Коли заходить мова про лікування від наркотичної чи алкогольної залежності, більшість із нас одразу ж думає: «Це мене не стосується». Насправді болюча тема стосується (навіть дуже) багатьох волинян. Адже щороку за наркологічною допомогою до лікарів в області звертається приблизно 50 тис. людей. А скільки ще тих, хто не звертається?.. Статистика в Україні ще більш вражаюча: на лікуванні в наркологічних диспансерах держави перебуває мільйон пацієнтів. Усе більше й більше серед них – молодих людей від 15 (!) до 35 років …
Лікар-нарколог вищої категорії, член європейської асоціації психотерапевтів Людмила Пащук понад 30 літ працює з проблемою узалежнення, три десятки років керує відділенням обласного наркодиспансеру. Величезний досвід дає можливість їй об’єктивно судити про реальні загрози алкогольної залежності. Особливу увагу, переконана лікар, суспільство нині просто зобов’язане звернути на молодь. Молодь, яка спивається…
– У структурі інших форм залежності від психоактивних речовин алкогольна – домінує, – каже Людмила Володимирівна. – Сьогодні ми фіксуємо «помолодшання» алкоголізму. Дається взнаки доступність алкоголю, наші традиції споживання різних міцних напоїв…
– Виходить, нам загрожує те, що здавна вважається «козирем» української нації – гостинність? Однак у німців теж є культ пива, але…
– Дійсно, наші традиції та обряди у багатьох випадках уже не нагадують традиції, а радше таку собі «узаконену пиятику». Але річ ще в іншому – в тотальній неорганізованості молоді, надмірній свободі. Погіршенню ситуації, безумовно, сприяли й популяризовані слабоалкогольні напої. Вони не просто доступні, а дуже, образно кажучи, підлі. Випитий джин-тонік не залишає по собі такого неприємного відчуття, як, скажімо, сто грамів горілки. Нема отруєння, а відтак набагато швидше відбувається звикання. Ось у тому велика загроза. Певний вплив мають і погане харчування, і трудова міграція, що залишила по собі розбиті сім’ї, і традиційні студентські гуляння… На жаль, стала спиватися молодь, яка навчається у вузах…
– А який відсоток молодих пацієнтів серед тих, хто проходить лікування в наркодиспансері (хоча зрозуміло, що на лікування зважується лише дещиця залежних)?
– За даними офіційної статистики, кількість пацієнтів, які перебувають на медичному обслуговування в наркологічних диспансерах України, наразі сягає мільйона. На Волині на диспансерному обліку з приводу алкогольної залежності нині – 12 тисяч 587 осіб. Із них – 2474 лучан. 30% цих людей – особи віком від 15 до 35 літ. На думку наркологів, найстрашнішим показником є те, що середній вік пацієнтів, котрі перебувають на стаціонарному лікуванні в наркодиспансерах, – 34-45 років. А є навіть серед них такі, хто в 23-25 літ має ускладнення, як-от важкі токсичні ураження печінки, підшлункової залози, серця та нирок.
– Чим іще, окрім більшого відсотка молодих пацієнтів, відрізняється сучасна алкогольна залежність?
– Форма алкогольної залежності змінилася клінічно. Нині ми фіксуємо появу більш злоякісних, терапевтично резистентних і криміногенних клінічних різновидів. Зросла кількість невідкладних станів. Зараз рідко коли людина до наркодиспансеру поступає з таким чистим синдромом алкогольної залежністю. Зазвичай у лікарню потрапляють із судомами, невмотивованою агресією. Раніше такі пацієнти (як, наприклад, шахтарі) мали куди повернутися після лікування. Тобто мали робоче місце. А часто роботодавці самі направляли у стаціонар працівників! Нині ж більшість хворих – соціально дезадаптовані люди. Більшість таких. Коли ми клінічно, медично тобто, проблему вирішити можемо, то соціально – аж ніяк. Знову такий молодий чоловік повертається у свій двір, знову зустрічає таких самих своїх друзів, і знову йому нічим зайнятися… Алкоголізм – це хронічне захворювання, на все життя. І коли раніше пацієнт повертався до нас раз у п’ять років чи раз у три, то тепер – раз у два, а то й частіше. Почастішали рецидиви. Особистість швидше деградує. Клініці сучасних форм алкогольної залежності характерні важкі запійні стани: кожен третій пацієнт поступає із судомним синдромом, у кожного п’ятого – алкогольна полінейропатія обох ніг, так звана «шаркаючи хода». Яка нині притаманна і «старим», і «молодим» хворим. Навіть серед бізнесменів стало модним знімати напругу на вихідні – в п’ятницю. Випивають до понеділка, а понеділок ти вже не можеш повернутися у нормальний стан, бо хочеться похмелитися. Отак помалу – і до госпіталізації. Важкі запійні стани нині часто виникають через депресію. Скажімо, у жінок після пологів… Відвідини, родини, хрестини, депресія… В результаті на гормональному фоні залежність розвивається дуже швидко, так само клімактеричний період (а нині дуже ранні клімакси – у 35-40 років). Замість того, аби звернутися до лікаря-гінеколога, часто за порадою подруги, жінка радше вип’є двісті грамів коньячку. Такі люди дуже важкі. Вони не бачать майбутнього. І коли раніше вважалося, що алкоголіки лише демонструють свої суїциди, то нині такі суїциди завершуються. Лікувати таких людей складно, бо антидепресивну терапію треба довго приймати, та й препарати – дорогі (хороший антидепресант коштує мінімум 250 гривень). От і виходить: деінтоксикацію зробимо, а антидепресивну терапію нема як… Тому варто не забувати: розмах медико-біологічних і соціально-економічних наслідків алкоголізації населення і області, і України загалом дає підстави віднести алкогольну залежність до розряду медико-соціальної патології. А це вже є реальною загрозою геноциду молодого покоління.
Олена ЛІВІЦЬКА.