Оксана Забужко, яка в книзі «Польові дослідження українського сексу» написала, що переїхала в часи СССР внаслідок переслідувань її родини органами КГБ із Луцька до Києва, де батьки отримали квартиру, а сама вона стала студенткою елітного філософського факультету Київського держуніверситету ім. Тараса Шевченка, щойно стала лауреаткою Літературної премії для країн Центральної Європи «Angelus» за повість «Музей покинутих секретів».
Крім головного призу – статуетки – письменниця отримала ще й грошову винагороду в розмірі 150 тис. польських злотих (приблизно 400 тис. грн).
Журі пояснило свій вибір так: «Це незвичайна книга, в якій поєднуються історія та сьогодення, честь і магія, милість, зрада і смерть».
Виступаючи перед присутніми на церемонії урочистого вручення атрибутів переможця, 19 жовтня ввечері Оксана Забужко у вроцлавському театрі «Capitol” серед іншого заявила:
«Маю сподівання, що Україна вже стала частиною Європи. І розумію, як почуваються зірки Голівуду, коли отримують Оскара…».
Для тих, хто ще не встиг прочитати «Музей покинутих секретів», що вийшов у світ у 2009 р. За матеріальної допомоги Катерини і Віктора Ющенків, нагадаємо: у центрі розповіді – київська тележурналістка Дарина, яка почала досліджувати стару фотографію з зображенням 5 вояків УПА, серед яких була одна жінка. З допомогою колишнього співробітника КГБ вона дізнається страшну правду: та жінка була матір’ю того самісінького чекіста, який допомагав у пошуках, проте загинула 6 листопада 1947 р. внаслідок облави органів МГБ СССР.
Звичайно, книга б не відбулася без сприяння великої кількості закордонних шанувальників таланту Оксани Забужко. Як зазначила авторка, натхнення та творчий потенціал вона накопичувала у м. Гент (штата Ньою-Йорк, США), Вілла Черріні (Грац, Австрія), Вілла деї Піньї (Больяско, Італія), Лвітерарішес Колоквіум (Берлін, Німеччина), Літератургауз (Кремс, Австрія), Центр письменників і перекладачів (Візбю, Гоглянд, Швеція), Вілла Геллебош (Волезелле, Бельгія), Замок Готорнденів (Лассвейд, Шотландія), Вілла Штрьоулі (Вінтертур, Швейцарія), Кюнстлердорф Шепінген (Шепінген, Німеччина), Вілла Деціюша (Краків, Польща).
«Ціла книжка є ніби химерним будинком, – все, що заважало, я відтинала без жалю. Хотіла, щоб це була повість у форматі 3D, який би дозволяв побачити, що події мають приховані від нас сторони, свої секрети, що поховані в землі. Це оповідь про різновекторність світу та обмеженості нашої пам’яті», – цитує ще одне пояснення Оксани Забужко польська «Gazeta Wyborcza», додаючи, що в сусідній країні вже перекладено та надруковано масовими тиражами попередні книги української письменниці – «Польові дослідження українського сексу» та «Сестро, сестро».
«Хоч знати, що з нами? Чекай на нас». Це – напис 1952 р. на стіні камери у Львівській тюрмі КГБ, натуральне зображення якого фактично й розпочинає сюжетну лінію книги «Музей покинутих секретів». Але цією фразою, як і останнім реченням, всі секрети цього своєрідного музею минулого нам так і не відкрилися… Цю книгу треба не просто читати, а – перечитувати знову й знову. І тоді в її головних героях упізнаєш багатьох своїх родичів, сусідів чи знайомих…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора і з «Газети Виборчої»: Оксана Забужко отримує у Вроцлаві головні атрибути переможця конкурсу для письменників Центральної Європи; книга «Музей покинутих секретів», яка показала континентові усю складність української історії та жертовність цілих епох патріотів у боротьбі за незалежність.