Ще буквально вчора Олександр Плісецький був у «Фронті змін», а сьогодні він активно грає за правилами «Батьківщини». Попри те доводить, що, поринувши у процес об’єднання обох політичних сил, котрі називають себе опозицією, виборців не обдурював. Мовляв, заради визволення Юлії Тимошенко готовий іти під стіни Качанівської колонії, одначе лідером окрім Юлії Тимошенко теж вважає Арсенія Яценюка. Про все це депутат Луцької міської ради розповів у короткому бліц-інтерв’ю.
– Олександре Петровичу, саме ви запропонували на розгляд 45-ї сесії проект програми сприяння діяльності та розвитку органів самоорганізації населення міста Луцька на 2013 – 2016 роки, а відтак і лобіюєте ідею необхідності надання підтримки відповідним об’єднанням. Чим зумовлений інтерес до цієї теми?
– Насправді цю програму розробляла Асоціація підтримки та розвитку об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та органів самоорганізації населення, я просто вніс її на розгляд сесії.
– А ви маєте якийсь стосунок до цієї громадської організації?
– Ні. Але поділяю їхні ідеї та підтримую прагнення. Цей проект рішення мав вносити мій колега Роман Бондарук ще під час минулої сесії, але не склалося. Були й внутрішні партійні нюанси, які тому завадили. Тому й запропонували мені подати документ на розгляд сесії.
– Хто запропонував вам узяти на себе таку відповідальність?
– Таке рішення прийняли на засіданні бюро партійної організації. Колегам було відомо, що я підтримую ідею створення квартальних комітетів. Вважаю, це – один із виходів із ситуації, коли так гостро стоїть проблема необхідності реформування нинішньої системи житлово-комунального господарства. Що маємо? Фактично ніколи не вистачає грошей на вирішення проблеми. Мешканці Луцька, як на мене, не зовсім активні, хоча є громади, готові активізуватися, підказати владі про існуючі проблеми, а також самі взяти активну участь у їх вирішенні, в тому числі і фінансову. Ми повинні вітати ці прагнення, тим більше, що законом передбачено об’єднання громадян у квартальні й вуличні комітети, а завдання органів місцевого самоврядування всіляко сприяти цьому. У нас, на жаль, поки такого не помітно. Сподіваюся, що відповідний проект рішення пройде.
– Маєте щодо цього сумніви?
– Є сумніви. Дехто з депутатів сприймає ідею скептично. Я ж за всі ці процеси – обома руками «за». Вважаю, то – нехай і частковий, але вихід із ситуації. В такий спосіб ми організуємо людей активних, котрі готові щось робити, яким не байдуже місто, мікрорайон, де живуть. Ще один нюанс… Коли люди самі впорядковують двір, докладають зусиль, то потім більше цінують зроблене. А то одні встановлюють лавки, а інші знімають. Тому не варто забувати, що в такий спосіб прищеплюватимемо у населення бережливе ставлення до спільного майна. Та основний аргумент на користь цього проекту рішення, а саме тому я його й підтримую, бо згідно із Законом України «Про органи самоорганізації населення» програми передбачають фінансування або співфінансування із Державного бюджету. А, зважаючи на те, що з казни міста ми не можемо все фінансувати, одначе є чітко прописана програма, є зацікавлені люди, які також готові долучитися фінансово, то чому б і не використати такий момент. Але, якщо така юридична особа, як квартальний комітет не існує взагалі, то гроші залучати не можемо. Відтак можливість проходить повз нас.
– Програма, яку ви пропонуєте, передбачає й виділення коштів із міського бюджету. Ці гроші підуть виключно на співфінансування проектів чи й на інші цілі?
– Переважно на співфінансування. Хоча передбачено й просвітницьку роботу, проведення різноманітних семінарів. Гроші шукатимемо з різних фондів. Та й прописані в документі приблизні суми. Ми ще не створили жодного квартального комітету і не знаємо достеменно їхні потреби. Тому кошти – умовні, прогнозовані. Є депутати, котрі говорять: раз приймаємо програму, то отримуємо і зобов’язання. Ні. Є купа затверджених програм, які взагалі не фінансуються. Звичайно, сподіваємося, що гроші будуть.
– Автор програми – депутат Роман Бондарук, котрий не користується особливим авторитетом серед колег у «Батьківщині», адже його виключили з фракції. Ви – зовсім недавно у лавах білосердешних. Чи, бува, не матимете проблем із однопартійцями через те, що зголосилися допомогти панові Бондаруку «провести» його документ?
– Чи я розумію ризики? Скажу більше: маю сумніви, що проект рішення буде підтриманий (ми спілкувалися із паном Плісецьким до розгляду згаданого проекту, одначе представницький орган влади луцька його все ж підтримав, – авт.). Хоча члени ВО «Батьківщини» на вчорашньому засіданні фракції прийняли одноголосне рішення голосувати «за». Роман Бондарук не вносив у перелік питань цей проект, бо шанси на прийняття були би значно меншими. І це не тому, що колега не користується авторитетом. Ситуація й внутрішні стосунки – з нюансами. Моя позиція така: вихід людини з фракції не означає, що пропоновані ним речі не потрібно підтримувати. Але є партійна і фракційна дисципліна…
– Скажіть, чи виправдалися ваші сподівання у зв’язку з переходом до «Батьківщини», чи все ж момент розчарування присутній?
– Коли ми об’єднувалися, то мали певні вимоги. Не скажу, що їх повністю задовольнили. Я зараз обіймаю посаду заступника голови луцької міської організації ВО «Батьківщина». Тепер бачу, що проблеми всередині є. Звичайно, навіть за складом партійців і підходами до справи «Батьківщина» й «Фронт Змін» відрізняються, але ми зобов’язані були об’єднатися, оскільки зараз ситуація в країні складна. Я особисто дуже активно включився в роботу, маю купу ідей, сподіваюся, що все вдасться реалізувати, а партійні проблеми вирішити. Так, у кожній партії – свої розклади, але ми об’єдналися, аби перемагати на виборах 2015 року.
– Совість вам не дошкуляє, адже фактично обдурили виборців: балотувалися від однієї політсили, а зараз – у іншій?
– Не скажу, що мені дошкуляє совість. Притримуюся дещо інших позицій: раніше вважав, що не потрібно було на вибори йти разом. Але аналізуючи нинішню ситуацію в країні, розумію, що зробив правильний крок, маю на увазі об’єднання з «Батьківщиною». Так, можливо, хтось мене й буде засуджувати. Але, вважаю, наша спільна кінцева мета – повалення режиму Януковича. Окремо, різними політичними силами це зробити було б значно важче. Сподіваюся і виборці це зрозуміють.
– Сьогодні хто для вас є лідером?
– Арсеній Яценюк, звичайно, ну і Юлія Тимошенко. Так, між цими обома персонами складалися непрості стосунки, була й критика, але… Фактично «Фронт змін» був альтернативою «Батьківщині». Але так сталося, що ми об’єдналися, і тепер лідери Тимошенко разом із Яценюком.
– А ви готові, якщо виникне потреба, йти під Качанівську колонію?
– Готовий. До речі, у 2010-му, коли Арсеній Петрович закликав не голосувати за Юлію Тимошенко, я віддав свій голос їй. Тоді мав іншу думку, котра не збіглася із поглядами мого лідера. Життя показало, що і Яценюк усвідомив свою помилку.
– Як розцінювати вашу присутність на зустрічі Юрія Луценка з волинянами, котра нещодавно відбулася в Луцьку? Шукаєте перспективу?
– Луценко мені цікавий. Щодо перспектив? Складно сказати… Після приєднання до «Батьківщини» мені нічого не заважає працювати. Сподіваюся, надалі буде розуміння партійців і я реалізуюся в «Батьківщині». Щодо Юрія Луценка… Мене цікавить думка досвідченого політика. Щиро співчуваю йому, бо довелося перебувати у в’язниці. Не з усіма тезами погоджуюся, але, вважаю, такі поїздки регіонами мобілізують наш опозиційний електорат. Мабуть, він діє правильно. Хоча шлях у Луценка інший. Із часом побачимо, чим усе завершиться.
– Уже практично два місяці так звана майнова депутатська комісія, до складу котрої ви входите, не працює. Що тому причиною?
– Немає питань до розгляду.
– Тобто майном громади доторгувалися?
– Ні. Якщо є нагальна потреба у приватизації об’єктів, то їх продають. Решту, а зосталося не так багато, тримають, коли ситуація буде зовсім критичною. Хоча мені хочеться вірити, що наступний рік буде легшим щодо економічних показників.
– Коли ми з вами спілкувалися минулого разу, ви наголошували: кінотеатр «Промінь» продали завчасно. Досі так думаєте?
– Думки не змінив. Переконаний, що потрібно дуже обережно продавати, бо об’єктів зосталося зовсім мало.
Розмовляла Світлана ГОЛОВАЧУК.