Занудам і скнарам сюди не приходити

^{Організатори  VI Міжнародного джазового фестивалю «Art JazzCooperation – 2013» не обманули: 30-31 серпня в Луцьку вже вкотре відбулася важлива подія європейського рівня! Спочатку в Замку Любарта, а потім і в обласному ляльковому театрі, вишукана публіка отримала змогу насолодитися високим мистецтвом музичного стилю, який завжди ламав канони та ритуали і допомагав своїм шанувальникам ставати не такими, як усі інші.}

^{Шкода, що в останній момент невідкладні справи завадили прийти на відкриття фестивалю голові облдержадміністрації Борису Клімчуку. І справа тут навіть не в тому, що Борис Петрович як голова наглядової ради Фонду «Рідна Волинь» знову допоміг фінансово. Просто керівник виконавчої влади ще з юності теж полюбив джаз, тому кожен концерт для нього – це як ковток свіжого повітря.}

^{За таких обставин з вітальним словом було доручено виступити начальнику облуправління культури облдержадміністрації Володимирові Лисюку, який говорив одразу після Генерального консула Республіки Польща в Луцьку Беати Бживчи. Щоб не повертатися далі до ролі польського диппредставництва в організації чергового  «Art JazzCooperation» (цього разу фестиваль приурочений Дню Незалежності України та Днів міст Рівного та Луцька), варто сказати прямо: без надійного та потужного союзника в його особі нашому оргкомітетові, можливо, і вдалося б знайти гроші на дійство, але ось із запрошенням джазменів світового рівня могли б виникнути значні проблеми…}

^{Наразі ж ніяких негараздів не виникло. Хіба що ніхто із 80-ти депутатів облради на міжнародний фестиваль так і не завітав. Проте й цьому нема чого дивуватися: вони навіть на сесію ходять, наче комусь послугу неоціненну роблять, а тут – «п’ятницю-хлопчатницю» якимось концертом зіпсувати?!}

^{Отож, після пані Бживчи і пана Лисюка учасників та гостей свята джазу привітав голова постійної депутатської комісії з питань освіти, науки, культури та мови Луцької міськради Анатолій Пархом’юк. Заключним у квартеті, що постав перед спочатку нечисленною, а згодом – доволі потужною аудиторією – звернувся до людей із добрими словами президент Благодійного фонду «Співдружність-Волинь» та керівник Луцького джазового клубу Олег Баковський.}

^{На цьому можна було б уже переходити безпосередньо до самих музичних виступів. Проте як не згадати ще про мінімум двох людей, без яких успіх «Art JazzCooperation» не став би доконаним фактом? Маються на увазі консул із питань культури Генконсульства РП в Луцьку Кшиштоф Савіцкі та голова обласного громадського молодіжного об’єднання «Єднання» Віктор Грисюк. Перший не пошкодував навіть законної відпустки, щоб належним чином допомогти організувати візити славетних музикантів, а другий узяв на себе великий тягар зовні непомітної, але насправді дуже потрібної «чорнової оргроботи». Тож хоча вони й не виступали, але постійно були в гущі подій фестивалю.}

^{Варто також відзначити, що в сучасному світі прогнози погоди нагадують дитячі примхи. Ніхто не знає, що буде завтра. Тому, врахувавши досвід попередніх заходів, місця для глядачів (вони прибули або за персональними запрошеннями, або купивши квиточок вартістю 30 грн) передбачили і під відкритим небом,і під напнутим тентом.} 

^{Ще одна родзинка: на фестивалі кожен міг пригоститися кулішем, чаєм, кавою, медовухою або просто мінеральною водою. Для гурманів пропонувався й шашлик. Для бажаючих перевірити координацію очей і рук – стрілянина з лука. Ну, а шанувальники дамських принад, як тільки змовкала музика, буквально поїдали поглядами ефектних дівчат, які невимушено дефілювали бруківкою Замку Любарта з капелюшками, що нагадували саксофон, та в платтях, де ніхто не знав, звідки вони починаються і де закінчуються…}

^{Право «першої ночі» (точніше – виступу) традиційно надали луцькому «Пластилінові», який у складі 4 хлопців і 1 дівчини показав публіці, що й ми не ликом шиті, зірвавши хмару оплесків.}

^{Ледь почало заходити сонце, як на сцені з’явився київський «Bloom band»: гурт, який разом грає та співає вже понад 20 літ. Традиційний стиль легкого теж припав до вподобі місцевій публіці, яка зростала з темпами, що нагадували тісто на дріжджах. Ну, а коли солістка Наталія Потапенко зізналася, що першу музичну перемогу вона здобула саме в Луцьку, а як майстер джазу відбулася в столиці Польщі Варшаві, то симпатії до київської «джаз-банди» зросли неймовірно! Та ще й пісню ж яку в фіналі подарували: про молоду пані, яка «заміж вийшла недалеко» і всім своїм шанувальникам пропонує «трохи почекати, поки не повернеться»…}

^{Завершальне слово було за «інтернаціоналістами» з гурту «Looking forward to meeting»: тривожили інструменти та примушували тремтіти серця слухачів Анна Анжеєвська (Польща), Френк Паркер (США), Анастасія Литвинюк, Тарас Баковський (рідний син співорганізатора фестивалю Олега Баковського)  і Андрій Арнаутов. 
               –  Що вам сказати про цей виступ? Хіба що одне: не чули, не бачили, то тепер лікті кусайте: самі винні!}

^{Власне, нарікати лише на власну лінькуватість чи надмірну заощадливість треба й тим, хто не побачив у замку картин Анни Савіцкої (доньки консула Кшиштофа Савіцкі, яка навчається в луцької майстрині Тетяни Мялковської), а також пошкодував кілька гривень під час здору коштів на придбання слухового апарату для дівчинки із багатодітної сім’ї.}

^{П’ятниця в замку закінчилася традиційний для джазу джем-сейшном, а в суботу ввечері публіка дружно прибула в обласний ляльковий театр, де честь виступити отримали «Jambo Jazz Quinted» із Києва, «Babooshki» із Польщі та Ігор Закус and Z–Band» зі столиці нашої держави.}

                ^{На цьому VI Міжнародний джазовий фестиваль «ArtJazz Cooperation» став історією. І в Луцьку, і в Рівному, де також відбулося чимало цікавих виступів. Причому, історією, яка обов’язково матиме продовження! Бо джаз – це справді не стільки музика, як спосіб життя: вільного та неповторного. Саме такого, до речі, й прагне більшість із нас: і тих, хто був на нинішньому фестивалі, і тих, хто прийде на наступний.}

^{Роман УСТИМЧУК.}

^{На фото автора і Любомира БЕЗРУЧКА: у джазі не тільки дівчата!; фото на згадку з Андрієм Арнаутовим і Френком Паркером; сонце сідало, і люди не розходилися…}