Не так давно Володимир-Волинський міський голова Петро Саганюк поділився результатами роботи із будівництва каналізаційної мережі у селищі довкола тамтешньої збанкрутілої цукроварні. Мережа вже введена у дію, тож перший заступник міського голови Микола Веремчук на нараді дав вказівку посадовцям управління водопровідно-каналізаційного господарства працювати над зменшенням витрат води, ідеться на сайті міськради.
Здається, не стільки толку було в останні роки роботи Володимир-Волинського заводу, як проблем, які він залишив по собі. Нагадаємо: підприємство суд визнав банкрутом ще торік, та в квітні цього року податкова інспекція подала до обласної прокуратури документи щодо визнання банкрутства фіктивним… Хай там як, але факт залишається фактом: завод не працює досі. Натомість мешканці селища довкола нього отримали у спадок низку проблем: у першу чергу – з опаленням, адже тепло подавалося від котельні заводу. Та завдяки обласній та місцевій владі вдалося оперативно вирішити проблему – за рахунок будівництва нової котельні. Відтак нависла нова загроза: позаяк електропостачання від недіючого заводу відключали, відповідно електроенергією не мусили забезпечувати і каналізаційно-насосну станцію, котра для цукроварні та заводу – також спільна. Як свого часу розповідав Петро Саганюк, у випадку зупинки роботи КНС нечистоти могли би опинитися у р. Луга, згодом – у Західному Бузі, «а то вже надзвичайна ситуація міжнародного масштабу». Тоді уникнути відключення електропостачання вдалося лише завдяки втручанню голови облдержадміністрації Бориса Клімчука.
Отож, відтягувати час було нікуди: у квітні виділили кошти на будівництво каналізаційної мережі. З обласної казни спрямували 700 тис. грн, 300 тис. – із міської. Відтак згодом розпочали роботу.
А нещодавно каналізацію, протяжністю 1400 м, ввели в експлуатацію. Її підключили до каналізаційно-насосної станції міста, розповів нам міський голова Княжого града.
– Будівництво тривало приблизно три місяці, – повідав Петро Данилович. – Проблема в тім, що труби треба було проводити під залізничною колією «Львів – Київ». Зробили прокол – натрапили на якісь залізобетонні плити, робітники довго мусили возитися з ними.
Звісно, банкрутство другого за потужністю в області цукрового заводу – величезна втрата для міста.
– Мабуть, інвестори були некомпетентними, тож переобладнали завод для виробництва цукру із тростини, – припускає Петро Саганюк. – Зону для посіву втратили, а район свого часу давав приблизно 230 тисяч тонн цукрового буряка!
До того ж, на цукроварні працювало майже тисяча людей. На щастя, частково проблему працевлаштування вирішили завдяки підприємству «Гербор холдинг».
Ірина ВОРОБЕЙ.