Зустріч із Вікторією Тичинюк (с. Лемешів Горохівського р-ну) – наче справжній десерт нашої передплатної акції. І навіть не тому, що Вікторія Анатоліївна стала заключним акордом розіграшу, а скоріше через те, що недовготривала розмова із нею залишила море приємних вражень.
Є люди, які дарують позитив однією лише посмішкою, поглядом, словом… Тож, якщо можна так сказати, ця жінка – густий концентрат гарного настрою. Ще й роботу обрала до душі – Вікторія Тиченюк працює заступником директора місцевої школи. Щасливі діти, подумалося мимоволі.
– Я з вашим виданням познайомилася в школі. Спочатку передплатила на 3 місяці, а потім – на рік. Усе читаю. Дякую вам, що так працюєте, бо дуже цікаво. Подекуди такі життєві історії розповідаєте, що можна розплакатися, – розповідала читачка із милою посмішкою, від якої ще більше хотілося вірити сказаному.
Пані Вікторія зізнається: не вірила у власне щастя. Мовляв, так не буває. Але надії були, бо про те, що цінні призи від нашого видання – не оманлива й далека мрія, а реальність, свідчили наші попередні переможці: у Лемешові подарунки від „Волинської газети” отримували й раніше.
– Тепер і я можу впевнено сказати, що маю удачу. Вірю в хорошу долю, – мрійливо говорила переможниця.
А щодо буденного життя… Та про нього пані Вікторія теж розповідала наче про свято. Уже шість років – на педагогічній стежині, крок за кроком наближалася до керівної посади, яку має зараз. Любить свою роботу, бо в цій школі колись навчалася, тепер працює – тут найрідніші люди.
А ще Вікторія Анатолівна любить мандрувати. Поки – лише Україною, бо на закордонні поїздки… не заробляє. Але то не так важливо, поспішає переконати співрозмовниця, що зовсім не скаржиться на життя, бо в нашій державі – стільки захопливих місць.
– Нещодавно була у Вінниці, – каже. – Дуже гарне місто. Один славетний на всю Україну музичний фонтан чого вартий. Чисто навколо, спокійно, люди приємні.
Слухаю й пригадую розповідь іншої знайомої про відвідини цього міста. Вона скаржилася і на невихованих вінничан, і на дороги, і на інфраструктуру. Тож укотре переконуюся: все залежить від людини та її сприйняття. От якби кожен із нас умів дивитися на речі й події в цьому світі так, як Вікторія Тичинюк.
Окрім подорожей, які в житті нашої передплатниці відбуваються не так часто, пані Вікторія заклопотана буденними справами, про які розповідає, наче про щось надзвичайне та особливе.
– Вишивати люблю. Переважно беруся за цю справу взимку. Тоді відпочиваю душею, заспокоююся, – каже. – Торти випікаю. Це вже частіше. У нашій родині всі полюбляють солодощі, тож намагаюся порадувати близьких щотижня. Дуже приємно, коли торт вдається. Радію, коли прикрасити виходить його так, як намалювала в уяві.
Насправді виграна у нашій газеті праска – не перше везіння в житті жінки із переможним ім’ям. Бо чимало своїх задумів вона давно втілила у життя. От мріяла стати вчителькою – вступила у вуз одразу, хотіла співати і танцювати – нині є активною учасницею художньої самодіяльності у рідному та сусідньому селах. А ще вона дуже любить квіти. Але такий факт уже не дивує: інакше у житті цієї жінки й бути не може.
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора.
Р.S. Що ж, усі призи вже роздані. Та це не завершення, а навпаки – лише початок нового етапу розіграшів від „Волинської газети”. Зовсім скоро ми оприлюднимо список нових щасливчиків. І хтозна: можливо, із подарунком поїдемо саме до вас…