Напередодні дива господині наснився віщий сон.
Мешканка с. Сенкевичівка Горохівського р-ну Клавдія Садовська не знає, звідкіля в їхньому домі взялися старі образи із ликами Господа Ісуса Христа та Божої Матері з Дитям.
Коли 44 роки тому прийшла сюди в невістки, то ікони вже були. Нічого не відає і господар Віктор Григорович, а лишень припускає, що образи колись купила його матір Ольга Матвіївна, котра була набожною жінкою. Між іншим, вони з дружиною теж знаходять час для відвідування храму, привчили до молитви і дітей. В обійсті господарів чимало й інших, доволі цікавих зразків сакрального мистецтва, а от старенькі ікони покоїлися собі на стіні у літній кухні. Недавно ж господарі вирішили придбати сюди нові образи, а від почорнілих від старості та з розбитим склом (під час ремонту випадково пошкодили його частину) – позбутися. Та святині зуміли захистити себе.
… Одного разу Клавдії Василівні наснився дивний сон. Немовби місцевий священик узяв її за руку та привів до літньої кухні. Спочатку жінка не надала значення нічному видінню. Надворі була зима, і до приміщення, що не отоплювалося, ніхто не навідувався, та з того часу господиню ніби магнітом тягнуло до літньої кухні. І ось у лютому цього року все ж зазирнула до хати, невидима сила відразу ж скерувала погляд на старі образи:
– Дивлюся, а одна з квітів поверх лику Матері Божої почервоніла, а до того вся поверхня була чорна від старості, – розповідає жінка. – Я деякий час нікому не розповідала про це, думала, може, мені здалося, а коли впевнилася, що таки ні, повідала дочці.
Поступово яскравості почало набувати все зображення. Клавдія Садовська каже, що спочатку картинка покривається білою пеленою, а вже потім сяє кольорами. Відтак можна помітити, що нині на перехідному етапі – нижня частина ікон.
Ніяк інакше, як диво Господнє, родина Садовських явище не розцінює. Святині оглядав тамтешній священик, навідувався з Луцька і настоятель храму Преображення Господнього УПЦ КП Борис Григлевич, котрий згодом планує помістити на деякий час диво-образи у себе в церкві.
Запитую у господині, чи не помітила вона якихось змін у житті родини після дива, котрого удостоїв їх Господь. Клавдія Василівна каже, що кардинального нічого не сталося, одначе краще стали вестися господарські справи.
– Цього року на городі – ані зілинки, – тішиться.
Попри слова скептиків та наукові пояснення подібних явищ різними властивостями чи то фарби, чи то інших речовин, повідомлення про оновлення образів, їх мироточіння досить часто з’являються у пресі. Справді: цілком осягнути таке явлення можна лише завдяки щирій вірі. Отець Борис Григлевич каже, що диву має передувати віра, а не навпаки:
– Досить часто чуємо: «Нехай Бог дасть якийсь знак, а після цього повіримо». Та це неправильно, тому зазвичай чудеса являються глибоковіруючим людям. Вважаю, цій родині Бог таким жестом послав свою благодать за їхнє угодне життя.
Чи мають оновлені ікони цілющу властивість? Безперечно, це теж питання віри. Однак таким чином, за словами священика, Господь розмовляє з людьми. Оновлення образів – то хороший знак, а коли ж із ликів течуть сльози або ж вони мироточать, то Бог попереджає про якесь лихо або ж просить людей схаменутися в їхньому неправедному житті.
Цікаво, що схожу історію цьогоріч вже розповідала одна з місцевих газет. Причім оновлені в селах Іваничівщини образи були як дві краплі води схожі на ті, що оновилися в Сенкевичівці. Тоді писали, що нібито ікони намальовано одним майстром або ж в один і той же час. Зокрема, бабуся авторки тієї статті йшла з ними під вінець ще 1928 р. Тож цікаво, ким був той художник, котрий отримав від Бога не лише дар, а й благодать створювати диво-образи, через котрі Господь через багато років звертається до людей?
Ірина ВОРОБЕЙ
Фото автора.