Вони гуртом будуть вирішувати проблеми, з якими стикаються і в Україні, й за кордоном.
Чи багато ви знаєте про волинян, які живуть за рубежем? Мабуть, якщо і є інформація, то здебільшого – про тяжке життя заробітчан, про їх поневіряння у чужій країні, про образи й обман. І це при тому, що серед семи мільйонів українських трудових мігрантів чимало наших земляків, якими можемо пишатися, які досягли успіху, яких можна у приклад ставити кожному зневіреному як в Україні, так і за кордоном.
Про волинян і тих, кому наш край став другою малою батьківщиною, Данило Курдельчук цікавиться багато літ. Адже він – голова міжнародної громадської організації «Волинське братство». Вже зараз лави МГО об’єднали земляків, котрі мешкають у Штатах і Європі, Латинській Америці і Австралії, та звісно ж – в усіх куточках України. Одначе мережа громадської організації хоч і розширюється з року в рік, та цього все одно замало, переконався Данило Маркович. Тому під час розмов із ректором Східноєвропейського національного університету Ігорем Коцаном і виникла ідея розширити й поглибити співпрацю волинян зі всього світу.
– Ми прийняли рішення осмілитися, замахнутися і організувати світовий форум вихідців із Волині, – зізнався пан Курдельчук. Причому вихідців не лише із сучасної області, а з Великої, тобто історичної Волині – Рівненщини, Житомирщини, північних територій Хмельницької і Тернопільської областей.
Скажете, надто амбітно? Так, це справді грандіозний задум. Адже учасниками форуму (а надалі він називатиметься конгрес) стануть волиняни з усіх континетів! Це будуть не лише окремі особи, які приїдуть просто зустрітися із земляками, це будуть науковці, бізнесмени, представники потужних громадських організацій. А тому щоби втілити настільки масштабний задум, уже зараз СНУ разом із «Волинським братством» та всіма, не байдужими до ідеї волинянами, створили спеціальний організаційний комітет, куди ввійшли люди різних професій, соціального статусу і громадянства.
– Коли майже двадцять років тому ми запропонували створити транскордонне об’єднання «Єврорегіон Буг», членами котрого мали стати Україна, Польща, Білорусь, це також здавалося надто амбітно. Але ми це зробили. Так само крок за кроком будемо наближатися до реалізації наступного задуму – світового конгресу. І робити це не як канцелярський задум чи політичний піар, а як справу, що на десятки літ даватиме плоди вихідцям із Волині, – переконаний перший, а нині почесний голова «Волинського братства» Сергій Шевчук. Під час першого засідання оргкомітету конгресу, що днями відбувся на базі табору «Гарт» СНУ, пан Шевчук зазначив: сьогодні спостерігається слабкий обмін досвіду між трудовими мігрантами, а кожному по окремості їм тяжко вирішити правові і страхові проблеми.
– Фактично відсутній так званий етнобізнес, коли наші підприємці за кордоном не налагоджують зв’язок із українським бізнесом. Практично нема зв’язку з тими мігрантами, яких можна ставити за взірець у підприємливості, у сміливості задумів, у вмінні пробивати дорогу навіть у чужій країні, – зазначив Сергій Шевчук.
– Мені дуже сподобався проект на одному з польських телеканалів, – продовжив на цю тему Ігор Коцан. – Так-от, щодня хвилин десять іде передача про поляків за кордоном. Декорація студії – це радянської доби телевізор «Рубін», на екрані котрого щодня крутиться новий ролик із життя «наших на чужині».
Герої цих відеозаписів або ті, хто вишов на спілкування через скайп, щодня розповідають щось нове з подій у власному житті та житті країни, де мешкають. Таким чином поляки отримують неупереджену інформацію про особливості різних держав, із перших уст дізнаються про сутички в Єгипті, скандали в Індії, проблеми в Латинській Америці. Невже ми, волиняни, не можемо запровадити щось подібне? Невже ресурсу не маємо, аби чи на телеканалі чи на сторінках преси розповідати про життя земляків, які нині мешкають за кордоном?
Ось тому одним із пунктів підготовки до світового конгресу волиняк (як без образ називають себе вихідці з Волині) є видання цілої книги про «наших на чужині». І великі надії у її підготовці покаладаються саме на журналістів.
Згуртовуючи і піднімаючи патріотичний дух, організатори заходу не забули й за царину науки, культурології, освіти. Хоча й більш практичних тем торкаються: правничих, туристичних, екологічних, сфер медицини і транскордонного співробітництва.
Оскільки до проведення конгресу лишилося два роки (він запланований на 2015 рік), то на цьому етапі підготовки оргкомітет розсилає вихідцям із Волині інформацію про захід та просить адресантів надсилати свої пропозиції. Наступним етапом буде групування тем та ідей. А далі члени оргкомітету вирішуватимуть, яким чином усе це втілювати в життя.
– Ми вже маємо досвід успішного проведення конгресу істориків світу, який на базі нашого університету відбувся у 2006 році, – продовжила Світлана Гаврилюк. – Але цього разу завдання ускладнюється тим, що зберуться люди різних інтересів. Тож маємо так організувати роботу, аби кожному з учасників було що послухати і що сказати.
– На які результати сподіваємося – сказати важко, – зізнався член оргкомітету Мирослав Смородський (він разом із дружиною Зіркою прибув із США). – В Америці із цього приводу жартують: «Податки і смерть – єдине, що є певним у житті». Але не сумніваюся у тому, що для досягнення мети ми використаємо всі зусилля.
Бо навіть підготовка до конгресу дала конкретні результати. Приміром, учасник першого засідання оргкомітету Зенон Матківський із США пообіцяв забезпечити «Гарт» тенісним кортом. А громадські організації волинян із Австралії та Іспанії вже висловили готовність до участі в конгресі та запропонували свою підтримку.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.