік, навіть зять загиблої, із котрим у Катерини постійно виникали конфлікти.
Проте «картини маслом» не вийшло. Покази згаданих свідків не підтвердилися. Навіть сам підсудний плутався у своїх же версіях. Приміром, аби пояснити покази сусідів, які бачили Івана на подвір’ї загиблої, повідомив: «Так, я заходив до неї. По справах. Але ніякої сварки між нами не було». Потім сказав: «Сварка була. Жінка на мене кричала. Навіть штовхнула так, що я впав. Проте я встав і пішов геть». Коли судді попросили пояснити, звідки ж Іван дізнався й розповів дружині, що Катерина мертва, і чому численні свідки бачили на ньому сліди крові того вечора, Іван оприлюднив третю версію. Мовляв, зайшов до хати, побачив Катерину на підлозі, вирішив підняти й витягнути на свіже повітря. Проте й ці слова були очевидною брехнею. Бо більше п’яти людей із Сельця підтвердили: на одязі, волоссі, обличчі пенсіонера бачили сліди крові. Причому сліди ті були у вигляді не мазків чи плям – а бризок (тобто на тіло потрапили в момент нанесення ударів). А руки при цьому були чисті, хоча саме вони, якби тягнув жінку на вулицю) мали би лишитися в крові.
Так само не на користь підсудного була експертиза відбитків пальців, знайдених на кухні загиблої, та крові, яку виявили на одязі Івана.
Останню спробу уникнути покарання пенсіонер зробив, коли раптом повідомив: толком не пам’ятає подій того дня й удари наносив у стані афекту. Проте висновки експертів говорили: на момент убивства Іван міг контролювати свою поведінку, психічних розладів не має і тому є осудним. А от чим дійсно страждає, так це хронічним алкоголізмом.
Тож у тюрмі, де Іван проведе найближчих 8 років, зловживати оковитою не матиме змоги. Та й думати доведеться не тільки про горілку, а й про те, як компенсувати доньці загиблої 55 тис. грн моральної та матеріальної шкоди.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.