Коли йдеться про справи душевні, у нас так часто радять «прислухатися до свого серця». А от коли йдеться про здоров’я, до серця чомусь прислухатися ліньки… То, може, варто тоді послухати кардіолога?
Із Андрієм Ягенським, керівником Волинського обласного центру кардіоваскулярної патології, керівником програми «Волинькард», професором, доктором медичних наук розмовляли саме у Всесвітній день серця (29 вересня) – про справи сердечні і не тільки…
– В Україні 67% смертей трапляється через захворювання серцево-судинної системи. Аналогічна ситуація й на Волині, – стверджує професор Ягенський. – Наша область – сільськогосподарська, відтак найбільша проблема – це ставлення мешканців села до власного здоров’я. Воно дуже погане. Люди не розуміють цих проблем. Ну і доступність медицини… Щоб не казали: набагато комфортніше працювати в місті, але якщо ми хочемо досягти реального результату в боротьбі з серцево-судинними захворюваннями, треба й ти в село! Ми мусимо працювати там. В цьому плані робимо дуже багато. Нещодавно повернувся з Любомля. Там стартує проект з профілактики обстежень населення Любомльського та Шацького районів. Їздитиме спеціальний автомобіль, фахівці обстежуватимуть селян.
– Сьогодні багато говорять про фальсифіковані ліки. Як ви оцінюєте якість препаратів, що лікують серцево-судинні захворювання, та їх доступність?
– Загалом препарати якісні. Мені здається, у нас питання фальсифікації трохи перебільшене. Виникає проблема психологічного характеру, коли людина каже: «Ой, у мене хвороба, ліки фальсифіковані, то й не буду їх приймати». Це така собі внутрішня відмовка. Є окремі препарати, що дійсно – дорогі. І справедливо нині ставлять питання про те, чому в Україні ліки дорожчі, ніж за кордоном. Але зараз є й пілотний проект, який передбачає компенсацію вартості ліків для гіпертоніків до 90 відсотків! Тобто лікування гіпертонії може коштувати хворому гривню-дві на місяць. Це взагалі мізер. Але тут виникає наступна проблема: ми не можемо змусити людей приймати ліки. Та й говорити, що всі препарати дороговартісні – неправильно. Це не так. Зараз практично безкоштовно йдуть додому до людей. Пропонують. Рецепти виписують… Іди – й бери. Люди відмовляються й не хочуть! До відома: в Україні найкращий показник – це 60 відсотків реалізації коштів, які виділені державою. У нас цей відсоток навіть нижчий. Повірте: не лікарі винні, а люди, які просто відмовляються лікуватися.
– Можливо, не вірять…
– Не знають! Не розуміють того, що можна, не лікуючи гіпертонії, потім пролежати рік-два-три паралізованому, не маючи змоги рухатися і говорити, коли тобі тільки, наприклад, 45 років. Кожен думає, що це станеться не з ним. В цьому проблема. І ходять з тисками 180-200…
– Чи зростає кількість хворих у порівнянні з попередніми роками на фоні такої активної боротьби із недугами серця на регіональному рівні?
– Вона залишається приблизно на одному рівні. Питання ж не в кількості, а в користі та виявленні. Програма з боротьби з гіпертонією була запущена в Україні ще в 1999 році. Відтоді вважається, що приблизно третина дорослого населення має гіпертонію. Україна – не виняток. Гіпертонія у нас виявляється добре. Хворих, може, й не більшає, їх просто краще діагностують. Тут велику роль відіграє обстеження населення. І знову ж усе впирається в небажання йти до лікаря. Поїхали на Маневиччину, в села… Фахівці. Спецавтомобіль. Безкоштовне обстеження, яке за інших умов вартувало б гривень зо 200! Повідомили людей. Попередньо попрацювали з сільськими головами, з фельдшерами на місцях. В результаті – понад 60 відсотків селян просто відмовилися йти до нас на обстеження.
– Якщо подивитися на географію кардіозахворювань на Волині, чи є якісь особливості? Можливо, в межах так званих чорнобильських районів?..
– Ні. Нема. Доведено, що ці чорнобильські наслідки не впливають на серцево-судинну систему. Поки що. Але вже пройшло достатньо багато часу. Єдине, що в цих районах завдяки більш детальному обстеженню мешканців у свій час було краще виявлення захворювань. Дуже часто звертають увагу на екологію, на фальсифіковані ліки. Це – знову ж таки відмовки…. Часто чую: «Що я можу зробити? Все погане: екології, ліки продукти…». Медицина може абсолютно впевнено гарантувати, що ми всі повмираємо. Тільки ми вмираємо в середньому у 68 років, а європейці за 80. Вічного життя ніхто не дасть. Але якщо добре лікуватися, можна довше прожити. Головне – якісно прожити! Для цього всього-на-всього треба нормально пити ліки. Щодня приймати не крапання, не невідь-що, а елементарні таблетовані препарати, які зараз недорогі.
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: Андрій Ягенський (вцентрі) у стінах обласної клінічної лікарні під час візиту до медзакладу Віктора Януковича.