Нинішнього депутата й колишнього голову райради Богдана Пруса більше двох із половиною років тягали по судах незаконно?
Справа Богдана Пруса бере початок ще у 2006-му – році, коли депутати Луцької райради обрали цього чоловіка головою представницької влади краю. Бо саме тоді, 2006-го, пан Прус став отримувати зарплату, яку становив не лише оклад, а й (залежно від місяця) премія, надбавка, коли йшов у відпустку – матеріальна допомога, тобто стандартні у держслужбовців нарахування.
Не багато минуло часу, як у кулуарах поповзли чутки, буцімто службові особи Луцької районної ради привласнюють бюджетні кошти шляхом нарахування надбавок до зарплати.
Реакція прокуратури Луцького району не забарилася. І її фахівець – молодший радник юстиції слідчий Кузьміч – узявся шукати спростувань або підтверджень згаданим чуткам. Про що згодом у письмовій формі відзвітував.
Отож, у документі, датованому 8 листопада 2007 р., молодший радник юстиції повідомив: «У ході проведення дослідчої перевірки не здобуто достатніх даних про те, чи дійсно рішення сесії Луцької райради (яким дозволялося нараховувати Прусу згадані премії і надбавки, – авт.) було підроблене. Навіть при умові, що таке рішення не приймалося на сесії ради, то отримані надбавки головою райради Прусом Б.С. є законними, так як їх виплати були передбачені бюджетом на 2006-2007 роки, що виключає будь-які збитки для держави, а тому в діях… Пруса Б. С. … та інших службових осіб Луцької райради відсутній склад злочинів, передбачених ст.ст. 191, 364, 365, 366, 367, 358 та іншими статтями Кримінального кодексу України».
Керуючись такою підставою, слідчий Кузьміч постановив:
«1. Відмовити в порушенні кримінальної справи відносно… Пруса Б. С. … та інших службових осіб Луцької райради за відсутністю в їх діях складу злочинів… .
2. Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
3. Копію постанови направити прокурору Луцького району».
Здавалося б, маючи такий залізний аргумент про свою невинуватість, панові Прусу можна було би спати спокійно.
Бронею захисту для екс-голови мав би стати і Кримінально-процесуальний кодекс України. Адже в законі чорним по білому написано: кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю, якщо:
– відсутні події злочину;
– щодо особи, про яку є нескасована постанова … прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню;
– якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова … прокурора (ст. 6 п.п.п.1, 10, 11 КПК України).
Але ні постанова прокуратури Луцького району, ані Кримінально-процесуальний кодекс не захистили Богдана Пруса від кримінальної справи, в котрій його знову звинуватили і знову за ст. 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), 366 (Службове підроблення) та 368 (Одержання хабара). Різниця тільки в тому, що у 2011-му порівняно із 2007-м перелік статей обвинувачення скоротився, а період скоєння «протиправних діянь» охопив 2006-2010 рр. (тобто час головування пана Пруса у Луцькій райраді).
Відтак із квітня 2011-го й аж до нині для Богдана Степановича почалися «веселі деньки»: опитування його та численних свідків, консультації в адвоката, постійні візити спершу до Луцького міськрайонного, потім – обласного апеляційного, потім – знову міськрайонного судів.
За одними звинуваченнями (як-от одержання хабара) чоловіка виправдали вже на першому судовому слуханні у Луцькому міськрайонному суді. А колегія суддів вищої інстанції – Апеляційного суду Волинської області – у березні цього року взагалі заявила, що ця кримінальна справа містить багато суперечностей, опрацьована неналежним чином і тому потребує нового розгляду за участі іншого складу суддів (детальніше про це «Волинська газета» розповідала 15 березня ц. р. у статті «Вирок скасовано»).
Та минає півроку від часу, коли справу повернули на «дорозслідування», як прокуратура Луцького району звертається до Луцького міськрайоного суду вже з нових причин: зі скаргою на постанову слідчого… прокуратури Луцького району. Бо постанову свого колеги Кузьміча про невинуватість Пруса прокурор Вітрук називає «необґрунтованою та незаконною», а перевірка, за яку слідчий прозвітував іще в листопаді 2007-го, «проведена неповно та формально». Це і стало причиною того, що прокуратура Луцького району попросила свою ж постанову шестирічної давності «скасувати та направити матеріали на перевірку».
Цікаво, що всупереч одному з пунктів згаданого документа («Копію постанови направити прокурору Луцького району»), пан Вітрук про існування цієї постанови дізнався лише через шість років, тобто у вересні нинішнього року. І то – після отримання листа головуючого у справі.
На судовому слуханні, що в Луцькому міськрайонному суді відбулося 19 вересня, Богдан Прус та його адвокат виступили проти задоволення скарги Вітрука.
Одначе перша інстанція вирішила по-іншому. Служителі Феміди, зокрема, зауважили на суттєвих прогалинах у перевірці слідчого Кузьміча, які стосувалися акта ревізії використання бюджетних коштів у справі Пруса. Зауваження викликав той факт, що не було встановлено, чи приймалося рішення сесії райради про дозвіл встановлювати надбавки Прусу, відсутність опитування свідків. А тому Луцький міськрайонний суд прийняв рішення скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно Пруса Б.С. і матеріали направити прокурору Луцького району для прийняття відповідного рішення згідно з вимогами КПК України.
Утім Богдан Прус із таким поворотом подій миритися не став. Разом із адвокатом вони оскаржили постанову Луцького міськрайонного суду. І 10 жовтня колегія суддів із розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області оголосила: постанову Луцького міськрайонного суду від 19 вересня 2013 року скасувати, а матеріали справи – скерувати на новий судовий розгляд.
На запитання, чому ж стільки часу пана Пруса тягають по судах, коли проти нього навіть кримінальної справи не мало би існувати, нинішній депутат і колишній голова Луцької райради сказав: «Я офіційно заявляю, що проти мене майже три роки застосовують політичне переслідування. За весь період, скільки триває судова тяганина, не знайдено жодного, повторюю – жодного! – доказу щодо моєї винуватості. Про відсутність складу злочину слідчий цієї ж прокуратури повідомив іще шість років тому. Але моя політична і громадянська позиція деяким людям не сподобалася. І як метод залякування вони вирішили використати кримінальну справу. От тільки прокуратура своїми зверненнями в суд сама ж і підтвердила незаконність власних дій».
Одначе крапку у цій справі поставити вдасться не скоро. Принаймні жодна зі сторін здаватися наразі не збирається.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.